Ухвала суду № 80688747, 25.03.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2533/19

Провадження № 4-с/185/29/19

У Х В А Л А

25 березня 2019 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Зінченко А.С., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла скарга ОСОБА_1, в якій заявник просить визнати незаконними дії з відкриття виконавчого провадження, дії по винесенню постанови від 31.01.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зобов’язати старшого державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим написом нотаріуса № 9846 від 04.10.2017.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (далі - Постанова), відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Згідно з ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У п. 6 вищевказаної Постанови зазначено, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 13 зазначеної Постанови, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

При зверненні до суду, заявник зазначає, що звертається до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як до адміністративного суду, при цьому подає саме скаргу на дії та рішення державного виконавця в порядку ЦПК України, так як КАС України взагалі не передбачає такого порядку оскарження дій та рішень державного виконавця, як подання скарги. В обґрунтування зазначеної скарги заявник посилається на норми КАС України та ЦПК України, Постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах".

Враховуючі вищезазначене, дана скарга була зареєстрована канцелярією суду у відповідній обліково-статистичній картці в порядку цивільного судочинства, з присвоєнням індексу 4-с, відповідно Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (з відповідними змінами та доповненнями), так як КАС України взагалі не передбачає такого порядку оскарження дій та рішень державного виконавця, як подання скарги, та зазначеною інструкцією не передбачено відповідно індексу в справах, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вищезазначеного дана скарга, вважається такою, що подана в порядку ЦПК України.

Зі змісту скарги вбачається, що виконавче провадження відкрито Павлоградським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на виконання виконавчого напису нотаріуса № 9846 від 04.10.2017.

При розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди керуються положеннями Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, КАС України, ЦПК України, Законами України "Про державну виконавчу службу", «;Про виконавче провадження» іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Так, за ст. 82 Закону України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Зазначені вимоги закону узгоджуються із процесуальними законами, а саме КАС України та ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Так, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Такий порядок визначений ЦПК України.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду .

У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса (ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зазначеного висновку дійшов і Пленуму ВАСУ в своїй постанові «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 №3.

Враховуючи предметну юрисдикцію, встановлену ст. 20 КАС України, спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса, відносяться до юрисдикції окружних адміністративних судів.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити зміст вимог скарги, виклавши прохальну частину скарги у відповідності до ст. 447,451 ЦПК України, уточнити, які саме обставини підлягають до з'ясування, - чи в порядку виконання судового рішення по цивільній справі, чи в порядку адміністративного судочинства щодо виконання виконавчого напису нотаріуса (в цьому випадку подається адміністративний позов в порядку КАС України відповідно до предметної та територіальної юрисдикції), а також необхідно зазначити та надати докази, що підтверджують обставини якими він обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що звернення до суду в порядку КАС України, шляхом подання скарги, а не позову відповідно до вимог КАС України, позбавляє суд можливості зареєструвати належним чином подану заяву та вирішити питання щодо предметної підсудності.

Крім того, необхідно зазначити, що якщо скарга подана в порядку ЦПК України, то відповідно до положень п. 17 зазначеної Постанови, згідно з ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Отже, заявник в скарзі, поданої в порядку ЦПК України, повинен зазначити усіх заінтересованих осіб, в тому числі зазначити стягувача та орган ДВС, додати до скарги її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно і для заінтересованих осіб. Заявником цих вимог не виконано.

За таких обставин заявнику необхідно надати строк для усунення недоліків скарги, а саму скаргу - залишити без руху.

Керуючись ст. 185, 260, 447-451 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця залишити без руху, про що сповістити заявника, надавши строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз’яснити, що в іншому випадку заява вважається неподаною і повертається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Зінченко