Рішення № 80704332, 19.03.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18948/16-ц

Провадження № 2/752/347/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та просив суд постановити рішення, яким для задоволення позвоних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 10-29/7645 від 27.06.2008 року в сумі 200294,81 доларів США, що еквівалентно 5352620,29 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеним 27.06.2008 року та посвідченим на реєстроваим номером 6324, а також встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торігв в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності н рівні, не нижчому за звичайні ціни на це вид майна, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 80289,31 грн. (сплачений судовий збір).

В обґрунтування позову зазначено про те, 27.06.2008 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії № кредиту № 10-29/7645, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитним договором - 27.06.2033 року. Кредитні кошти позичальнику (відповідачу) в сумі 97750,00 доларів США банк, як позикодавець, надав, а відповідач їх прийняв. Для забезпечення виконання зобов»язань за згаданим кредитним договором, 27.06.2008 року позивач та відповідач уклали іпотечний договір щодо нерухомого майна, згідно умов якого позичальник (відповідач) передав позивачу (позикодавцю) в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеним 27.06.2008 року та посвідченим на реєстроваим номером 6324. Однак, у визначені Кредитним договором строки позичальник своїх обов»язків не виконав, своєчасно та повному обсязі отриманих кредитних коштів не повернув, як і не сплатив позичальнику процентів за користування такими коштами. Відтак, станом на 18.02.2016 року у відповідача, як у позичальника за згаданим кредитним договором виникла перед банком заборгованість в розмірі 200294,81 доларів США, що еквівалентно 5352620,29 грн. Наявна заборгованість підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, добровільно відповідач кошти банку не сплачує. Зважаючи на такі обставини, сторона позивача вважає що у позичальника виникло право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за таким кредитним договором за рахунок предмету іпотеки, що і стало приводом для звернення до суду із даним позовом.

У судове засідання сторона позивача подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з»явився. Подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, а також в матеріалах справи міститься письмове клопотання про застосування до позовних строків позовної давності, в зв»язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень проти позову, оцінивши такі докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності у їх логічному взаємозв»язку, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч.ч. 1, 4, 5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників…. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. …Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобовязується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7цього Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Судом встановлено, що 27.06.2008 між позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №10-29/7645 за умовами якого банк надав відповідачу 97750,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 13,50% річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 27.06.2033 р.

27.06.2008 року позивач та відповідач уклали іпотечний договір щодо нерухомого майна, згідно умов якого позичальник (відповідач) передав позивачу (позикодавцю) в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеним 27.06.2008 року та посвідченим на реєстроваим номером 6324.

ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту виконав в повному обсязі, а відповідач зобов'язався повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за його користування.

У відповідності до умов договору погашення кредиту повинно здійснюватися шляхом зарахування позичальником суми ануїтентного платежу на транзитний рахунок в Воскресенському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», сплата комісій, можливих пені і штрафних санкцій на відповідні рахунки в АКБ «Укрсоцбанк» з подальшим перерахуванням кредитором отриманої суми ануїтетного платежу на відповідний позичковий рахунок до моменту досягнення за вказаним рахунком нульового залишку та на відповідний рахунок нарахування процентів.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, у разі прострочення термінів сплати ануїтетних платежів, визначених п.1.1.1 цього договору, а також комісій, передбачених умовами договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Як видно з матеріалів справи, у результаті порушення відповідачем умов кредитного договору, а саме, прострочення термінів сплати ануїтетних платежів станом на 18.02.2016 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 200294,81 доларів США, яка складається із: суми заборгованості за кредитом - 97197,17 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2597468,89 грн.; суми заборгованості за процентами - 75373,05 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2014247,53 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2516,79 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 67258,09 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 25207,80 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 673645,79 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 10.06.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2016 року, у справі № 760/4415/16-ц, в задоволенні озову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, було відмовлено внаслідок спливу строку позової давності на звернення до суду з даним позовом (а.с.129-131, 132-135).

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 року, рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 10.06.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2016 року, у справі № 760/4415/16-ц було залишено без змін (а.с.156-158).

В той же час, згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у межах строку позовної давності, загальна тривалість якого встановлюється в три роки.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, кінцевим терміном повернення заборгованості є 27.06.2033.

У той же час, п. 4.4 кредитного договору №10-29/7645 від 27 червня 2008 року, що укладений між позивачем та відповідачем, визначено, що у разі не виконання (не належного виконання) позичальником обов'язків визначених умовами кредитного договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та сплатити нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, сторонами на власний розсуд погоджено механізм зміни основного строку виконання зобов'язання залежно від перебігу його виконання.

Із судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості, судами встановлено, що, останній платіж відповідачем був здійснений 01.07.2011, а також банком 15.11.2011 року було направлено вимогу відповідачу про повне погашення боргу (а.с. 136).

Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору, станом на 16.11.2016 року відповідачем більш ніж 90 календарних днів були порушені обов»язки встановлені договором кредиту, а також строк виконання основного зобов»язання було змінено на 30.09.2011 року, а тому строк користування кредитом, виходячи, зокрема, із положень пункту 4.4. кредитної угоди вважається таким, що сплив.

У разі порушення сторонами зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно із статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( термін).

При цьому в законодавстві визначаються такі різні поняття, як «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов»язання»( статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов»язання є прострочення невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п»ятої статті 261 ЦК України за зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Відповідачем заявлено про фактичне застосування у даній справі позовної давності й викладено його позицію, у якій він просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У пункті 1.1 згаданого договору іпотеки сторони фактично узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов»язань за договором кредиту № 10-29/7645 від 27.06.2008, укладеного між іптекодавцем та іпотекодержателем (позичальником за вказаним кредитним договором).

Так, відповідач фактично взяв на себе обов»язок задовольнити вимоги іпотекодержателя за згаданою кредитною угодою щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Судом встановлено, що взяте на себе зобов»язання відповідач за згаданим кредитним договором не виконав і по даний час, а тому право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Поряд з цим, згідно із пунктом 4.4. Кредитного договору, в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов»язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (девяносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов»язаний погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичне використання кредиту та нараховані штрафні санкції ( штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного збов»язання та визначили умови такого повернення коштів.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 27.06.2033 року, однак, з урахуванням положень п. 4.4 кредитного договору, а також тієї обставини, що з 01.07.2011 протягом більше ніж 90 календарних днів відповідач не вносив ануїтетні платежі, 30.09.2011 року - строк виконання зобов'язання сплив, і відповідно після зазначеної дати зобов'язання повинно бути виконане відповідачем в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності за вимогами позивача, які пред'явлені до відповідача, має обраховуватись саме з 30.09.2011.

Суд звертає увагу на те, що саме з 30.09.2011 року для позивача розпочався строк перебігу позовної давності за позовними вимогами, які є предметом цього судового процесу, і впродовж трирічного строку позивач міг пред'явити такі вимоги до відповідача.

Відомостей про зупинення чи переривання такого строку суду не надано і, виходячи із наданих сторонами доказів, у судовому засіданні не здобуто.

Зважаючи на те, що стороною відповідача заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності і такий строк на час звернення позивача до суду із даним позовом закінчився, сторона позивача не клопотала про поновлення таких строків, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску позовної давності для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов»язані з розглядом даної справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, ст.ст. 261, 509, 526, 530, 610- 612, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Судовий збір у справі залишити за позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» по фактично понесеному.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції Київського апеляційного суду, або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко