Вирок № 80691050, 25.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/723/19

Провадження № 1-кп/206/164/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2019 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря: Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019040700000047 від 14.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 десятого місяця сьомого дня, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого середню освіту, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України:

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Лихолата Б.Д.

представника потерпілого ОСОБА_2 обвинуваченого ОСОБА_1 захисника-адвоката ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 14.01.2019 року, близько 02 годині 00 хвилини, прийшов до п’ятого під’їзду будинку № 13 по вулиці Агнії Барто у м. Дніпро. Знаходячись між 2 та 3 поверхом вказаного під’їзду звернув увагу на металеву решітку зеленого кольору, яка була закріплена до стіни для огорожі вікна, побачивши що одне з кріплень решітки відламано від стіни, де у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В цей же день, тобто 14.01.2019 близько 02 години 05 хвилин, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, знаходячись між 2 та 3 поверхом під’їзду № 5 будинку № 13 по вулиці Агнії Барто у м. Дніпро, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, обома руками взявся за вищевказану решітку та із застосуванням сили потягнув її на себе тим самим вирвав кріплення зі стіни.

В подальшому не зупиняючись на досягнутому та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу тримаючи металеву решітку у лівій руці, направився сходами донизу до виходу з під’їзду.

Далі, ОСОБА_1, з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями, ОСОБА_1 завдав обслуговуючому кооперативу «Житлово – будівельному кооперативу №361», відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 330/19 від 28.01.2019, майнову шкоду на загальну суму 302 гривні 78 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 наведене обвинувачення визнав у повному обсязі у вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати. Разом з тим суду пояснив, що 14.01.2019 року, близько 02 годині 00 хвилини, прийшов до п’ятого під’їзду будинку № 13 по вулиці Агнії Барто у м. Дніпро. Знаходячись між 2 та 3 поверхом вказаного під’їзду побачив металеву решітку зеленого кольору, яка була закріплена з однієї сторони до стіни, а з іншої сторони кріплення решітки було відламано і він вирішив її викрасти. Він взявся, обома руками за вищевказану решітку та із застосуванням сили потягнув її на себе тим самим вирвав кріплення зі стіни. З вказаною решіткою з місця злочину зник.

Окрім, того обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи.

Допитана в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 суду пояснила, що 14.03.2019 року, точного часу не пам’ятає жильці будинку № 13 розташованого за адресою: вул. Агнії Барто, м. Дніпро, їй повідомили, що зникла металева решітка зеленого кольору, яка була закріплена до стіни для огорожі вікна. Після чого, вона приїхала до вказаного будинку та впевнившись що вказана решітка дійсно відсутня, викликала співробітників поліції.

Окрім, того представник потерпілого ОСОБА_2 підтвердила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності і логічності його показань про обставини злочину, добровільності та істинності його позиції.

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням обвинуваченого та за відсутності заперечень інших учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого обвинуваченими злочину, які ніким не оспорювалися, а також роз’яснив їм, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощенного і скороченого розгляду.

Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості, такими, що вірно відображають фактичні обставини справи, у зв'язку з чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

А тому, крім допиту обвинуваченого та представника потерпілого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.

Підводячи підсумок викладеному, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2 в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту якого він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 та ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (т. 1 а.п. 51), перебуває лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох наркотичних речовин та інших психоактивних речовин. Синдром залежності.», за місцем мешкання характеризується посереднього (т. 1 а.п. 52), офіційно не працевлаштований, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є його щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи викладене, приймаючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, суд приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не обирався.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь експерта документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Окрім того, суд зазначає, що металева решітка зеленого кольору, яка була предметом злочину та передана на відповідальне зберігання ОСОБА_2, відповідно до зберігальної розписки (т.1 а.п. 44), не може бути вирішена, відповідно до ст. 100 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання вказаного речового доказу, щодо інших речових доказів суд вирішує щодо них питання у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50,65,66,67, 75, 76, 100, 124 КК України, ст. 342-380 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати на користь судового експерта ОСОБА_4 (свідоцтво № 1886 від 09.06.2017 року) за проведення судово-товарознавчої експертизи № 330/19 від 28.01.2019 року суму у розмірі 300 гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

- один опечатаний спец пакет «Національна поліція України» під № 0020450, в якому знаходиться: фрагмент фарбового покриття зеленого кольору у кількості одна штука, опечатана паперовою биркою металева тачка на 2-х колесах у кількості одна штука, які визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речових доказів від 31.01.2019 року (т. 1 а.п.46) та передані на відповідальне зберігання згідно квитанції під № 001040 до камери зберігання речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (т. 1 а.п.47) – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко