Ухвала суду № 80691403, 20.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/335/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача, - ВЧ А2250 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача, - НУОУ

ім. І.Черняховського - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені ОСОБА_6, Військової частини А2250, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Чернігівський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1А) 24.01.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного університету оборони України імені ОСОБА_6, Військової частини А2250 та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати дії командира Військової частини А2250 протиправними та скасувати накази:

від 21.11.2018 №79, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

від 28.11.2018 №81, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;

від 03.12.2018 №284, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність;

від 26.12.2018 №300 в частині порушення клопотання перед начальником Національного університету оборони України імені ОСОБА_6 про накладення на нього дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю»;

від 28.12.2018 №261 про звільнення та виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- визнати дії начальника Національного університету оборони України імені ОСОБА_6 протиправними та скасувати накази:

від 27.12.2018 №422 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

від 27.12.2018 №34 РС про звільнення його з військової служби в запас через службову невідповідність;

- поновити його на військовій службі;

- зобов’язати військову частину А2250 виплатити на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що із оскаржуваними наказами про накладення дисциплінарних стягнень його не ознайомлювали, тому позивач не міг оскаржити їх у судовому порядку своєчасно.

Ухвалою судді від 05.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У ході розгляду справи, з наданих представниками відповідачів пояснень та доказів, судом було встановлено, що наказами командира військової частини А2250 від 26.10.2018 №250, від 31.10.2018 №254 та від 26.11.2018 №276 (а.с. 170, 197, 219 Т.1) призначено проведення службових розслідувань, про проведення яких позивач був повідомлений та надавав пояснення щодо їх предмету (а.с. 183, 207, 232 Т.1).

За наслідками вищевказаних службових розслідувань на ОСОБА_1 накладено дисциплінарні стягнення, а саме накази:

від 21.11.2018 №79, яким за порушення вимог військової дисципліни на прапорщика ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана» (а.с. 208-210 Т.1);

від 28.11.2018 №81, яким за порушення статей 11, 30, 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до статті 64 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на старшину роти охорони прапорщика ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення « сувора догана» (а.с. 188-190 Т.1);

від 03.12.2018 №284, за порушення вимог військової дисципліни на прапорщика ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» (а.с. 233-236 Т.1).

При цьому, під час дослідження наданих матеріалів службових розслідувань виявлено, що командування військової частини А2250 вживало дії щодо ознайомлення ОСОБА_1 із ними та винесеними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак позивач від ознайомлення відмовився, про що складено затверджені та підписані уповноваженими особами відповідні акти від 29.11.2018, від 03.12.2018 (а.с. 192, 212, 238 Т.1).

Факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з оскаржуваними наказами підтвердили і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 50-55 Т.2), які, перебуваючи під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначили, що вищевказані накази доводились позивачу до відома особисто в кабінеті, однак підписувати їх він відмовився.

Таким чином, позивач ще 29.11.2018 та 03.12.2018 знав про винесення щодо нього наказів від 21.11.2018 №79, від 28.11.2018 №81 та від 03.12.2018 №284, якими на ОСОБА_9 накладено дисциплінарні стягнення, однак до суду звернуся з відповідною позовною заявою лише 24.01.2019, що підтверджується відбитком штампу на конверті, тобто з недотриманням строків звернення до суду, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд наголошує, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З наявних у матеріалах справи доказів та показів свідків було встановлено, що ОСОБА_1 знав про свої порушені права (свободи, інтереси) та наслідки їх порушень ще у кінці листопада – на початку грудня 2018 року, проте адміністративний позов до суду позивачем подано лише 24.01.2019, що підтверджується відбитком штампу на конверті. Зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України, натомість ОСОБА_1 подано позов лише тоді, коли його було звільнено з військової служби через службову невідповідність..

Таким чином, вищенаведене свідчить про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п’ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Документів, які свідчили б про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали ОСОБА_1 звернутися за захистом порушених прав у строки встановлені законом, також немає.

Суд звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_10 проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом восьмим частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вказані обставини, враховуючи відсутність доказів в обґрунтування поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання дій командира військової частини А2250 протиправними та скасування наказів від 21.11.2018 №79, від 28.11.2018 №81, від 03.12.2018 №284 має бути залишений без розгляду.

Суд звертає увагу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 122, 123, 241-243, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені ОСОБА_6, Військової частини А2250, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Чернігівський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог щодо визнання дій командира військової частини А2250 протиправними та скасування наказів від 21.11.2018 №79, від 28.11.2018 №81, від 03.12.2018 №284, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану ухвалу.

Повний текст ухвали складено 26.03.2019.

Суддя С.В. Бородавкіна