Рішення № 80701581, 25.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9297/17

Провадження № 2/638/1243/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів: Романової О.В., Підвисоцької А.М.,

Комлєва Д.В. Тягунової Р.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах якої діє служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, третя особа Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

20.06.2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду м з позовом до відповідача до ОСОБА_5, в інтересах якої діє служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що Рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №2-1360-07/2005 від 09.06.2005 року, позивача та його дружину ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5 З 29.04.2008, за Рішенням Київської районної у м. Харкові ради від 16.05.2005 року №164/13 ОСОБА_5, перебувала в будинку дитини на повному державному забезпеченні. ОСОБА_5 була переведена до ОСБД «Зелений гай» 29.04.2008 року з Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини №1, де перебувала на повному державному забезпеченні. 17.06.2008 року рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради №119-3 дозволено зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, малолітню ОСОБА_5 та надано дозвіл зареєструвати останню за адресою: АДРЕСА_2, яка на той час належала батьку Позивача ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_7, право власності на квартиру АДРЕСА_2 набув Позивач ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.05.2017. Внаслідок позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_5, позивач втратив особисті немайнові права щодо останньої, але через те, що за нею закріплено право проживання в квартирі і вона зареєстрована в ній, у нього є перешкоди у розпорядженні своєю власністю, тому позивач звернувся до суду і просить визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, суду пояснив, що квартира АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності, після смерті батька, яку позивач ОСОБА_4 має намір продати, але йому перешкоджає реєстрація ОСОБА_5 Представник позивача просить позов задовольнити, вважає, що позивач має право розпоряджатись своєю власністю, оскільки останній був позбавлений батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 яка була усиновлена іноземними, тому дитина має право на користування жилим приміщенням вже у новій родині, посилаючись на підстави, передбачені ч.3 ст. 71 ЖК УРСР, ст. 167 СК України, а саме: збереження за неповнолітніми права на проживання та користування житлом в разі їх тимчасової відсутності обумовлено наявністю певних прав та обов'язків, що виникають між дитиною та її родичами за походженням, з якими вона проживала у відповідному житлі до позбавлення її батьків батьківських прав, встановлення над дитиною опіки або піклування, влаштування до дитячого будинку тощо. Проте, даними нормами не передбачено право на збереження житла за відсутньою дитиною та користування нею житлом у разі усиновлення. Малолітня дитина усиновлена іноземними громадянами, а тому за нею не зберігається право на збереження житла. Отже, між позивачем та малолітньою ОСОБА_5 припинились особисті та майнові права і обов'язки. Тобто, з моменту усиновлення ОСОБА_5 втратила статус дитини позбавленої батьківського піклування та знята з обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а тому відсутність можливості відчужити квартиру через реєстрацію в ній ОСОБА_5 є порушенням прав позивача.

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР у судове засідання не з'явились, надали суду заяву з проханням проводити слухання справи за їх відсутності, підтримали висновок органу опіки та піклування, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

До судового засідання представник третьої особи - Департаменту реєстрації Харківської міської ради не з'явився, надали висновок про недоцільність визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якому зазначили, що матеріали справи не містять інформації, що на теперішній час дитина забезпечена житлом.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №2-1360-07/2005 від 09.06.2005 року, яке набрало законної сили, Позивача та його дружину ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5

З 29.04.2008, за Рішенням Київської районної у м. Харкові ради від 16.05.2005 року №164/13 ОСОБА_5, перебувала в будинку дитини на повному державному забезпеченні. ОСОБА_5 була переведена до ОСБД «Зелений гай» 29.04.2008 з Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини №1, де перебувала на повному державному забезпеченні.

17.06.2008 рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради №119-3 дозволено зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, малолітню ОСОБА_5 та надано дозвіл зареєструвати останню за адресою: АДРЕСА_2, яка на той час належала батьку Позивача ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7, право власності на квартиру АДРЕСА_2 набув Позивач ОСОБА_8, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом НОМЕР_1 від 03.05.2017 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.05.2017 №86261951.

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.08.2018, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, з 08.07.2008 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №2076/08 ОСОБА_5 була усиновлена іноземними громадянами. Дане рішення набуло законної сили, відомостей про те, що усиновлення було скасовано чи визнано недійсним не має.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 232 СК України, між позивачем та ОСОБА_5 припинились особисті та майнові права і обов'язки.

Згідно до ч.ч. 3, 4, 5 тієї ж статті, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Після усиновлення ці діти зареєстровані та мешкають з батьками (усиновлювачами) за їх місцем реєстрації.

Усиновленням відповідно до ч. 1 ст. 207 Сімейного кодексу України є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. Однією з вимог до усиновителів є забезпечення на належному рівні житлом, надання комфортних умов проживання та достатнє матеріальне забезпечення.

Як вбачається з приписів ч. 6 ст. 167, п. 3 ч. 1 ст. 247 СК України, п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР, якими передбачено підстави збереження за неповнолітніми права на проживання та користування житлом в разі їх тимчасової відсутності, зазначене право обумовлено наявністю певних прав та обов'язків, що виникають між дитиною та її родичами за походженням, з якими вона проживала у відповідному житлі до позбавлення її батьків батьківських прав, встановлення над дитиною опіки або піклування, влаштування дитини до дитячого будинку тощо. Тобто, вказаними нормами не передбачено збереження за відсутньою дитиною права на проживання та користування житлом в разі її усиновлення.

Згідно ст. 234 СК України, дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення (якщо вона мала їх до усиновлення).

Як було встановлено у судовому засіданні, з 2005 року позивач був позбавлений батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5, однак в силу вимог ч.6 ст. 167 СК України не втратила право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, та мала право у будь-який час повернутися до нього.

Разом з тим, у зв'язку з позбавленням батька батьківських прав та усиновленням дитини, вона відповідно до ст. 232 СК України набула прав на житло усиновлювачів як рідних батьків та в силу ст. 29 ЦК України місцем їх проживання стало місце проживання їх усиновлювачів.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, за дітьми зберігалося право на користування квартирою матері та рідних протягом всього часу перебування в дитячому закладі, однак в подальшому, з моменту усиновлення, у зв'язку з відсутністю підстав для збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім громадянином, вони втратили право користування таким житлом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено збереження за відсутньою дитиною права на проживання та користування житлом в разі її усиновлення.

Навпаки, з моменту усиновлення малолітня втратила права, встановлені ст. 64 Житлового кодексу України для членів сім'ї наймача, щодо квартири АДРЕСА_2, що узгоджується з положеннями ст. ст. 232, 234 Сімейного кодексу України, тому дитина має бути знята з реєстрації за вказаною адресою. Відповідно до положень ч. 3 ст. 98 ЖК України, тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сімї, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити приміщення, а в разі відмови підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова, позивач втратив особисті немайнові права щодо дитини, а відповідно до ч. 1 ст. 232 СК України, з моменту здійснення усиновлення, (яке до цього часу ніким не визнано недійсним і не скасовано), припинено усі особисті та майнові права і обов'язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Але через те, що за ОСОБА_5 закріплено право проживання у квартирі, вона продовжує перебувати зареєстрованою в квартирі, Позивач не може на свій власний розсуд розпорядитися належною квартирі, яку він отримав у спадщину.

З матеріалів справи Харківського районного суду Харківської області № 2076/08, які суд досліджував у закритому судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_5, 2004 року народження усиновлена іноземними громадянами.

У зв'язку з відсутністю даних про скасування усиновлення чи інших даних, які б свідчили про наявність, передбачених ст. 71 ЖК України підстав збереження житла за тимчасово відсутньою особою, ОСОБА_5, яка не проживає в квартирі з 2008 року та усиновлена з 2008 року, тобто більше, ніж шість місяців (ст. 71 ЖК України) та більше, ніж один рік (ч. 2 ст.405 ЦК України - для членів сім'ї), має бути визнана такою, що втратила право проживання в квартирі АДРЕСА_2.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2015 року у справі №6-12770св15.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача та третьої особи як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 166, 232, 234, 237, 238, 239, 242 СК України, ст. ст. 64, 71, 72, 98 ЖК України, ст.ст.12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах якої діє служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, третя особа Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2019.

Суддя: І.В.Семіряд