Ухвала суду № 80739285, 27.03.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2295/19

Провадження №2/712/1221/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.,

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2019 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Згідно автоматизованого розподілу, зазначена справа розподілена на суддю Романенко В.А. 18.02.2019 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ та призначено справу до підготовчого засідання.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючому по справі судді Романенко В.А. в обґрунтування чого вказав, що сумніви в неупередженості та об’єктивності судді викликають ті обставини, що цією суддею була розглянута справа № 712/13926/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Астаф’євої ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та повернення права власності на майно та 09.12.2014 року винесене незаконне рішення, яке в подальшому було скасоване рішення апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року.

Таким чином, з метою уникнення сумнівів сторін чи інших осіб щодо неупередженості та об’єктивності судді Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А. при розгляді справи № 712/2295/19 та забезпечення довіри до судової влади України, відвід вказаного судді підлягає задоволенню на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України та в розумінні Бангалорських принципів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заяву про відвід підтримав та просив задовольнити.

Позивач, представник позивача проти задоволення заяви про відвід заперечували та зазначили, що не вбачають підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч. 2 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

Право сторін на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою («Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарии», а також «Екедемі Трейдинг Лтд» та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і засад судочинства.

Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гепотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах «Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Турції»). Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах «Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії».

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …».

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домогаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ).

При розгляді заяви про відвід судді, слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. ОСОБА_5 прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також – «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Отже, з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, та з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід головуючого, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 39, 40 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ задовольнити.

Справу передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: