Рішення № 80718604, 20.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 Справа № 914/1280/18

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірма Едельвейс, м.Рава-Руська Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Урожай, с.Красносільці Золочівського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємства Едель, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 1 239 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2;

від третьої особи: не зявився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірма Едельвейс до ОСОБА_1 підприємства Урожай про стягнення заборгованості в сумі 1 239 000,00 грн.

Ухвалою від 30.07.2018 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, відстрочив сплату судового збору та призначив підготовче засідання на 03.09.2018 р.

28.08.2018 р. відповідачем скерована на адресу суду заяву про застосування спливу строків позовної давності (вх.№ 31890/18).

Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

У звязку із закінченням повноважень судді Горецької З.В. як вперше призначеного на посаду судді та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2018 р. № 481 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/1280/18.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 р. справу передано для розгляду судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 30.10.2018р. підготовче засідання відкладено на 13.11.2018 р.

Ухвалою суду від 13.11.2018р. задоволено клопотання ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірма Едельвейс (вх. №41411/18 від 30.10.2018р.) про витребування доказів, витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області документи, підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 р. 08.01.2019 р. Головним управлінням ДФС у Львівській області скеровано на адресу суду інформацію (вх.№831/19 від 09.01.2019 р.), що згідно даних архіву електронної звітності ЄРПН ПТПМП фірмою «Едельвейс» не відображено дану операцію, фінансова звітність за 2013 рік не подана, відповідно не можливо без проведення документальної перевірки встановити відображення в податковому обліку зазначену операцію.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі для вирішення спору, підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 р.

Ухвалою суду від 22.01.2019 р. витребувано у ОСОБА_1 підприємства Урожай документи, які б підтверджували наявність зобовязань між ОСОБА_1 торговельно-посередницьким малим підприємством фірма Едельвейс (первісний кредитор; ідентифікаційний код 13808034), ОСОБА_1 підприємством Едель (новий кредитор; ідентифікаційний код 13837490) та ОСОБА_1 підприємством Урожай (боржник; ідентифікаційний код 23960122), докази, на підставі яких між ними було укладено договір про уступку права вимоги за №2013.07.18.УРОЖАЙ, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 підприємство Едель, підготовче засідання відкладено на 04.02.2019 р.

Судове засідання 04.02.2019 р. не відбулося у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. Ухвалою суду від 13.02.2019 р. підготовче засідання призначено на 20.02.2019 р. Ухвалою суду від 20.02.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 914/1280/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.03.2019 р. в судовому засіданні 20.03.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 20.03.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 20.03.2019 р. не зявився, в попередніх судових засіданнях надав усні пояснення по суті справи, просив позов задоволити з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив відповідача (вх.№32375/18 від 03.09.2018 р.).

Представник відповідача в судове засідання 20.03.2019 р. з'явився, вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№30776/18 від 31.10.2018 р.), надав усні заперечення по суті справ та просить застосувати строк позовної давності щодо заявлених вимог (вх.№31890/18 від 28.08.2018 р.).

Відводів судді та секретарю судового засідання не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04.04.2011 року між ПТП МП фірма «Едельвейс» (позикодавець) та ОСОБА_3 підприємством «Урожай» (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику в сумі 250 000,00 грн. на умовах, визначених договором, шляхом перерахування позикодавцем вказаних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.1.2 договору, повернення позики здійснюється шляхом перерахування позичальником вказаної в п.1.1 суми коштів на поточний рахунок позикодавця протягом 10 календарних днів після вимоги останнього.

Ухвалою суду від 10.08.2015 р. заяву Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірми Едельвейс прийнято до розгляду. Ухвалою суду від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство ПТП МП фірми Едельвейс (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, буд.5, ідентифікаційний код 13808034) у порядку ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»..

Постановою суду від 01.03.2016 р. ПТП МП фірми Едельвейс визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Повідомлення про визнання ПТП МП фірми Едельвейс банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.03.2016 р. за №28880. Ухвалою суду від 20.12.2016 р. ліквідатором у справі про банкрутство ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірми Едельвейс призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4.

Ліквідатором банкрута під час проведення інвентаризації дебіторської заборгованості ПТП МП фірми Едельвейс встановлено, що ПП «Урожай» виступало позичальником перед позивачем на загальну суму 1 239 000,00 грн., з яких 250 000,00 грн. за договором позики від 04.04.2011 р. та 989 000,00 грн. - сума, перерахована на користь ПП «Урожай», що підтверджується платіжними дорученнями (копії долучено до матеріалів справи).

20.04.2017 р. ліквідатором на адресу відповідача скеровано вимогу про досудове врегулювання спору, однак відповіді не отримано та заборгованості не погашено.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги інформував суд, що 18.07.2013 р. між ПТП МП фірма «Едельвейс» (первісний кредитор), ПП «Едель» (новий кредитор) та ПП «Урожай» (боржник), на підставі ст.ст. 512-519 Цивільного Кодексу України та ст. 195 Господарського кодексу України укладено договір №2013.07.18.УРОЖАЙ «Про уступку права вимоги».

Вказаним договором врегульовано взаємовідносини, повязані із заміною кредитора у зобовязаннях, що виникли із укладеного між первісним кредитором та боржником договорів позики від 04.04.2011 року, від 05.05.2011 року та від 20.09.2011 року на суму 1 239 000,00 грн. та видаткових накладних на суму 3293637,36 грн. (п.п.1.1.1. п.1.1 договору).

Відповідно цього договору первісний кредитор уступає, а новий кредитор набуває право вимагати виконання боржником зобов'язань в сумі 4 532 637,36 грн., що встановлені договором та видатковими накладними. У розрахунок за відступлену вимогу новий кредитор зобовязується провести з первісним кредитором розрахунок в сумі 4 532 637,36 грн. до 31 липня 2013 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок первісного кредитора або погасити іншим незабороненим чинним законодавством України. У разі виникнення однорідних зустрічних вимог, первісний кредитор та новий кредитор проводять залік відповідних зустрічних вимог (п.1.2, 1.3 договору)

Згідно з п.2.2 договору новий кредитор забовязався здійснити розрахунок на відступлену вимогу. Боржник зобовязується сплатити новому кредитору відшкодування вартості здійсненого первісним кредитором послуг та товарів, що залишились неоплаченими і становить суму, вказану в п.1.2. цього договору. (п.2.3)

Після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору (п.5.2 договору).

28.02.2017 р. між ПП «Едель» та ПП «Урожай» укладено договір про прощення боргу, відповідно до умов якого зобов'язання боржника перед кредитором щодо сплати останньому заборгованості у розмірі 4 034 279,43 грн. за договором про уступку права вимоги №2013.07.2018.УРОЖАЙ від 18.07.2013р. припиняються, внаслідок звільнення кредитором боржника від виконання його обов'язків (прощенням боргу).

З моменту підписання цього договору, кредитор підтверджує відсутність будь-яких претензій до боржника, у зв'язку із невиконанням ним взятих на себе зобов'язань згідно договору, вказаного в п. 1. (п.3 договору).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголосив також на тому, що договір про уступку права вимоги на який посилається відповідач від імені позивача підписаний фінансовим директором ОСОБА_5 Відповідно до чинної на момент укладення договору про уступку права вимоги редакції статуту, затвердженого засновником ПТП МП фірма «Едельвейс» від 01.06.2011р., встановлено обмеження щодо укладення та підписання від імені підприємства договорів про взаємозалік та уступку права вимог.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом застосовано наступні права, в тому числі ті, на які посилалися Сторони, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Сторін в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Сторін, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Сторони, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.517 ЦК України (Докази прав нового кредитора у зобов'язанні) первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому суд зазначає, що відсутність заяви позивача про визнання недійсним, повязаного з предметом спору правочину повністю чи частково, відсутність позовних вимог щодо такого визнання унеможливлює вирішення судом у даній справі питання дійсності договору від 18.07.2013 р. про відступлення права вимоги. Крім того суд зазначає, що станом на час прийняття рішення учасниками провадження не заявлено та не подано доказів в підтвердження факту оспорювання вказаного правочину. Відповідно ж до вимог ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону виключно за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до вимог частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За вимогами ч. 1 ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи.

Згідно з абз. 12, 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, імя, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Позивач стверджує, що відповідно до п.3.7, 3.9 статуту, до виключної компетенції засновника при здійсненні підприємством своєї діяльності відноситься надання позик фізичним та юридичним особам т проведення з іншими фізичними чи юридичними особами взаємозаліків, передачі (продажу/купівлі) боргу чи права вимоги. Лише засновник підприємства може прийняти рішення про передачу частини його виключних прав щодо діяльності підприємства до компетенції директора.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, згідно з вимогами ст.239 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надано доказів того, що вказаний договір про уступку права вимоги за №2013.07.18.УРОЖАЙ від 18.07.2013 р. визнаний недійсним повністю чи частково, що може свідчити про подальше схвалення такого ПТПМП фірмою «Едельвейс».

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності слід звернути увагу заявника на те, що згідно приписів ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Право вимоги у позивача за договором позики від 04.04.2011 р. втрачене з моменту укладення договору №2013.07.2018.УРОЖАЙ від 18.07.2013 р. про уступку права вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими у матеріалах справи доказами, відтак, відсутні правові підстави до задоволення позову, а тому в позові слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою від 30.07.2018 р. суд, відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», відстрочив позивачу сплату судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на час сплати судового збору та на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

З врахуванням наведеного, предмету та ціни позову, позивачем при поданні позову належало до сплати 18 585,00 грн. судового збору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стянути з ОСОБА_1 торговельно-посередницького малого підприємства фірма Едельвейс (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, 5; ідентифікаційний код 13808034) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 18 585,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.