Постанова № 80687142, 25.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2220/19

Провадження № 1-кс/487/2397/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судових засідань - Кожина В.О.., прокурора - Корнієнко Є.В., підозрюваного - ОСОБА_2, захисника - Вадовського С.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бурлаченко Д.В. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Роздільна, Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, що займає посаду головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області, "радника податкової та митної справи ІІІ рану", раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченко Д.В., за погодженням з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Корнієнко Є.В., звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2.

У клопотанні слідчий зазначає, що Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № №42019161010000100 від 22.03.2019 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

23.03.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення; під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про його задоволення.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Крім того, пояснив, що підозра є незаконною та необґрунтованою, ніяких грошових коштів він не вимагав та не отримував.

У судовому засіданні захисник заперечував щодо задоволення клопотання посилаючись на недоведеність існування ризиків, оскільки свідків вже допитано, необхідні для справи документи

вже вилучено, тому його підзахисний жодним чином не може впливати на свідків та знищити докази. Крім того, вважає, що прокурором не доведено можливість підозрюваного переховуватись від слідства та суду. У зв'язку з чим, просив обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019161010000100 від 22.03.2019 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

22.03.2019 року о 21 год.28 хв. в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано ОСОБА_2.

23.03.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах:

02.02.2016 року наказом начальника ГУ ДФС №17-о ОСОБА_2 призначено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області у спеціальному званні «інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу».

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами нормативно-правових актів, ОСОБА_2, усупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - виказав прохання надати та одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 20, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями та відповідно, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 04.03.2019 №1558, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), податкова адреса: АДРЕСА_3, адреса господарської одиниці: АДРЕСА_4, тривалістю десять діб, перевіряємий період з 16.06.2017 по дату завершення фактичної перевірки, за участю головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_2 та головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_7.

Так, перебуваючи на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_2 в один із днів, в період з 04.03.2019 по 20.03.2019, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив, з метою отримання неправомірної вигоди від представника за довіреністю ФОП «ОСОБА_9» (ІНН НОМЕР_1) громадянина ОСОБА_10 за не відображення ним та ОСОБА_7 в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП «ОСОБА_9» заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплати до бюджету.

З метою досягнення своїх злочинних намірів ОСОБА_2, в період з 04.03.2019 по 20.03.2019, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступив у злочинну змову з головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_7.

21.03.2019 близько 14 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину-кафе «Страсбург», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, поєднуючи свої дії з вимаганням виказав представнику за довіреністю ФОП «ОСОБА_9» (ІНН НОМЕР_1) громадянину ОСОБА_10 прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень, за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП «ОСОБА_9» заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплаті до бюджету, з погрозою у разі відмови внесення ним та ОСОБА_11 даних, які сприятимуть завишенню суми штрафних санкцій для даного підприємця за наслідками перевірки та домовились про зустріч 22.03.2019 в ході якої ОСОБА_10 мав би передати ОСОБА_2 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, 22.03.2019 о 20 годині 07 хвилин, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що він та ОСОБА_7 незабаром приїдуть до м. Одеси з відрядження, та домовились зустрітися з ОСОБА_10 на автозаправному комплексі «OKKO» розташованому за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22-Е для передачі їм неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень.

Того ж дня, 22.03.2019 близько 21 годин 13 хвилин, діючи з тих самих корисливих мотивів, ОСОБА_2, перебуваючи на території автозаправного комплексу «OKKO» розташованому за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22 Е, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_10 для себе та ОСОБА_7, неправомірну вигоду у сумі 30000 гривень за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП «ОСОБА_9» заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплаті до бюджету.

Після цього ОСОБА_2 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність було припинено.

Таким чином, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні надати та одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджують досліджені матеріали кримінального провадження, а саме: заявою ОСОБА_10 про вчинення злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.03.2019; протоколом отримання грошових коштів від 22.03.2019; протоколом вручення грошових коштів від 22.03.2019; протоколом обшуку транспортного автомобіля марки «Мазда3» на території АЗС «ОККО» за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22Е від 23.03.2019; протоколом освідування ОСОБА_7; протоколом затримання ОСОБА_2; протоколом допиту свідка ОСОБА_12; протоколом допиту свідка ОСОБА_13; протоколом огляду речових доказів; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя критично оцінює доводи підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред'явленої йому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування; за рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень ОСОБА_2 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, місцевими жителями, суб'єктами господарювання на території м. Одеси та Одеської області, що дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; у випадку обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_2, який на теперішній час не відсторонений та не звільнений із займаної посади, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а саме: надалі вимагати та одержувати неправомірну вигоду від осіб, шляхом використання службового становища або вчинити інший злочин пов'язаний з його службовою діяльністю.

Крім цього, на теперішній час в ході досудового розслідування не встановлено походження грошових коштів у розмірі 28000 (двадцяти восьми тисяч) гривень, які вилучені у тій же самій шкіряній папці чорного кольору в ході обшуку автомобіля, в якій крім грошових коштів знаходились також службові документи ГУ ДФС в Одеській області видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а також службові документи за їх підписами.

Одночасно з цим, на теперішній час, не встановлені джерела походження грошових коштів, які вилучено з наплічної сумки ОСОБА_7, а саме: 8500 грн. купюрами по 500 грн. кожна, дві купюри номіналом по 200 грн. кожна, одна купюра номіналом 100 грн., одна купюра номіналом 10 грн., 3 купюри номіналом 5 грн. кожна та 1 одна купюра номіналом одна гривня на загальну суму 9021 грн., дві купюри номіналом по 100 дол. США кожна на загальну суму 200 дол. США та походження грошових коштів, які ОСОБА_2 добровільно видав при затриманні, а саме: грошові кошти: 3 (три) купюри номіналом по 100 дол. США кожна; сімнадцять купюр номіналом по 500 грн. кожна; чотири купюри номіналом по 200 грн. кожна; одна купюра номіналом 20 грн.; одна купюра номіналом 10 грн.; три купюри номіналом по одній гривні кожна.

Встановлення походження зазначених грошових коштів має також суттєве значення у ході розслідування вказаного правопорушення, оскільки майже тотожні суми грошових коштів вилучено серед власних речей підозрюваних. При цьому, у обох власних портмоне ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виявлено та вилучено грошові кошти на суму по 8500 грн., які ідентично замотані гумовими резинками для грошей.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в Одеській області, одружений, на утриманні має малолітнього сина, раніше не судимий, має позитивні характеристики з місце проживання та роботи.

Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення ч.5 ст. 182 КПК України передбачають, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, матеріальне становище підозрюваного та інші обставини.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 796790,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бурлаченко Д.В. - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Роздільна, Одеської області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 21.05.2019 року.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в сумі 80 розмірів прожиткових мінімумів, що становить 153680 грн.

Покласти на ОСОБА_2 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:

- прибувати до слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бурлаченко Д.В. кожного другого вівторка місяця о 15:00 год. до кабінету №302 за адресою: м. Одеса, вул. Армійська,18 до приміщення військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваним ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну..

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_2 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_2 діє до 21.05.2019 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва