Ухвала суду № 80742583, 14.03.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24984/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Матійчук Г.О.

при секретарі судових засідань - Саницькій Б.В., Березовскій К.А.

у справі № 757/24984/18-ц

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_3

представник відповідача - Степанніков Я.М.

представник відповідача - Тараненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Національної поліції України про визнання права власності на транспортний засіб та про усунення перешкод у реалізації права користування власністю шляхом зобов'язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на транспортний засіб та про усунення перешкод у реалізації права користування власністю шляхом зобов'язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки «Тойота», який на сьогодні вилучений відповідачем в наслідок проведення слідчих дій.

Зазначав, що він не є підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні. Право власності на спірний автомобіль набуто ним у встановленому законом порядку, а відтак не було підстав для накладення заборони на проведення реєстраційних операцій із цим транспортним засобом. З огляду на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права власності.

До суду надійшло клопотання представника Національної поліції про закриття провадження у справі, у зв"язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочиства .

В підготовчому засіданні предстаник відповідача Національної поліції клопотання підтримав, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного процесуального законодавства.

Представник відповідача регіонального сервісного центру в м. Києві клопотання про закриття провадження у справі підтрмав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що 18.04.2015 року між ОСОБА_6 та колишнім власником - ОСОБА_8 було укладено договір купівлі - продажу автомобіля марки «Тойота», який зареєстровано в установленому порядку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1.

08.11.2016 року інспектором Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області було оглянуто та вилучено спірний автомобіль марки «Тойота» на підставі ухвали районного суду міста Києва від 29.06.2016 р. по справі №757/41493/16-к про арешт транспортного засобу.

16.05.2018 р. на адресу ОСОБА_6 надійшов лист Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 25.04.2018 р. №31/26-5463, відповідно до якого за зверненням старшого слідчого ГСУ НП України Зінорука М.М. щодо скасування реєстрації автомобіля «Тойота», та в зв'язку із встановленням факту знищення та підроблення ідентифікаційних номерів складових частин цього автомобіля та перереєстрації зазначеного транспортного засобу на гр. ОСОБА_10 з використанням підробленого документу, було прийнято рішення скасувати реєстрацію автомобіля з 28 січня 2015 року в межах кримінального провадження.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV«Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, як суб'єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.

У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Порядок накладання арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126, 234 КПК України від 1960 року.

Після набрання чинності КПК України від 2012 року, на час звернення до суду з цивільним позовом позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.

Таке право передбачене пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року, а саме, що питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим з набранням чинності КПК України від 2012 року права власника, який не є учасником кримінального провадження, якщо при проведенні дізнання чи попереднього слідства були порушені його права власника, стали більш захищеними саме заходами кримінально-процесуального закону.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України від 2012 року, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Оскільки кримінальне провадження у справі, у якій ухвалена постанова про заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація) щодо автомобіля триває, справа не передана до суду, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.

Згідно зі статтею 174 КПК України від 2012 року інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження ? судом.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до пункту першого частини першої статті 303 КПК України від 2012 року передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, оскільки обмеження у здійсненні права власності позивача відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого, оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Національної поліції України про визнання права власності на транспортний засіб та про усунення перешкод у реалізації права користування власністю шляхом зобов'язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу - закрити.

Повернути позивачеві судовий збір за подання позову у розмірі 8810 грн., сплачений за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 380 04 897; рахунок отримувача - 312 142 067 00007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 82 00 19; відповідно до квитанції №81 від 21.05.2018 року

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текс ухвали буде складено 19.03.2019 року.

Суддя Г.О. Матійчук