Рішення № 80712746, 19.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2019 Справа №607/613/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Осів І.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також може вживатись як позивач) пред’явив до суду позов до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі також може вживатись як відповідач), у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 829265 від 31 грудня 2018 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., її скасування. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Автомобіль, яким він керував є «Спеціалізованим вантажним фургоном малотонажним-В», а тому підпадає під категорію транспортного засобу – легковий і у разі невикористання його з метою прибутку, обов’язковому технічному контролю не підлягає. Також посилається на те, що форма винесеної постанови не відповідає вимогам, встановленим законом.

Відповідач подав відзив у якому зазначає, що позов вважає безпідставним, а спірну постанову законною та обґрунтованою. Автомобіль, яким керував ОСОБА_1 є вантажним; строк його експлуатації більше двох років, а тому він підлягає обов’язковому технічному контролю, якого ним проведено не було.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказав, що тип його транспортного засобу зазначений як «Фургон малотонажний-В». Згідно Закону України «Про дорожній рух» і Положення про порядок видачі посвідчення водія і допуску громадян до водіння транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 з подальшими змінами і доповненнями, до категорії В відносяться автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3'500 кілограмів (7'700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім водія, – вісьми. Отже його автомобіль є легковим і технічному огляду не підлягає.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вказаних вимог заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 829265 від 31 грудня 2018 року, ОСОБА_1, 31 грудня 2018 року, о 08 год. 17 хв. 40 с, керував автомобілем НОМЕР_1, котрий підлягає обов’язковому технічному контролю, однак не пройшов його, чим порушив пункт 31.3.6 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 121 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідноо із пунктом 31.3 (б) ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язкового технічного контролю (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Положеннями частини 3 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Приписами частини 5 ст. 14 Закону України Закон «Про дорожній рух» № 3353 від 30 червня 1993 року (далі – Закон № 3353) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 35 Закону № 3353 передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

За правилами частини 2 ст. 35 Закону № 3353 обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу «України».

Частиною 7 ст. 35 Закону № 3353 встановлено, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Відповідно до визначень термінів, наведених у статті 1 Закону № 3353, автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більш ніж дев'ять з місцем водія включно.

Згідно із вимогами частини 3 ст. 19 Закону № 3353 при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій, тощо).

Приписами частини 4 ст. 19 Закону № 3353 передбачено, що при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційний документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований, санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Відповідно до облікової картки транспортного засобу позивача, транспортний засіб марки «Renault Trafic», р.н. НОМЕР_2, 2012 року випуску, належить до типу транспортних засобів - вантажний, тип кузова «фургон малотоннажний-В», про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХК133867 від 21 грудня 2017 року.

З огляду на викладене, належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами підтверджується той факт, що автомобіль, яким керував позивач за обставин, викладених у спірній постанові є вантажним. З часу його випуску сплинуло більше двох років, а тому він підлягає обов’язковому технічному контролю.

На момент зупинки працівниками поліції, позивач такого контролю не пройшов за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Посилання позивача на Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, суд до уваги не бере, оскільки вона не регулює процедури віднесення транспортного засобу до категорії «вантажний», чи «легковий».

Визначення цього поняття чітко викладено у статті 1 Закону № 3353, з якої вбачається, що вантажним автомобілем може вважатись будь-який транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що працівниками поліції його було зупинено без будь-якої підстави, адже як вбачається з наданого представником відповідача відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, позивачу було роз’яснено причини зупинки (перетинання суцільної лінії розмітки), яких він не оспорював.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_1 на невідповідність спірної постанови вимогам закону.

Так, постанова серії ЕАВ № 829265 від 31 грудня 2018 року містить усі дані, визначені статтею 283 КУпАП. У ній міститься: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, а також: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, спірна постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права; викладені у ній дані, відповідають реальним обставинам справи, а тому підстави для її скасування – відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 березня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_3