Ухвала суду № 80701638, 26.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1027/18

н/п 6/640/112/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1, відправлене поштою 22.03.2019 року про примусове проникнення до житла боржника – ОСОБА_2, зокрема квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на вимоги п.4,п.13, ч.3 ст.18, п.2 ч.5 ст.19, ч.2 ст.48, ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 439 ЦПК України. Вказує, що в нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №57044197 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 46509,34 грн. та 704,80 грн. Постановою від 20.08.2018 року відкрито виконавче провадження та направлено копію боржникові. Також, вказує, що боржник двері квартири, яка вказана в виконавчому листі не відкрила, що підтверджується актом виконавця, рахунків, майна не має, а тому є підстави звернення до суду з відповідним поданням. Просить розглянути подання без участі приватного виконавця.

Відповідно до вимог ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Суд, дослідивши подання з доданими матеріалами та справу № 640/1027/18, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.13 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно п.2 ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов’язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Як вбачається з наданих приватним виконавцем до подання матеріалів, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 46509,34 грн. та 704,80 грн. виданий Київським районним судом м. Харкова 02.07.2018 року по примусовому виконанню рішення суду.

Постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню даного виконавчого листа винесена приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 20.08.2018 року. Однак, суд звертає увагу, що приватним виконавцем не було надано доказів про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження боржникові, що ставить під сумнів обізнаність боржника про наявність виконавчого документа.

Також, до доданих матеріалів виконавцем не надані належні та допустимі відомості про зареєстроване місце проживання боржника станом на момент проведення виконавчих дій, а посилання виконавця лише на адресу, зазначену у виконавчому документів не може бути належним підтвердженням проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 станом на 2019 рік.

Крім того, виконавець посилається на відмову боржника у допуску до квартири АДРЕСА_3, однак суд звертає увагу, що з акту державного виконавця від 19.03.2019 року не вбачається про відмову саме боржника ОСОБА_2 у допуску до квартири та обізнаність боржника про проведення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду.

Недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Україна є правова держава. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст. 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Таким чином, суд, дослідивши всі представлені приватним виконавцем докази на підтвердження доводів, викладених в поданні, з посиланням на вимоги ст. 439 ЦПК України, приходить до висновку, що подання є передчасне, необґрунтоване, подане без достатніх для цього підстав та без надання доказів, підтверджуючих, що боржник умисно ухиляється від виконання виконавчого листа та чинить перешкоди при проведенні виконавчих дій, а тому є таким, що не підлягає задоволенню за відсутністю достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла боржника.

Керуючись ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

Ухвалив:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника – ОСОБА_2, зокрема квартири АДРЕСА_1 – відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: