Рішення № 80728678, 22.03.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1600/18

2/214/950/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 березня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю: секретаря – Фастовець Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/1600/19 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНКБ» звернувсь до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до розпорядження № 572 від 06.03.2019 року справа розподілена судді Ткаченкові А.В. в зв’язку перебуванням судді Прасолова В.М. на тривалому лікарняному.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.06.2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Усупереч умовам зазначеного договору відповідач, взятих на себе зобов’язань, належним чином не виконує, в результаті чого станом на 11.02.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 114976,55 грн., з яких: 3220,00 грн. – заборгованість за кредитом, 101671,05 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4134,24 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - (фіксована частина) та 5451,26 грн. – (процентна складова). Дану заборгованість представник позивача і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, а також судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача, до зали судового засідання не з’явився, просив суд у разі неявки в судове засідання відповідача, розглядати справу у його відсутності. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, до зали судового засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

23.06.2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК», яка по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.6).

Підписанням заяви ОСОБА_2 дав свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.7, 8-31). Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов’язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань та їх розмір.

З 21.05.2018 найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.

Згідно з умовами кредитування з використанням кредитної карти «КРЕДИТКА Універсальна» Contract (а.с.7), ОСОБА_2 отримав кредит у визначеному розмірі, зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 1,7% на місяць (20,4% річних).

Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за пільговою ставкою 0,01% річних в межах встановленого пільгового періоду по кожній платіжній операції, що визначено п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг та Витягу з тарифів банку (а.с. 29).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в обумовленому розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Натомість позичальник свої зобов’язання не виконував належним чином, внісши востаннє 21.07.2015 року 64,53 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості, в результаті чого станом на 11.02.2018 року утворилась заборгованість за кредитом (тілом) – 3220,00 грн., по процентам за користування кредитом 101671,05 грн., за пенею та комісією 4134,24 грн., а також по штрафам 500 грн. фіксована частина та 5451,26 грн. процентна складова, що слідує з наданого позивачем розрахунку (а.с.4-5).

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту 3220,00 грн., однак не погоджується із іншими складовими такої заборгованості, зокрема, розміром заборгованості по процентам, з огляду на таке.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б свідчили про припинення строку дії кредитного договору.

При цьому, під час укладення договору сторони погодили розмір процентів за користування кредитом за ставкою 1,7% на місяць (20,40% річних) без будь-яких вказівок на можливість її зміни, що слідує з довідки про умови кредитування. Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 01.09.2014 підвищив розмір процентної ставки до 34,80% річних, а з 01.04.2015 до 43,2 % річних.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, яка була дійсна на момент укладення договору), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі за №6-1374цс17, суд вищої інстанції дійшов висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази того, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в визначений ст.1056-1 ЦК України спосіб, належним чином, письмово повідомило позичальника про зміну процентної ставки, а також доказів отримання відповідачем вказаного листа, про зміну умов договору, під розписку в матеріалах справи немає.

Суд не приймає до уваги посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на Умови та Правила надання банківських послуг, згідно з якими, боржник зобов’язаний самостійно отримувати виписки про стан картрахунків, у тому числі відслідковувати розмір процентної ставки, оскільки вказані умови договору, щодо повідомлення суперечать визначеному Законом порядку та є нікчемними.

Враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підвищило процентну ставку за користування кредитом без належного повідомлення про це відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в межах попередньої відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами під час укладення кредитного договору 20,40% річних.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов’язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв’язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провести перерахунок заборгованості за користування кредитом із застосуванням попередньої відсоткової ставки 20,40% річних (1,7% на місяць) за період з 01.09.2014 по 11.02.2018 року в межах заявлених вимог (відповідно 4 місяці 2014 року, 12 місяців 2015 року, 12 місяців 2016 року, 12 місяців 2017 року, 1 місяць 11 днів 2018 року), виходячи з наступного: 3220 грн. * 41,4 місяців *1,7% на місяць : 100% = 2266,24 грн.

Виходячи з того, що нараховані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотки за користування кредитними коштами, отриманими за договором, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, за результатами проведеного перерахунку суд дійшов висновку, що на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають до стягнення з ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 23.06.2011 в сумі 4199,49 грн. з розрахунку: 2266,24 грн. + 1933,25 грн. (проценти станом на 01.09.2014).

Згідно частини 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Однак, у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 року по справі № 664/2784/15-ц.

Суд враховує, що непогашене тіло кредиту складає – 3220,00 грн., розмір відсотків які підлягають стягненню – 4199,49 грн., розмір пені та комісії – 4134,24 грн. При цьому, вимоги позивача заявлені про стягнення пені та комісії сумарно не розмежовуючи окремо суму по пені та комісії.

У розрахунку доданому до позову розмір комісії указаний позивачем разом із розміром пені.

Розрахунки щодо нарахування пені та комісії, позивач обґрунтовує умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг.

З наданих розрахунків й заявлених вимог не можливо роз'єднати суми заборгованості по пені та комісії.

За даних обставин, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії та пені (нарахованих сумарно) в сумі 4134,24 грн. відмовити, із стягненням лише штрафу – фіксована частина та процентна складова. Оскільки сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року станом на 11.02.2018 року становить 7419,49 грн. (заборгованість по кредиту 3220,00 грн. + заборгованість за відсотками 4199,49 грн.), то процентна складова штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків, становить 371,00 грн., і саме в цьому розмірі процентна складова штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а не у розмірі 5451,26 грн., як безпідставно заявлено позивачем.

За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог із стягненням з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року станом на 11.02.2018 року в загальному розмірі 8290,49грн., яка включає: заборгованість за тілом кредиту 3220,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 4199,49 грн., штрафу 500 грн. фіксована частина та 371 грн. процентна складова (з розрахунку: 3220+4199,49+500+371).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 123,34 грн. в рахунок часткового відшкодування судового збору пропорційно частині задоволених вимог (7%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 554, 610, 623, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року станом на 11.02.2018 року в загальному розмірі 8290 грн. 49 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом – 3220 грн. 00 коп., по процентам за користування кредитом – 4199 грн. 49 коп., штрафів: 500 грн. – фіксована частина та 371 грн. 00 коп. – процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», 123 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред’явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу.

Відомості про сторін:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. Буд. 1 Д.

Відповідач: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя А.В. Ткаченко