Рішення № 80719767, 19.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м.Житомир

справа № 0640/3629/18

категорія 102070000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за дорученням №187 від 11.02.2019);

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю від 11.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання видати паспорт громадянина України, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 від 29.05.2018 №451;

- зобов"язати управління Державної міграційної служби України в Житомирській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що народився 08.10.1980 в Грузії Аджарська область м.Кобулетті, проте з 1982 року разом зі своєю сім"єю проживав в м.Донецьк. Громадянство Грузії не отримував, станом на 24.08.1992 проживав на території України, однак паспорта громадянина України не отримав, адже на той момент був неповнолітнім, з 2014 року проживає в м.Житомир.

23 травня 2018 року звернувся до управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою про видачу паспорта громадина України. Проте, 29.05.2018 отримав листа в якому відповідач повідомив йому про відмову у видачі паспорта громадянина України, зазначену відмову позивач вважає протиправною.

Вважає, що відповідачем не було застосовано положення ст.3 Закону України «Про громадянство України», що дають йому право на отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Липа А.В.) від 19.07.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.09.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

13 серпня 2018 року за вхідним №16766/18 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що подана позивачем заява не є підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України. Зазначає, що заява подана позивачем не відповідає вимогам Положення про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі – Порядок №302), адже подана в довільній формі та без документів, що визначені у зазначеному Порядку. ОСОБА_4 районний відділ управління Державної міграційної служби у Житомирській області відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян» надав відповідь, в якій роз’яснив, що в разі надання позивачем документів, які передбачено положеннями Порядку №302 його заява щодо документування паспортом громадянина України буде вирішена позитивно. Зазначає, що в даному випадку вказана відповідь не є порушенням прав позивача.

Щодо посилання позивача на положення ст.3 Закону України «Про громадянство України», зазначає, що факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1992 дає право на вирішення питання про надання громадянства України, однак встановлення зазначено факту має бути документально підтверджено.

Також зазначає, що позивач звертався до Богунського районного суду м.Житомира із заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1992, проте, згідно з ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв"язку з тим, що час під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір про право, роз"яснено заявнику про його право звернутися з позовом на загальних підставах.

Відповідно до довідки від 03.09.2018 розгляд справи відкладено на 17.09.2018, у зв"язку з необхідністю одержання нових доказів у справі.

05 вересня 2018 року судом надіслано лист на адресу ОСОБА_4 районної ради м.Житомира, в якому суд зобов"язує надати інформацію з реєстру виборців про виборця ОСОБА_1 (а.с.38).

Згідно з довідкою від 17.09.2018 розгляд справи відкладено на 01.10.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді Липи В.А. на лікарняному.

Відповідно до довідки від 01.10.2018 розгляд справи відкладено на 03.10.2018, у зв"язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи та у зв"язку з перебуванням головуючого судді Липи В.А. на лікарняному.

Згідно з довідкою від 03.10.2018 розгляд справи відкладено на 17.10.2018, у зв"язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до довідки від 17.10.2018 розгляд справи відкладено на 21.11.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді Липи В.А. у відпустці.

У зв'язку із проходженням суддею Липою А.В. військової служби за призовом осіб офіцерського складу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року №17), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року №306, призначено повторний авторозподіл адміністративної справи №0640/3629/18.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 суддя Горовенко А.В. прийняла до провадження адміністративну справу №0640/3629/18 та призначила розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 14.12.2018.

Відповідно до ухвали суду від 14.12.2018 у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про витребування доказів зобов"язано Богунську районну раду м.Житомира та Департамент інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України надати суду інформацію стосовно ОСОБА_1, оголошено перерву у судовому засіданні до 22.01.2019.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 22.01.2019 оголошена перерва у судовому засіданні до 21.02.2019, у зв"язку з необхідністю повторно направити ухвалу суду від 14.12.2018 про витребування доказів на адресу ОСОБА_4 районної ради м.Житомира.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 21.02.2019 під час розгляду справи оголошена перерва до 19.03.2019, у зв"язку із задоволенням клопотання представника позивача про надання часу ознайомитись з матеріалами справи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 19.03.2019 позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві. Позивач додатково наголошував, що він не має громадянства іншої країни, із заявою про надання паспорта громадянина України звернувся вперше. Також зауважував, що має реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб, що на його переконання є достатньою підставою для встановлення приналежності його до громадянства України.

Представник відповідача в судовому засіданні від 19.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.08.2018 (за вх.№16766/18). Додатково наголошувала, що відповідач діяв на підставі та в межах чинного законодавства, оскільки на заяву позивача від 23.05.2018 була надана відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 у справі №295/14020/17 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України залишено без розгляду у зв"язку з тим, що під час розгляду заяви у порядку окремого провадження виник спір про право (а.с.33).

23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 районного відділу у м.Житомирі управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою за вх.№28, в якій просив документувати його паспортом громадянина України вперше по досягненню 37-річного віку (а.с.9).

Листом від 29.05.2018 №16/451 ОСОБА_4 районний відділ у м.Житомирі управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повідомив позивача, що його звернення щодо документування паспортом громадянина України розглянуто. Позивачу повідомлено, що Порядком про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, передбачено відповідний перелік документів, які надає особа при зверненні із заявою для оформлення паспорта громадянина України та роз"яснено, що при наданні позивачем відповідних документів. його заява з приводу документування паспортом громадянина України буде вирішена позитивно (а.с.10-11).

ОСОБА_4 районного відділу у м.Житомирі управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 29.05.2018 №16/451 позивач отримав 30.05.2018, про що свідчить підпис позивача на заяві від 23.05.2018 (а.с.9)

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі – Порядок №302).

Відповідно до п.1, 2, 4 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років

Пунктом 7 Порядку №302 передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто..

Згідно з п.10 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів” (далі - Центр).

Також п.13 Порядку №302 визначено, що для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Суд зазначає, що зразок заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.11.2014 №1279, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2014 року за №1586/26363.

Пунктом 14 Порядку №302 передбачено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім’я якої оформляється паспорт:

1) ім’я особи (прізвище, власне ім’я та по батькові особи, яка є громадянином України, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить);

2) дата народження;

3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);

4) стать;

5) дата та підстави набуття громадянства;

6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);

7) відцифрований образ обличчя особи;

8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, а також осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;

9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису;

10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук;

11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири);

12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;

13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт;

14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім’я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження);

15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу);

16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати;

17) дата заповнення заяви-анкети.

Відповідно до п.35 Порядку №302 заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

З огляду на викладене, дослідивши зміст заяви позивача від 23.05.2018, суд дійшов до висновку, що вказана заява не відповідає вимогам Порядку №302 тому підстав для її розгляду відповідно до положень Порядку №302 у відповідача не було.

Щодо твердження позивача, що відповідачем не застосовано положення ст.3 Закону України "Про громадянство України" суд зазначає наступне.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України» від 27.03.2001 року №215. Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.

Відповідно п.1 та п.2 ст.3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України або особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року №215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 (далі - Порядок №215), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку №215 визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільно процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України.

Оскільки позивачем до заяви від 23.05.2018 не було надано, ні документу що підтверджує факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України, ні рішення суду, яким встановлено факт проживання позивача на території України станом на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року), то у відповідача були відсутні підстави для застосування положень ст.3 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III.

Щодо доводів позивача про не проведення відповідачем процедури ідентифікації особи, а саме не направлення запитів до відповідних органів, установ, організацій, територіального підрозділу ДМС, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.3 п.39 Порядку №302 рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України.

В свою чергу п.43 Порядку №302 передбачено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.

Суд зауважує, що позивачем при зверненні до уповноваженого органу міграційної служби України із заявою від 23.05.2018 не було надано жодного документу, що передбачений п.35 Порядку №302, також не надано письмового звернення в довільній формі, в якому б зазначалася інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які можуть бути залучені до проведення процедури встановлення особи.

Оскільки процедурі ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України для видачі паспорта громадянина України передує процедура встановлення особи, то суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які відомості та підстави для встановлення особи, позивача у зв"язку із його зверненням із заявою про документування паспортом громадянина України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що заява позивача від 23.05.2018 підлягає розгляду відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Щодо правомірності розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 23.05.2018 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" суд зазначає наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон України "Про звернення громадян").

Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач листом від 29.05.2018 №16/451 об"ктивно та вчасно відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» надав відповідь на заяву ОСОБА_1 від 23.05.2018. У листі органу Державної міграційної служби вказано за наявності яких саме документів можливе вирішення питання про документування позивача паспортом громадянина України.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

ОСОБА_4 районного відділу у м.Житомирі управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 29.05.2018 №16/451, який суд розглядає як відповідь за результатами розгляду звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не підлягає скасуванню, оскільки незгода особи із наданою відповіддю на звернення загального змісту, яке не має відношення до прав і свобод особи у конкретизованих правовідносинах (або з якого неможливо встановити таке відношення), не є підставою для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такі вимоги не направлені на захист індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (провул. 1-ий Іподромний,15-А, м.Житомир, 10014, ідн.код НОМЕР_1) до управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Пушкінська, буд.44, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808491) про визнання дій протиправними, зобов'язання видати паспорт громадянина України, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 19 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 27 березня 2019 року.