Ухвала суду № 80719222, 27.03.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 березня 2019 року Справа № 925/157/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від керівника Смілянської місцевої прокуратури – ОСОБА_1 – прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від позивача – ОСОБА_2 – сільський голова,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом керівника Смілянської місцевої прокуратури, м. Сміла,

Черкаської області в інтересах держави в особі

Ташлицької сільської ради, с. Ташлик, Смілянського району,

Черкаської області

до приватного підприємства “Кровсінтез”, м. Черкаси

про стягнення 106 639 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом керівник Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ташлицької сільської ради до приватного підприємства “Кровсінтез” про стягнення 106 639 грн. 00 коп. шкоди завданої внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду №18/07 від 18 липня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27 березня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 травня 2018 року в підготовчому засіданні призначено судову експертизу, проведення якої доручено експерту Черкаського відділення Київського науково–дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до надання суду письмового висновку про результати проведеної експертизи.

13 березня 2019 року від Черкаського відділення Київського науково–дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2019 року за №450/18-23/921-924/19-23.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 березня 2019 року провадження у справі №925/157/18 поновлено та призначено підготовче засідання суду на 11 год. 00 хв. 27 березня 2019 року.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

26 березня 2019 року до суду від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Однак достатніх та допустимих доказів направлення сторонам відповідної заяви прокурором суду надано не було.

Оскільки прокурором було порушено вимоги ч. 5 ст. 46 ГПК України, суд вважає за необхідне заяву про збільшення розміру позовних вимог повернути прокурору без розгляду.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави“, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції” (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону” щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України “Про прокуратуру”).

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

“Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною першою статті 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин четвертої та п?ятої цієї статті Закону України “Про місцеве самоврядування” самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, в обґрунтування наявності підстав для представництва, які передбачені ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, вказував, що незважаючи на наявність у Ташльцької сільської ради контрольних повноважень у сфері управління закладами культури, сільською радою не вжито дієвих заходів щодо стягнення збитків у зв’язку з невиконанням відповідачем договору підряду.

Також прокурор вказував, що Ташльцька сільська рада у своєму листі від 01 лютого 2018 року просила Смілянську місцеву прокуратуру вжити дієвих заходів щодо відшкодування збитків, завданих приватним підприємством “Кровсінтез” неналежним виконанням договору підряду №18/07 від 18 липня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 лютого 2018 року прокурор звернувся до Ташльцької сільської ради з листом в якому повідомив про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Ташльцької сільської ради до приватного підприємства “Кровсінтез” про стягнення шкоди завданої внаслідок неналежного виконання договору підряду.

На наступний день – 23 лютого 2018 року прокурор вже звернувся до суду з даним позовом.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що у позивача відсутній в штаті юрист, а тому останній і звернувся до прокурора з клопотанням від 01 лютого 2018 року (а.с.27) в якому просив допомогти по відшкодуванню збитків.

Також в судовому засіданні Голова Ташлицької сільської ради ОСОБА_2 пояснила, що на 2018 рік було складено та затверджено місцевий бюджет, дохідна частина якого складала більше 2 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У випадку, якщо прокурор в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, місцевий суд залишає такий позов без розгляду.

При цьому, підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має дискрецію в оцінці підстав звернення прокурора.

З’ясувавши підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а також оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи суд дійшов висновку, що даний випадок не є виключним, оскільки по своїй суті дана справа в розумінні ст.12 ГПК України є “малозначною” незважаючи на те, що провадження здійснюється судом за загальними правилами позовного провадження.

Ташлицька сільська рада наділена правом самостійно захищати інтереси місцевої територіальної громади в суді і об’єктивних причин, які дійсно перешкоджають цьому немає.

Прокурор лише посилається в позові на те, що уповноважений орган не здійснює відповідних повноважень та не вживає дієвих заходів, для захисту суспільних інтересів територіальної громади, проте, прокурор не надав належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідальних посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

З урахуванням викладених у клопотанні від 01 лютого 2018 року обставин (а.с. 27) суд вважає, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін господарського спору, що виник у зв’язку з неналежним виконанням підрядником своїх зобов’язань по договору є тією обставиною, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Пунктом 1 ч. 2 ст.185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням наведених вище доводів, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

Керуючись ч.2, ч. 5 ст. 46, п. 1 ч. 2 ст.185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25 березня 2019 року за №2128 вих.19 повернути прокурору без розгляду.

2. Позов керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ташлицької сільської ради до приватного підприємства “Кровсінтез” про стягнення 106 639 грн. 00 коп. шкоди завданої внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду №18/07 від 18 липня 2017 року - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович