Постанова № 8073819, 13.01.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 січня 2010 р. № 33/116-08-5230 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

на постанову

та на рішення Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2009

господарського суду Одеської області від 02.07.2009

у справі№ 33/116-08-5230

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до

третя особаЗакритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл"

Відкрите акціонерне товариство "Одесанафтопродукт"

простягнення 491,293 тон нафтопродуктів, в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бунечко В.І. (дов. №юр-670д від 31.12.2009);

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2009 у справі №33/116-08-5230 (суддя Мазур Д.Т.) відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" (надалі позивач/ скаржник) у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" (надалі відповідач), третя особа у справі: Відкрите акціонерне товариство "Одесанафтопродукт" про стягнення 1 750 231,31 грн. вартості 491,293 тони нафтопродуктів –фракції легкої.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2009 (судді Михайлова М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник посилається на те, що призначена у справі товарознавча експертиза не надала відповіді на питання, поставлене судом, а саме: яка кількість нафтопродуктів фракції легкої може бути втрачена при прийманні, зберіганні та відвантаженні у період з листопада 2005 року по листопад 2006 року.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги позивача без задоволення.

Сторони у справі повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75, проте відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом бути присутніми у судовому засіданні 13.01.2010.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.11.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір №29/07/11/05/589а-Р, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався надати позивачу платні послуги з перевалки легкої фракції нафтопродуктів (суміш вуглеводнів С3 і вище) (надалі –товар).

Відповідно до пунктів 3.2.1. договору сторони погодили, що відповідач здійснює приймання нафтопродуктів з залізничного транспорту, накопичення їх у резервуарах і відвантаження на танкери фактично прийнятого відбувається на підставі актів зливу товару позивача, відповідно до умов договору, з урахуванням норм природних втрат при транспортуванні (перекачці), норм похибки вимірювання у відповідності з діючим законодавством.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 18.11.2005 по 31.07.2006 позивач поставив відповідачу 56 357,560 тон легкої фракції нафтопродуктів (суміш вуглеводнів С3 і вище) (надалі нафтопродукти).

Предметом даного спору з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 20.01.2009 є вимога позивача стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості 491,293 тони фракції легкої, не повернутої відповідачем позивачу після завершення робіт по договору №29/07/11/05/589а-Р.

Підставою позову є втрата відповідачем, як стверджує позивач, при перевалці нафтопродуктів 491,293 тони фракції легкої. Вимагаючи стягнути з відповідача збитки –вартість неповернутих нафтопродуктів, позивач посилається на ст. 623 ЦК України та зазначає, що за його запитом до Торгово-промислової палати України стосовно визначення рівня ринкових цін на фракції легкі, остання надала відповідь, відповідно до якої позивач і обрахував вартість неповернутих нафтопродуктів, яку відповідач повинен сплатити позивачу, а саме 1 750 231,31 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та спростування доводів позивача висновками призначеної у справі судової експертизи.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.

Як встановлено судами, предметом договору є надання відповідачем позивачу платних послуг з перевалки легкої фракції нафтопродуктів (суміш вуглеводнів С3 і вище), стосовно яких, як правомірно встановили суди попередніх інстанцій, відсутні розроблені позивачем, як єдиними виробником такого нафтопродукту, відповідні нормативи згідно з ТУ 23.2.-001499943-554-2004 стосовно природних втрат вказаного нафтопродукту, а тому, суди, враховуючи предмет даного позову, правомірно призначили у даній справі судову експертизу, на вирішення якої були поставлені відповідні питання стосовно можливості природної втрати фракції легкої (суміш вуглеводнів С3 і вище) при їх прийманні в резервуари, зберіганні та відвантаженні морським транспортом, а також стосовно можливої кількості втрат вказаного нафтопродукту в період з листопада 2005 року по листопад 2006 року при прийманні, зберіганні та відвантаженні 56 357,60 тон зазначеного продукту.

З висновку судової експертизи № 4270 випливає, що при зберіганні та перевантажені фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) виникають значні втрати цієї продукції, пов'язані з вільним випаровуванням легких вуглеводнів, а в літній період у південних областях України, зокрема Одеській області, можливо нагрівання резервуарів для зберігання нафтопродуктів та обладнання для перевантаження вище 40° С. При цьому рідина легкої фракції одночасно з вільним випаровуванням починає кипіти, що призводить до зростання природних втрат у декілька разів.

Як вказано вище, затверджені норми природних втрат на фракцію легку (суміш вуглеводнів С З і вище) згідно з ТУ У 23.2.- 00149943-554-2004 при її прийманні, зберіганні та відвантаженні відсутні. В зв'язку з особливостями у складі, природні втрати такого продукту можуть значно перевищувати діючі в Україні затверджені нормативи (Постанова Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 року) по втратам найбільш близьких по хімічному складу нафтопродуктів 1 групи (бензини автомобільні).

При використанні нормативних показників встановлених для автомобільних бензинів для третьої кліматичної зони (Одеська область), на думку судового експерта, природні втрати при прийманні в резервуари, зберіганні та відвантаженні на морський транспорт продукції у кількості 56 357,560 тон будуть складати 73,546 тон при проведені технологічних операцій з продукцією з листопада 2005 року по листопад 2006 року.

За оцінкою розробників ТУ У 23.2.- 00149943-554-2004 НПО "МАСМА" природні втрати фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) при її прийманні, зберіганні та відвантажені можуть перевищувати норми затверджені постановою Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 року для першої групи нафтопродуктів більш ніж у 3 рази. На думку експерта для продукції у кількості 56 357,560 тон природні втрати можуть перевищувати 220,638 тон при проведенні технологічних операцій з продукцією з листопада 2005 року до листопада 2006 року.

Крім того, відповідно до п. 4.1.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 року N81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за N 685/3978 (далі - Інструкція), застосування якої при виконанні робіт з перевалки нафтопродуктів передбачено умовами договору №29/07/11/05/589а-Р (п. 2.8.), для визначення маси нафтопродуктів в резервуарах та при їх відвантаженні на морський транспорт застосовується об'ємно-статистичний метод вимірювань.

Відповідно до п. 4.1.2.1 Інструкції цим методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуювальних таблиць та засобів вимірювальної техніки рівня нафтопродуктів у резервуарах, залізничних та автомобільних цистернах, танках суден або за повною місткістю зазначених ємностей.

Пунктом 4.1.2.2 Інструкції встановлені границі відносної похибки методу ± 0.5 % під час вимірювань маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше.

Таким чином, вказаними нормативними документами передбачено, що не є нестачею розбіжність в 0,5% від загальної кількості товару під час вимірювань його маси нетто.

У зв'язку з чим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відносно загальної кількості, прийнятої відповідачем на перевалку фракції легкої (суміші вуглеводнів СЗ і вище) в кількості 56 357,560 т, 0,5% від загальної кількості товару становить 281,788 т.

Крім того, як встановлено судами, п. 2.7. договору сторони передбачили технологічні втрати товару –фракції легкої (суміші вуглеводнів СЗ і вище), пов'язані з прийманням, зберіганням, прокачкою та перекачкою, зачисткою резервуарів і трубопроводів у розмірі 0,1% від кількості прийнятого на перевалку товару згідно з актами зливу.

Суди попередніх інстанцій, на підставі наведеного та враховуючи вищенаведені норми та умови договору, шляхом арифметичних розрахунків, а саме: від 547,651 т нестачі нафтопродуктів відняли 56,358 т (технологічні втрати у межах 0,1% від загальної кількості прийнятого на перевалку товару /п.2.7. договору/) та 281,788 т (відносна похибка методу ± 0.5 % під час вимірювань маси нетто нафтопродуктів /п. 4.1.2.2. Інструкції/), встановили, що залишається 209,505 тон нестачі товару, які, відповідно до висновку експертизи №4270, можна віднести до природних втрат товару під час його приймання, зберігання та відвантаження, у зв'язку з чим вина відповідача в виникненні розбіжностей між кількістю (масою) товару, наданою позивачем на перевалку та фактично переваленою позивачем, відсутня.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, за встановлених судами обставин –відсутність вини відповідача у виникненні розбіжностей між кількістю (масою) товару, наданою позивачем на перевалку та фактично переваленою, що спростовують доводи позивача про протилежне, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на підставі ст. 906 ЦК України збитків, на стягненні яких наполягає позивач.

Необґрунтованими є посилання позивача про правову природу, укладеного між сторонами договору (договір зберігання), оскільки позивачем не доведено, що укладений між ним та відповідачем договір має притаманні такому виду договорів відповідні ознаки. Посилання ж скаржника на укладений між відповідачем та третьою особою договір зберігання нафтопродуктів колегією суддів не приймаються, оскільки вимоги позивача у даній справі ґрунтуються на договорі про надання послуг з перевалки, укладеному між позивачем та відповідачем і не стосуються правовідносин, що виникли між сторонами та третіми особами на підставі інших правочинів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує про факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і порушує питання, які стосуються неправильного встановлення судами обставин справи та оцінки доказів, що, згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2009 та рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2009 у справі 33/116-08-5230 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

С.В. Мирошниченко