Ухвала суду № 80718716, 27.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

27 березня 2019 року Справа № 915/240/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі:

за позовом: Акціонерного товариства «ОСОБА_1 ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32)

до відповідача: Фермерського господарства «КОЛОС» (57320, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Білозірка)

про: стягнення 2357600,92 грн,

Без виклику учасників справи.

Суть спору:

25.03.2019 акціонерне товариство «ОСОБА_1 ДНІПРО», після відкриття провадження у справі № 915/240/19 за позовом про стягнення з фермерського господарства «КОЛОС» заборгованості за кредитним договором № 310518-А/Ф від 31.05.2018 в сумі 2357600,92 грн звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 21.03.2019 (вх. № 4781/19) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить боржнику в межах суми позову у розмірі 2357600,92 грн.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків про відмову у забезпеченні позову, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову після пред’явлення позову та відкриття провадження у справі.

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступає майнова вимога акціонерного товариства «ОСОБА_1 ДНІПРО» щодо стягнення з фермерського господарства «КОЛОС» суми грошової заборгованості внаслідок порушення останнім договірних зобов’язань за Кредитним договором № 310518-А/Ф від 31.05.2018.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник стверджує, що строк повернення кредиту та сплати відсотків настав ще 02.11.2018, проте, станом на дату подання цієї заяви, кредит не повернуто, а відсотки не сплачено, що свідчить про тривале ухилення від виконання зобов’язань.

За твердженням акціонерного товариства «ОСОБА_1 ДНІПРО», станом на сьогодні процедура відчуження нерухомого та рухомого майна дуже скоротилася, здійснити відчуження такого майна можливо за декілька годин, що у разі відсутності грошових коштів у боржника призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник також зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно ніяким чином не порушує права власника. Оскільки заборона відбувається на папері та в подальшому вноситься у реєстр, а, отже, на думку заявника, такі дії спрямовані лише на захист прав кредитора передбачених Конституцією України.

Крім того, позивач повідомив суд, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19.02.2019 року у справі № 477/392/19 було забезпечено позов АТ «ОСОБА_1 ДНІПРО» до фінансових поручителів за ФГ «Колос», а саме до ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Проте, 07.03.2019 року своєю ухвалою Жовтневий районний суд Миколаївської області скасував заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 19.02.2019 року у справі № 477/392/19, безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі. АТ «ОСОБА_1 ДНІПРО» оскаржує ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі (текст ухвали від 07.03.2019року з реєстру додається).

Таким чином, за твердженням позивача, в результаті скасування заходів забезпечення позову у справі 477/392/19, створилися додаткові умови, за яких у боржника та поручителів з'явилась можливість позбутися належного їм рухомого та нерухомого майна, що призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю грошових коштів та майна боржника.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов’язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у особи на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, зі змісту заяви про забезпечення позову б/н від 21.03.2019 (вх. № 4781/19) реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо неможливості або суттєвого ускладнення стягнення коштів за даним позовом.

В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову, заявник посилається лише на неналежне виконання боржником своїх зобов’язань за договором.

Однак, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, заявником не надано суду жодних доказів того, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду, чи доказів які б підтверджували факт відсутності у відповідача грошових коштів та вжиття боржником заходів щодо відчуження майна.

Отже, заявником не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.

По-друге, заявник звернувся до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства «КОЛОС» грошових коштів у сумі 2357600,92 грн.

Проте, згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на все майно фермерського господарства «КОЛОС».

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно боржника сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про стягнення грошових коштів. Так, на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником не було подано суду доказів, які б підтверджували наявність зв’язку між обраним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно боржника в межах суми позову із заявленою позовною вимогою про стягнення з останнього заборгованості в сумі 2357600,92 грн.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду переліку майна відповідача, доказів наявності у власності будь-якого рухомого та/чи нерухомого майна, щодо якого позивач просить вжити заходів до забезпечення позову.

Відсутня також інформація щодо вартості майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Таким чином, заявником не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно фермерського господарства «КОЛОС», а також не наведено суду доказів, які б свідчили про співмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявник, обравши такий захід забезпечення позову як арешт всього майна боржника, не довів суду наявності зв’язку між цим конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (стягнення грошових коштів), а також не надав суду доказів, які б свідчили, по-перше, про адекватність обраного заходу забезпечення позову (співвідношення ціни позову з вартістю майна, на яке заявник вимагає накласти арешт), а по-друге, про відсутність безпосередньо грошових коштів у боржника або можливість їх зменшення на момент виконання рішення.

Таким чином, за вищенаведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви акціонерного товариства «ОСОБА_1 ДНІПРО» б/н від 21.03.2019 (вх. № 4781/19).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви акціонерного товариства «ОСОБА_1 ДНІПРО» б/н від 21.03.2019 (вх. № 4781/19) про забезпечення позову у справі № 915/240/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова