Рішення № 8074537, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 15/21пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33967456)

до відповідача приватного підприємства “Абсолют 2007” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35237221)

про визнання договору № 495 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 13.07.2007 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Овчаренко С.А. за довіреністю б/н від 01.07.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк до приватного підприємства “Абсолют 2007” м. Донецьк про визнання договору № 495 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 13.07.2007 р. недійсним.

Ухвалою суду від 11.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/21пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що підпис від імені ТОВ „ТС Обжора” (позивача) на спірному договорі № 495 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 13.07.2007 р. був проставлений шляхом факсимільного відтворення підпису генерального директора Бурун Є.П. невідомою особою без згоди директора. При цьому будь–якої письмової згоди між позивачем та відповідачем щодо застосування факсимільного відтворення підпису генерального директора ТОВ „ТС Обжора” Бурун Є.П. за допомогою засобів механічного або іншого копіювання у будь–яких договорах не існує. Яка особа виконала таке відтворення, позивачу невідомо. У зв’язку з цим позивач посилається на відсутність волевиявлення щодо вчинення спірного правочину. Крім того, позивач вказує на відсутність повноважень на підписання спірного договору у директора ПП “Абсолют 2007” Скрепцової Л.О., обґрунтовуючи це тим, що остання не надала позивачу статут підприємства. На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує наступним:

По–перше, хоча і була відсутня додаткова домовленість сторін щодо використання факсимільного відтворення підпису, але той факт, що договір було підписано зі згоди або за розпорядженням генерального директора Бурун Є.П. та те, що сторонами були погоджені всі істотні умови договору, підтверджує угода про залік взаємних вимог від 01.08.2009 р., підписана особисто Бурун Є.П., в якій міститься посилання на підписаний між сторонами спірний договір купівлі–продажу № 495 від 13.07.2007 р. та на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за вказаним договором. В даній угоді зазначено, що вона є невід’ємною частиною договору, всі інші умови договору залишаються без змін. Тобто, зловживання при здійсненні факсимільного відтворення підпису відсутнє, тому як факт підписання договору правомочною особою доведений самою цією особою.

По–друге, передбачена ч. 3 ст. 207 ЦК України письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно–обчислювального підпису або іншого аналога власноручного підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу і відсутність такої письмової згоди при визнанні однією із сторін дійсності підпису, а іншою вчинення дій по виконанню угоди, відповідності факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу не може бути умовою недійсності частково виконаного договору.

По–третє, повноваження директора ПП “Абсолют 2007” Скрепцової Л.О. на підписання спірного договору підтверджуються протоколом № 1 загальних зборів учасників від 20.06.2007 р., статутом підприємства, завірені копії яких додані до відзиву.

По–четверте, під час здійснення часткових оплат товару, отриманого за видатковими накладними на підставі спірного договору, позивач в призначенні платежу вказував оплату за продукти харчування згідно договору № 495 від 13.07.2007 р., що підтверджується банківською випискою.

Завірені копії статуту, протоколу № 1 загальних зборів учасників від 20.06.2007 р., угоди про залік взаємних вимог від 01.08.2009 р., банківської виписки від 23.03.2009 р. містяться в матеріалах справи.

Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, які підписали спірний договір від імені позивача та відповідача.

Ініціювати питання про невідповідність власноручного підпису факсимільному відтворенню підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно–обчислювальному підпису або іншому аналогу може сама особа, підпис якої позивач вважає спірним. В матеріалах справи відсутня така особиста заява Бурун Є.П. або висновки експертів в галузі почеркознавства.

Ухвалою від 11.01.2010 р. суд зобов’язав позивача надати належні докази того, що підпис директора позивача на спірному договорі виконаний шляхом факсимільного відтворення підпису Бурун Є.П. Також зобов’язав особистою явкою в судове засідання генерального директора ТОВ “ТС Обжора” Бурун Є.П. з письмовими поясненнями щодо обставин відтворення її підпису на спірному договорі шляхом факсимільного підпису, надання її згоди на такі дії, наявність домовленостей між сторонами про використання факсимільного підпису в процесі укладення спірного договору.

Позивач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ствердження позивача про недійсність правочину суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

В матеріалах справи містяться договір № 495 від 13.07.2007 р. з додатками, видаткова накладна, акти звірки взаєморозрахунків між сторонами та угода про залік взаємних вимог, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, у зв’язку з чим вони приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Підписи представників позивача на спірному договорі, додатках до нього, актах звірки та угоді про залік взаємних вимог скріплені печаткою позивача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару не уповноваженою особою, повідомлення продавця про повернення помилково перерахованих часткових оплат отриманого товару, позивач до суду не надав.

За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що підпис генерального директора Бурун Є.П. був проставлений шляхом факсимільного відтворення підпису невідомою особою без згоди директора, а також щодо відсутності волевиявлення з боку позивача під час підписання спірного договору з додатками не відповідають фактичним обставинам справи. Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.

Припущення позивача про те, що спірний договір з боку відповідача був підписаний не уповноваженою особою, суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків (цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Спірний договір укладався від імені ПП „Абсолют 2007” директором Скрепцовою Л.О., яка діяла на підставі статуту. Згідно п. 6.4 статуту директор підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з юридичними особами та громадянами; укладає договори (контракти). Завірену копію статуту відповідач надав до суду.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав до суду будь–яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підпис директора позивача на спірному договорі виконаний шляхом факсимільного відтворення підпису Бурун Є.П., не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчинила спірний правочин від імені ПП „Абсолют 2007”, в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Позивач надав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, в сумі 734148,12 грн.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя