Рішення № 80725970, 15.03.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/352/18

Номер провадження 2/162/3/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук Р.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, щоОСОБА_3 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву №б/н від 15 травня 2009 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов Договору відповідач взяла на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за його користування, комісію, а також інші витрати за вказаним договором. Однак, ОСОБА_3 не було надано своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Враховуючи вказане вище, станом на 02 квітня 2018 року за вказаним кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 71151,49 грн., у зв’язку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Представником відповідача ОСОБА_3Т - ОСОБА_2 20 червня 2018 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що банк не надав доказів про ознайомлення відповідача саме з тими Умовами і правилами надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи. Зазначила, що згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16 суд зобов’язаний встановити, чи дійсно саме ці ОСОБА_4 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_4 мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно чи брав на себе зобов’язання відповідач згідно ОСОБА_4. Також представник відповідача заперечила розрахунок заборгованості в цілому та, користуючись своїм правом, передбаченим ст.93 ЦПК України, поставила у відзиві питання позивачу.

В поданій до суду 02 липня 2018 року відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 вказала, що підписання відповідачем ОСОБА_5 свідчить про приєднання до ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України. З долученої до матеріалів позовної заяви ОСОБА_6 про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" з підписом відповідача вбачається, що ОСОБА_3 була обізнана про встановлену їй поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), розміри комісій та штрафів.

Зазначила, що умови кредитного договору укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 зафіксовано в декількох документах, а саме: в заяві позичальника, ОСОБА_4 надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Представником відповідача в судовому засіданні 05 липня 2018 року було подано клопотання, в якому вона просила зобов’язати АТ КБ "ПриватБанк" надати відповіді на питання відповідача, поставлені у відзиві та визнати дії позивача зловживанням своїми правами.

Ухвалою Любешівського районного суду від 05 липня 2018 року зобов’язано АТ КБ "ПриватБанк" надати відповідь на всі питанні представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2, поставлені у відзиві. Також дії АТ КБ "ПриватБанк" визнано зловживанням правами та у відповідності до ст.148 ЦПК України судом стягнено в дохід державного бюджету штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На виконання ухвали суду від 05 липня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 10 жовтня 2018 року було надано відповіді у вигляді Заяви свідка, в якій зазначається, що згідно довідки про видачу кредитних карт ОСОБА_3 отримала кредитні карти №5457082924666808, №5211537338102465, №5167982300163737, остання з яких має термін дії до останнього дня квітня 2017 року. Крім того, зазначено що під час дії кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процентну ставку було змінено на 2,9% з 01 вересня 2014 року та 3,6% з 01 квітня 2015 року, що підтверджується наказами банку. Вказала, що такі зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору.

22 січня 2019 року представником відповідача подано до суду заперечення, в якому ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 – повністю. Вказує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, у відповіді на відзив на позовну заяву та заяві свідка, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" не визнала, вказала, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що розрахунок заборгованості поданий позивачем, здійснено в межах дії одного і того ж кредитного договору, а також, що подані позивачем докази суперечать один одному, тому просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних правових підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 15 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір про надання банківських послуг у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується наданою банком копією письмової Заяви ОСОБА_3.

У вказаній Заяві зазначається, що ця Заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ОСОБА_3 та Банком договір про надання банківських послуг. Також вона містить інформацію про отримання ОСОБА_3 кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду"; у графі "Кредитну карту та ПІН отримав" вказано – 15 травня 2009 року, графа "Номер карти" містить – 5457082924666808.

ОСОБА_6 про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" відповідачем підписана 15 травня 2009 року.

Відповідно до п.1.7. Витягу із Статуту АТ КБ "ПриватБанк" згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". АТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобов’язань ПАТ КБ "ПриватБанк", який в свою чергу є правонаступнико всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Як уже зазначалось ОСОБА_4 і Правила надання банківських послуг є однією із складових, які свідчать про укладення між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" договору про надання банківських послуг. При цьому, позивачем до позовної заяви був долучений Витяг з ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", який діє на підставі ліцензії НБУ №22 від 29 липня 2009 року. В позовній заяві, відповіді на відзив, заяві свідка, поданих до суду представник позивача вказує, що припинення або зміна цивільних прав та обов’язків відповідача відбувається відповідно до ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг, обгрунтовуючи свої доводи із посиланням на пункти ОСОБА_4 та правил, які знаходяться в матеріалах справи, позбавивши, при цьому, суд можливості ознайомитись та дослідити ОСОБА_4 та правила банківських послуг, як складову кредитного договору, з якими було ознайомлено ОСОБА_3 при укладенні договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що долучені до позовної заяви ОСОБА_4 та правила є ідентичними тим, які діяли 15 травня 2009 року.

Проте, суд не прогоджується із твердженням представника позивача, оскільки ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг є складовою кредитного договору №б/н від 15 травня 2009 року укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, тому позивач мав би подати до суду ОСОБА_4 та правила, з якими була ознайомлена відповідач.

Враховуючи вказане вище, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можливо встановити в якій саме редакції діяли ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг як складова кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", а подані позивачем ОСОБА_4 та правила не є складовою кредитного договору, укладеного між відповідачем та ЗАТ КБ "ПриватБанк", тому вони визнаються судом як недостовірні докази.

Крім того, з наданої позивачем Заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг між ОСОБА_3Т та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено 15 травня 2009 року. Кредитну карту "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" №5457082924666808 відповідач разом з ПІН-кодом отримала того ж дня – 15 травня 2009 року.

З поданої до суду позивачем ОСОБА_6 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вбачається, що старт карткового рахунку №5457082924666808 проведено 30 квітня 2009 року.

З цього приводу представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що рахунок по кредитній карті ОСОБА_3 було відкрито в день видачі такої картки разом із зарплатною картою, тобто - 30 квітня 2009 року. Активація кредитної карти відбулась 15 травня 2009 року.

З цим суд не може погодитись, оскільки в заяві підписаній відповідачем ОСОБА_3 та яка є складовою кредитного договору, в графі "Кредитну картку та ПІН отримав" вказано – 15 травня 2009 року, при цьому в графі "Дата відкриття рахунку" відомості відсутні.

Також в матеріалах справи наявні чотири виписки за період з 01 січня 1999 року по 24 грудня 2018 року по картковому рахунку відповідача ОСОБА_3, які оформлені з порушенням норм чинного законодавства.

Як зазначає позивач в поданих до суду матеріалах, виписка з банківського рахунку – це документ, що видається фінансовою установо, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12 квітня 2012 року №578/5.

Відповідно до п.51 та п.52 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування банку, від імені якого складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі. Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

В частині 1 та частині 2 статті 95 ЦПК України зазначається, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Копії, подані юридичною особою, мають відповідати порядку засвідчення копій документів, визначеному пунктами 5.23, 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55).

Всупереч наведених вимог закону, надані представником позивача виписки з рахунку заборгованості не завірені у відповідності до вимог закону та не містять будь-яких реквізитів юридичної особи АТ КБ “ПриватБанк”, які є необхідними для визнання цього документа належним і допустимим доказом по справі. Суд зазначає, що форма і зміст наданих виписок також не відображає алгоритму нарахованої суми боргу і його складових ОСОБА_3 перед АТ КБ “ПриватБанк” на момент пред’явлення позову.

З наведених вище підстав виписки з карткового рахунку ОСОБА_3, які були надані АТ КБ “ПриватБанк” є неналежними і недопустимими доказами, у зв’язку з чим, судом відхиляється.

Наданий позивачем, розрахунок заборгованості, фактично містить лише певні показники, але не наданий алгоритм (формула), за яким можливо встановити, як з наведених показників утворився результат (відсотки; з яких сум розраховані пеня, комісія, штрафи тощо; за який період), тому, наданий розрахунок не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст.ст.77-79 ЦПК України, у зв’язку з чим судом відхиляється.

Крім того, перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, суд виходить з наступного.

В заяві, як складовій договору про надання банківських послуг, та довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" зафіксовано, що базова процентна ставка за кредитом становить 2,5% на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році).

Згідно із ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки позивачам не було надано суду ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору №б/н від 15 травня 2009 року, тому суд неможе встановити наявність чи відсутність у Банку прав та відповідно обов’язків щодо зміни тарифів, а також інших невід’ємних частин Договору укладеного між позивачем та відповідачем.

Також суд вказує, що згідно висновків ОСОБА_7 Верховного Суду, викладених в п.91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

В довідках про видачу кредитних карт та про зміну умов кредитування зазначається, що строк дії перевипущеної картки, згідно кредитного договору б/н від 15 травня 2009 року, до останнього дня квітня 2017 року. З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що з квітня 2017 року позивач продовжував нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ст.89 ЦПК України зазначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, проаналізувавши досліджені у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості ОСОБА_3 перед АТ КБ “ПриватБанк” в сумі 71151,49 гривень, а отже і наявності підстав для задоволення позовних вимог, в задоволенні яких слід відмовити за недоведеністю обставин, які слугували підставою позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 530, 610, 612, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 12, 76-81, 95, 212, 263, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: