Рішення № 80707725, 19.03.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1775/18

Провадження по справі 2/305/92/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчук В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Орос С.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі Позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення додаткових витрат на дітей. Позов мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Рахівського районного суду від 05 травня 2009 року стягнуто з Відповідача на користь Позивача аліменти у розмірі 1/3 частини його доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. На даний час син ОСОБА_6 навчається у ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет на денній формі навчання, яке вимагає значних витрат, зокрема, плата за навчання становить 12500 гривень на рік, однак її доходів не вистачає. Крім того, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 являється інвалідом з дитинства, що потребує значних витрат на лікування та обстеження. Добровільно надати їй допомогу на лікування сина Відповідач відмовляється. Вважає, що Відповідач зобов'язаний брати участь у витратах, пов'язаних з лікуванням дитини, в розмірі половини від понесених витрат. У зв'язку з наведеним просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь суму додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_6 на період навчання в сумі 6250 гривень, а також витрат на сина ОСОБА_7, які вона понесла на лікування сина у розмірі 5000 гривень.

Ухвалою Рахівського районного суду від 11.10.2018 року було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також, відповідно до п.2 ч.5 ст.178 ЦПК Відповідач повинен був подати докази надіслання відзиву та доданих до неї документів Позивачу. Копію ухвали Відповідач отримав 17.10.2018 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач 22.11.2018 року на адресу суду надіслав відзив, однак, оскільки строк для подачі відзиву закінчився 02.11.2018 року, із заявою про поновлення пропущеного строку не звертався, тому суд не бере вказаний відзив до уваги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, уточнила, що Позивач сплачує кошти за навчання сина ОСОБА_4 в сумі 12500 гривень щорічно, тому на думку Позивача, відповідач, як батько, має сплачувати половину вартості навчання, в сумі по 6250 гривень щорічно, до досягнення дитиною повноліття. Крім того, інша дитина сторін - син ОСОБА_5, являється дитиною з інвалідністю з дитинства, у зв'язку з чим він систематично змушений проходити лікування. Оскільки ОСОБА_3 проходила медичне обстеження з сином, на яке понесла витрати в сумі 5000 гривень, що включає в себе вартість МРТ, лабораторні дослідження та інші витрати, квитанції частково Позивач зберегла, тому просить стягнути дану суму з Відповідача в користь Позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що він сплачує аліменти, а додаткових коштів не має можливості сплачувати. Оскільки діти з ним спілкуватися не бажають, тому він і немає стимулу заробляти більше та сплачувати більше коштів на утримання дітей.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області зроблено запис за №68.

Від шлюбу сторони мають двох дітей, з яких син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є студентом Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський медичний університет", а син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється дитиною з інвалідністю, що підтверджено довідкою ЛКК Рахівської районної лікарні №512 від 18.09.2018 року.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 184, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183,184); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові витрати. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є студентом Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський національний медичний університет", денної форми навчання, період навчання з 01.09.2018 року до 30.06.2022 року за ступенем "Молодший спеціаліст", назва спеціальності Медсестринство (Лікувальна справа) та згідно з п.9 Договору №3 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною особою) від 02 серпня 2018 року загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 50000 гривень, зокрема у 2018 році 6250 гривень, з 2019 по 2021 рік по 12500 гривень, та у 2022 році 6250 гривень, тобто за кожен навчальний рік вартість навчання ОСОБА_6 становить 12500 гривень. Замовник вносить безготівково плату за перший курс навчання не пізніше 31 серпня 2018 року та за наступні роки разово - до 01 вересня поточного навчального року.

Згідно з квитанцією ПриватБанку ОСОБА_3 сплатила 06.08.2018 року 12500 гривень на рахунок зазначеного вище навчального закладу кошти за навчання сина ОСОБА_4.

Також, Позивач надала докази того, що її син ОСОБА_7, 25.04.2005 року являється дитиною з інвалідністю з дитинства, зокрема посвідчення серії ААБ №114105, довідку ЛКК №512 від 18.09.2018 року, виписку №80 із медичної карти амбулаторного хворого, виписку із медичної карти стаціонарного хворого №3655, виписку із медичної карти стаціонарного хворого №2567, виписку із медичної карти стаціонарного хворого 7100/10. Вказані довідки свідчать про те, що дитина хворіє та часто перебуває на стаціонарному лікуванні внаслідок перенесеної нейроінфекції, гіпотонічно-атактичний та гіпердинамічний синдроми.

Як ствердила в судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1, через захворювання дитині постійно проходити обстеження та лікування, що вимагає від Позивача значних коштів. Так тільки обстеження магнітно-резонансної томографії, яке дитина проходила, коштувало 1300 гривень, що підтверджується й актом приймання-передачі медичних послуг від 02 лютого 2018 року. Крім того, ОСОБА_3 понесла й інші витрати на придбання медикаментів, проїзних квитків, однак доказів (чеків, квитанцій, тощо) ОСОБА_3 не зберегла.

Відповідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Принцип рівності прав та обов'язків батьків, що передбачений нормами Сімейного Кодексу України передбачає, що брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина і при визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Даючи оцінку наданим Позивачем доказам на підтвердження оплати нею витрат на навчання та лікування дітей, тобто на підтвердження додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, суд вважає, що понесені витрати на навчання сина ОСОБА_6, підлягають до стягнення в сумі 6250 гривень, які були нею сплачені нею за навчання за перший навчальний рік (2018-2019) та по 6250 гривень слід стягувати з ОСОБА_2, як половину вартості навчання за кожен рік до досягнення дитиною повноліття, які слід стягувати щорічно до 31 серпня.

Що стосується витрат на лікування сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що заявила до стягнення Позивач в сумі 5000 гривень, то тут слід зазначити, що очевидним та підтвердженим виписками з історії хвороб є те, що ОСОБА_3 зі своїм сином постійно змушена виїжджати у лікарні за межі району, в якому вона проживає, зокрема НДСЛ "Охматдит" м.Київ, Діагностичний центр "Високі медичні технології" "МРТ" м.Мукачево, що потребує додаткових витрат. Враховуючи, що належних доказів підтвердження понесених витрат саме в сумі 5000 гривень Позивач не надала, нею лише підтверджені витрати на магнітно-резонансну томографію в сумі 1300 гривень, тому позов в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши з Відповідача в користь Позивача 1300 гривень, зазначених вище витрат.

Питання про стягнення судових витрат сторонами не ставилося.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, 6250 гривень витрат, понесених на навчання сина ОСОБА_6 за 2018-2019 рік, та 1300 гривень витрат на лікування сина, ОСОБА_7.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_9 додаткові витрати на навчання сина ОСОБА_6, до досягнення ним повноліття, по 6250 гривень, щорічно до 31 серпня, за 2019-2020 роки навчання та за 2020-2021 рік навчання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 22.03.2019 року.

Суддя: В.Е. Ємчук