Рішення № 80698367, 15.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20164/16

Провадження № 2/522/656/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу справу за об`єднаними позовами ОСББ «Сімекс» до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності та за позовом Об`єднання співвласників „СІМЕКС" багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2016 року, Об`єднання співвласників „СІМЕКС" багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 (скорочена назва - ОСББ «СІМЕКС») звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою посилаючись на те, що 16.08.2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та в цілому складається з приміщень загальною площею 468,0 кв.м, житловою 210,2 кв.м, відображених в технічному паспорті від 17.05.2012 року. Позивач зазначає, що свідоцтво видано відповідачу на квартиру після реконструкції із розширенням - збільшенням загальної площі на 311,6 кв.м. Первісно, квартира мала загальну площу 156, 4 кв. м, та належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22.02.1999 року. Розширення відбулася за рахунок добудови житлових приміщень другого рівня квартири на даху восьмиповерхового багатоквартирного будинку, який є спільною власністю власників квартир та неподільним майном, що не підлягає відчуженню. Відповідач не отримував згоди співвласників на реконструкцію квартири та на передачу у його власність спільного майна. Позивач вважає протиправним будування ОСОБА_2 житлових приміщень на даху, чим змінено проект багатоквартирного будинку із підвищенням його поверховості, та просить визнати незаконним та скасувати оскаржене свідоцтво про право власності на квартиру видане відповідачеві 16.08.2012 всупереч законодавству та прав співвласників багатоквартирного будинку.

21.09.2017 року, справа вирішена по суті із ухваленням заочного рішення, яким позовна заява задоволена. Суд визнав незаконним та скасував оскаржене свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке 16.08.2012 було видано відповідачу органом місцевого самоврядування.

19.04.2018 року, заочне рішення скасовано за заявою відповідача ОСОБА_2 . Справа призначена до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

19.06.2018 року, за клопотанням представника позивача, справа об`єднана в одне провадження зі справою №522/4564/17 за позовною заявою Об`єднання співвласників „СІМЕКС" багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом встановлення юридичних фактів стосовно інженерно-технічних характеристик багатоквартирного будинку, та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 , яке видано 08.06.2001 року на нежитлові приміщення площею 346, 8 кв.м на восьмому поверсі будинку, яких насправді ніколи не існувало та не існує.

08.11.2018 року, до суду надійшла заява представника позивача про об`єднані позовні вимоги, якою позивач ОСББ «СІМЕКС» повідомив, що в об`єднаній справі просить встановити факти, що мають юридичне значення для майнових прав фізичних осіб - співвласників спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 а саме про те, що дійсно, дах будинку становить на дату його прийняття до експлуатації (21.01.1999 року) верхню несучу конструкцію, що відокремлює від зовнішнього середовища приміщення житлових квартир НОМЕР_4 , НОМЕР_5 на восьмому поверсі цього будинку, та є бесчердачним, та про те, що дійсно, на восьмому поверсі будинку немає нежитлового приміщення загальною площею 346, 8 кв.м, яке відображено у технічному паспорті від 14.05.2001. Також, просить визнати незаконними і скасувати два свідоцтва, що видані ОСОБА_2 Виконавчим комітетом Одеської міської ради: 08.06.2001 року - про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 346, 8 кв.м на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_3 , та 16.08.2012 - про право власності на реконструйовану квартиру НОМЕР_5 у згаданому будинку, що в цілому складається з приміщень загальною площею 468,0 кв.м, житловою 210,2 кв.м.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав. До матеріалів справи долучені письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_5 , у яких наголошено, що будівництво нежитлового приміщення 346 , 8 кв .м було закінчено після прийняття багатоквартирного будинку в експлуатацію, тобто після 21.01.1999 року, а тому воно не було й не могло бути відображено в технічній документації на багатоквартирний будинок. 10.01.1998 року ОСОБА_2 уклав договір №19/1 про дольову участь у будівництві із забудовником ТОВ «Сімекс», на виконання якого збудовано на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1 спірне нежитлове приміщення. 18.02.1999 року ТОВ «Сімекс» закінчило будівництво нежитлового приміщення та передало його власнику за актом приймання-передачі. Технічний паспорт на спірне нежитлове приміщення від 14.05.2001 року, складений представниками Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за результатами огляду спірного нежитлового приміщення, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту фізичного розташування нежитлового приміщення 346, 8 кв.м в межах восьмого поверху багатоквартирного будинку. Представник відповідача стверджує, що нежитлове приміщення є дахом, який належить на праві власності ОСОБА_2 , та не відноситься до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку про що встановлено ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, 06.04.2016 по справі №1570/5989/2012, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2017 року по справі №522/668/13-ц. Таким чином, відповідачем не було вчинено будь-яких дій щодо захоплення спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, а тому, відповідно, відсутнє будь-яке порушення прав або законних інтересів ОСББ «СІМЕКС» або окремо кожного з співвласників багатоквартирного будинку, яке б підлягало захисту з боку держави. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. Відзив не наданий. Заяв чи клопотань не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила. Пояснень по справі не надала, з клопотаннями не зверталась.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради проведена державна реєстрація юридичної особи - Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи - 25831535, яке створено власниками квартир та нежилих приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 згідно протоколу установчих зборів №1 від 19.08.2000 року.

За визначенням ч.4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-ІІІ (із наступними змінами), основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 (із наступними змінами), ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання, що визначено ч.3 ст.12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Отже, як встановлено ст.369 Цивільного кодексу України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, бухгалтерською довідкою від 14.11.2013 року та карткою позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» підтверджено, що ОСББ «СІМЕКС» самостійно управляє житловим комплексом будинків АДРЕСА_1, який передано йому від забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21038768, місцезнаходження: місто Одеса, провулок Дунаєва, 3) (скорочена назва - ТОВ «Сімекс») по Акту приймання-передачі житлового комплексу від 16.10.2000 року, та Акту приймання-передачі земельної ділянки (прибудинкової території) від 16.10.2000 року.

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, який є частиною житлового комплексу ОСББ «СІМЕКС», збудований ТОВ «Сімекс» відповідно до проектно-кошторисної документації розробленої генеральним проектувальником - Відкритим акціонерним товариством «Одесгражданпроект», місто Одеса, відповідно до вихідних даних архітектурно-планувального завдання №2/15 виданого на розробку індивідуального проекту на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №87 від 22.02.1997 року.

21.01.1999 року, будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію із технічними показниками наведеними в Акті державної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого будівництвом 6-8 поверхового 31 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ( І -а черга будівництва, секції В, Г ), який затверджено розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.01.1999 року №40.

Згідно Акта державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.01.1999 року «Група житлових будинків по АДРЕСА_1» блок-секція В, в осях ІV-V, блок-секція Г, в осях V-VІ /1-а черга будівництва без підземних гаражів/ житловий будинок, який представлений до приймання, по проекту та фактично: загальною площею квартир 4 593,50 м.кв, 6-8 поверховий, загальний будівельний об`єм 24 870, 4 куб.м. Будинок має кількість квартир - 31 , загальною площею 4593, 50 кв.м, житловою площею 2 642, 30 кв.м, в тому числі двокімнатних - 7, загальною площею 611, 30 кв.м, трикімнатних - 11, загальною площею 1500, 90 кв.м, чотирьохкімнатних - 9, загальною площею 1500, 30 кв.м, п`ятикімнатних - 4, загальною площею 981, 00 кв.м.

Пунктом 6 Акта державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.01.1999 року встановлено, що технологічні і архітектурно-будівельні рішення по об`єкту характеризуються наступними даними, зокрема: цегловий житловий будинок, зовнішні стіни з пустотілої керамічної цегли, покрівля плоска поєднана з покриттям.

Судом оглянуто технічний план будинку (із планами поверхів) загальною площею 5 686, 0 кв. м, житловою площею 2 659, 9 кв. м, який відображено у технічному паспорті від 29.01.1999 року виготовленому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Згідно із техніко-економічними показниками та планами будинку у технічному паспорті, багатоквартирний будинок №3 має безгорищний дах, який становить верхню несучу конструкцію, що відокремлює від зовнішнього середовища приміщення восьмого поверху загальною площею 368, 8 кв.м, які складаються з наступних об`єктів: квартири № 18 площею 175, 3 кв.м з лоджіями 14, 2 кв.м, загальною площею 189, 5 кв.м; квартири НОМЕР_5 площею 141, 4 кв.м з лоджіями 15 кв .м , загальною площею 156, 4 кв.м; сходової клітки площею 17 , 9 кв.м.

Будь-яких інших житлових та/або нежитлових приміщень на восьмому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом від 29.01.1999 року та Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.01.1999 року, не вбачається.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч.11 ст.83 ЦПК України).

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (ч.10 ст.84 ЦПК України).

ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №053/99 від 22.02.1999, яке видано відповідачу Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору-зобов`язанню №33А про пайову участь у будівництві житла від 03.04.1997 року, акту №19 прийняття-передачі квартири НОМЕР_5 від 29.01.1999 року, технічного паспорту виданого ОМБТІ 14.10.1998 року.

Згідно технічного паспорта, який виготовлено 14.10.1998 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», квартира відповідача має наступні технічні характеристики: кількість житлових кімнат - 3, загальна площа - 156, 4 кв.м, в тому числі жила 82, 2 кв.м , підсобна - 59 , 2 кв.м, корисна - 141, 4 кв.м, матеріал зовнішніх стін - цегла, матеріал перекриття - залізобетонні плити, висота приміщень - 3, 00 м, квартира розташована на восьмому поверсі восьмиповерхового будинку.

У спірному свідоцтві від 08.06.2001 року на нежитлове приміщення площею 346.8 кв.м. зазначене, що воно належить ОСОБА_2 , та відображено у технічному паспорті від 14.05.2001 року. Також зазначене, що свідоцтво видане на підставі договору зобовязанання про участь у будівництві житла від 10.02.1999 року № 19\1 та Акту прийому - передачі.

У технічному паспорті від 14.05.2001 року вказане, що зазначене нежиле приміщення знаходиться на восьмому поверсі будинку.

Таким чином, згідно вказаних документів у ОСОБА_7 винникло право вланості окремо на квартиру та на нежиле приміщення на восьмому поверсі, в порядку виникнення права власності на нове збудоване нерухоме майно.

За клопотанням представника позивача адвоката ОСОБА_8 , у відповідача ОСОБА_2 судом було витребувано технічну документацію на будівництво на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1 нежитлового приміщення площею 346,8 кв.м, акт державної комісії про прийняття цього закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію після введення всього будинку в експелуатацію, а також документи, що викликають сумнів з приводу їх достовірності - оригінали Договору-зобов`язання №19/1 про дольову участь в будівництві житла від 10.01.1998 року, Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.02.1999 року, технічного паспорту нежитлового приміщення від 14.05.2001 року, копії яких долучені до справи.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду витребувані документи для встановлення їх достовірності та справжності. З вимогою суду ознайомлений адвокат відповідача під час дослідження доказів у судовому засіданні, для чого по справі об`явлена перерва, однак потім адвокат у судове засідання не з`явився без поважних причин, заяв, клопотань не надходило.

Отже суд звертає увагу, що в оскарженому свідоцтві про право власності на нежитлове приміщення від 08.06.2001 року вказано підставу його видачі, якою є договір-зобов`язання про дольову участь в будівництві житла від 10.02.1999 року №19/1, поряд з тим, як відповідачем у справу надано копію договору-зобов`язання про дольову участь в будівництві житла від 10.02.1998 року №19/1. Наданий договір-зобов`язання від 10.02.1998 року містить в розділі «реквізити сторін» інформацію про паспорт ОСОБА_2 виданий 08.04.1998 року, а як зазначено вище, будинок прийнятий в експлуатацію 21.01.1999 року.

Суд приймає до уваги, що позивач надав суду лист від 20.02.2018 року №492435.72 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» (до реорганізації - Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості») яким сповіщено адвоката Доніну Л . А. , що на замовлення від 20.02.2018 за №492435.72, за даними архівної справи технічний паспорт нежитлових приміщень на восьмому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 346,8 кв.м на ім`я ОСОБА_2 , станом на 14.05.2001 року не виготовлявся, відповідній інвентаризації в архівної справі немає.

Також, листом директора Юридичного департаменту Одеської міської ради від 03.11.2015 №3309вих, представника ОСББ «СІМЕКС» Доніну Л.А. сповіщено про те, що за інформацією, наданою КП «БТІ ОМР» станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно даху (дахів) багатоквартирних будинків за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

16.08.2012, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 12.06.2012 року №ОД 14212097114 ; замість дубліката свідоцтва про право власності, виданого Управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.1999 року №053/99 (дублікат виданий виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.08.2012 року бланк серії САЕ 671097), зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 16.08.2012 року, номер запису: 3257 в кн.: 195доп-168, Боделану Володимиру Руслановичу видано виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , бланк серія НОМЕР_6. Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 468, 0 кв. м, житловою площею 210, 2 кв.м, відображених у технічному паспорті від 17.05.2012 року, також у зазначеному свідоцтві.

Зі змісту свідоцтва від 16.08.2012 рокувбачається, що воно видане на приміщення відображене згідно технічного паспорта, який виготовлено 17.05.2012 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», квартира відповідача має наступні технічні характеристики: кількість житлових кімнат - 7, загальна площа - 468, 0 кв.м, в тому числі жила 210, 2 кв.м , підсобна - 230, 3 кв.м, корисна - 440, 5 кв.м, матеріал зовнішніх стін - цегла, матеріал перекриття - залізобетонні плити, висота приміщень - 3, 00 м, квартира розташована на восьмому поверсі восьмиповерхового будинку.

Згідно журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень у технічному паспорті від 17.05.2012 року, на восьмому поверсі будинку розташовані приміщення квартири відповідача загальною площею 274, 8 кв. м , квартира має мансарду загальною площею 193, 2 кв.м.

Тобто, з технічної документації вбачається, що квартира відповідача загальною площею 156 , 4 кв . м , яка станом на 14.10.1998 року в цілому розташована на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1, після проведеної реконструкції із розширенням, станом на 17.05.2012 року має загальну площу 468, 0 кв. м, та є дворівневою, перший рівень якої розташований на 8-му поверсі будинку, другий рівень - мансарда (на восьмим поверхом).

Вказані обставини підтверджуються висновком №ED-2502-1-701.17 будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 23.05.2017 року, з якого вбачається, що згідно з технічним паспортом від 29.01. 1999 року на житловий будинок АДРЕСА_3 квартира НОМЕР_5 знаходиться на 8-му поверсі, загальною площею 156,40 кв.м. Аналогічна площа квартири зазначена і в технічному паспорті на квартиру НОМЕР_7 від 14.10.1998 року. Однак, згідно технічного паспорту на квартиру НОМЕР_5 , виготовленого станом на 17.05.2012 року квартира НОМЕР_5 загальною площею 468,0 кв. м - дворівнева, перший рівень якої розташований на 8-му поверсі будинку, другий рівень - мансарда.

З висновку експерта вбачається, що станом на 11.02.1999 року 8 поверх є останнім поверхом, над яким ні технічного ні мансардного приміщення не існує, однак в подальшому було проведено реконструкцію квартири з надбудовою приміщення мансардного поверху, в результаті чого площа квартири збільшилась на 311,60 кв.м. За результатами дослідження встановлено, що реконструкція квартири НОМЕР_5 в будинку АДРЕСА_1 зі збільшенням площі виконана за рахунок даху житлового будинку. Суд оцінює фототаблиці надані до експертного дослідження, з яких вбачається, що приміщення будується на даху будинку над квартирою відповідача на восьмому поверсі.

Згідно наданого позивачем Протоклу № 2 позачергових зборім ОСББ, встановлене, що будівництво на даху будинку відповідач розпочав у 2011 році.

Враховуючи пояснення представника ОСОБА_2 збільшення площі квартири виникло за рахунок реконструкції вказаних вище нежилих приміщень, на які у відповідача виникло право власності у 2001 році (свідоцтво від 08.06.2001 року), а тому реконструкція була законною. Але суд вказує на протеріччя в тому, що розташування нежилого приміщення площею 346,8 кв.м. на 8 поверсі згідно свідоцтва 08.06.2001 року (технічного пспорту від 14.05.2001 року), а після реконструкції, зявилися приміщення на мансарді, тобто над 8 поверхом. Також, суд вказує, що у разі коли реконструкція здійснювалося за рахунок приміщення квартири та нежилого приміщення, то після реконструкціїї в введення в експлуатацію, свідоцтво від 08.06.2001 року на нежиле приміщення повинне бути також зазначене у свідоцтві на квартиру після реконструкці від 16.08.2012 року, але цього не має. Також, відповідачем не наведені доводи по математичним розрахункам, за рахунок якого приміщеня звеличена квартира відповідача після реконструкції, коли на восьмому поверсі після введення будинку в експелуатацію наявні були тільки дві квартири НОМЕР_4 а поява добудови нового нежитлового приміщення чи будь-яких приміщень на рівні восьмого поверху у 1999 році після введення будинку в експлуатацію, спростована матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що на час видачі спірного свідоцтва 08.06.2001 року, фактично ані на рівні восьмого поверху будину, а ні на його даху, нежитлового приміщення площею 346,8 кв. м не було формленне введенням до експелатації, та взагалі не інувало у будинку.

З урахуванням встановлених обставин, судом не приймається до уваги правова оцінка, надана Одеським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 17.11.2015, 06.04.2016 по справі №1570/5989/2012, та Апеляційним судом Одеської області в рішенні від 01.03.2017 року по справі №522/668/13-ц, факту належності ОСОБА_2 на праві власності нежитлових приміщень площею 346,8 кв.м на восьмому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 які суди помилково наголосили «дахом», без дослідження вказаних документів та вказання на їх оцінку в зазначених судових рішеннях.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, що встановлено ч.7 ст.82 ЦПК України.

Поряд з тим, згідно ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За визначенням ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України).

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і заміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (ч.2 ст.383 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносини) конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Таким чином, дах багатоквартирного будинку є частиною його конструктивних елементів та є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а тому є неподільним майном.

Згідно ст.19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносини) неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004 року зазначив, що правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, встановлено, що для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: - копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; - копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; - проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; - згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що здійснення реконструкції квартири з облаштуванням мансарди вчинено за згодою ОСББ чи конкретним співвласником будинку, а тому судом встановлено наявність в діях відповідача порушення прав інших співвласників майна. Крім того, фактично, за відповідачем визнано право власності на дах, який є неподільним майном та законодавством встановлено заборону на його відчуження.

Статтею 68 Конституції України встановлено обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», надані роз`яснення про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі ст.19 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв`язку із цим суд відповідно до ч.1 ст.21, ст.393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник (користувач, володілець), який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник (користувач, володілець), права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України).

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ст.393 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що оскаржені свідоцтва про право власності порушують права ОСББ, як управителя майном, та реалізацотором прав співмешканців на володіння та користування спільним майном у багатоквартирному будинку, що є підставою для встановлення фактів визнання спірних свідоцтв незаконними та скасування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України).

На підставі ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, про що встановлено ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України.

Позивач надав суду копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року по справі №1570/5989/2012, якою підтверджується момент, коли ОСББ «СІМЕКС» дізналося про наявність у ОСОБА_2 оскаржених свідоцтв, тобто позивачем дотримано строк встановлений законом для звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву справу за об`єднаними позовами ОСББ «Сімекс» до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності та за позовом Об`єднання співвласників „СІМЕКС" багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення для майнових прав фізичних осіб - співвласників спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, а саме про те, що дійсно: дах багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 становить на дату прийняття будинку до експлуатації, якою є 21.01.1999, верхню несучу конструкцію, що відокремлює від зовнішнього середовища приміщення житлових квартир НОМЕР_4, НОМЕР_7 на восьмому поверсі цього будинку, та є бесчердачним.

Встановити факт, що має юридичне значення для майнових прав фізичних осіб - співвласників спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, а саме про те, що дійсно на восьмому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 немає нежитлового приміщення загальною площею 346,8 кв.м, яке відображено у технічному паспорті від 14.05.2001, на підставі якого ОСОБА_2 видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення від 08.06.2001 під № НОМЕР_3 .

Визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, що розташовано в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з нежитлового приміщення загальною площею 346, 8 кв. м, відображеною у технічному паспорті від 14.05.2001, яке видано ОСОБА_2 08.06.2001 під №013036 Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, та в цілому складається з приміщень загальною площею 468,0 кв. м, житловою 210,2 кв.м., відображеною у технічному паспорті від 17.05.2012, яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.08.2012, - ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 25 березня 2019 року.

Суддя А.В. Науменко

15.03.19