Рішення № 80731061, 14.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3270/17

Провадження №2-а/522/64/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

за участі секретаря Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій противоправними та скасування постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання противоправними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про накладання штрафу від 30.09.2016 року № 51786007 в розмірі 1020 грн., а також скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладання штрафу від 30.09.2016 року № 51786007 в розмірі 1020 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надавши письмові заперечення, згідно яких позов не визнає у повному обсязі та просить у його задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, 286 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по справі № 522/7431/16-а, визнані дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області противоправними та зобов`язане зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, постановою ВП № 51786007 від 28.07.2016 року було відкрито виконавче провадження щодо виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по справі № 522/7431/16-а.

Позивачем було подано апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по справі № 522/7431/16-а.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладання штрафу від 30.09.2016 року ВП № 51786007, на боржника за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа № 522/7431/16-а виданого Приморським районним судом м. Одеси від 21.07.2016 року накладений штраф у розмірі 1020 гривень.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом також встановлено, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ГУПФУ в Одеській області від 02.09.2016 року № 11166/03 повідомлено відповідача про те, що на постанову Приморського районного суду м. Одеси №522/7431/16-а подано апеляційну скаргу.

Звертаючись до суду з позовною заявою ГУПФУ в Одеській області зазначає, що станом на 02.09.2017 на адресу управління не надходило жодних процесуальних документів щодо стану розгляду апеляційної скарги, отже рішення суду першої інстанції не набрало законної сили та не є обов`язковим до виконання в розумінні статті 14 КАС України.

Крім цього, до матеріалів справи є копія апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі 522/7431/16-а та копія рекомендованого повідомлення про відправлення вказаної скарги на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду з відміткою про вручення 23.06.2016.

Відповідно до частин 1, 3 статті 254 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем була подана апеляційна скарга на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по справі № 522/7431/16-а, то виконавче проводження щодо виконання постанови проводиться не повинно було, у зв`язку з чим постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладання штрафу від 30.09.2016 року ВП № 51786007 в розмірі 1020 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо вимог позивача про визнання противоправними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про накладання штрафу від 30.09.2016 року № 51786007 в розмірі 1020 грн. то суд вважає, що ці вимоги є необґрунтованими, такими що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій противоправними та скасування постанови державного виконавця - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладання штрафу від 30.09.2016 року ВП № 51786007 в розмірі 1020 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя

14.03.19