Рішення № 80700724, 12.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2382/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Прокопчук Л.М.,

з участю представника позивача Абдуліної Т.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Абдуліна Т.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила суд позов задоволити, позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач ОСОБА_3, повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. В поданій до суду нотаріально посвідченій заяві від 18 січня 2019 року, вказує, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судове засідання просить суд проводити без його участі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що не заперечує, щоб ОСОБА_3 позбавили батьківських прав відносно нього. Вказав, що з батьком жодних відносини не підтримує, участі в його вихованні відповідач ОСОБА_3 не приймає.

Суд, заслухавши представника позивача Абдуліну Т.Г., свідка ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, що видане Відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне 14 листопада 2001 року

18 січня 2019 року до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про позбавлення батька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав, звернувся неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 посвідченої державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори 18 січня 2019 року, останній не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №08-248 від 07 лютого 2019 року, вбачається, що неповнолітній ОСОБА_2 навчається у Вищому професійному училищі №1 м.Рівне за спеціальністю «Опоряджувальник будівельний» з 01 вересня 2018 року. Відповідно до інформації навчального закладу, батько ОСОБА_3 участі у вихованні сина не бере. Мати дитини, ОСОБА_4, 1975 р. н., відповідно до рішення Рівненського міського суду у справі №2-11829/10 від 07 грудня 2010 року позбавлена батьківських прав стосовно сина.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Статтею 150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до роз'яснень в п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов'язків і ухилення їх від виконання можна розцінювати лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не проявляє належної турботи та любові до дитини, не спілкується з сином, не цікавиться його здоров'ям та матеріально не забезпечує.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Оскільки, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина буде відповідати інтересам дитини, то за таких обставин позовні вимоги Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради підлягають до задоволення, відповідача ОСОБА_3 слід позбавити батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції Українибатьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3ст.51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду наст.6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод», яка згідноЗакону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 року становить 2027 грн.

При визначенні розміру аліментів, керуючись принципом розумності і справедливості, суд враховує те, що відповідач проживає окремо, участі в утриманні своєї дитини не приймає, та приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1013,50 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особистий рахунок дитини (НОМЕР_3) відкритий у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з дня пред'явлення позову 06 лютого 2019 року і до досягненню дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів відповідає вимогам законодавства та на думку суду, є таким, що не поставить в тяжке матеріальне становище відповідача ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 768,40 грн. та за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Поштова, 2, код ЄДРПОУ 25675397) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задоволити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1013,50 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особистий рахунок дитини НОМЕР_3 відкритий у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з дня пред'явлення позову 06 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 1536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.