Рішення № 80685233, 25.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа № 211/4633/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 50065; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Криворізького південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні та виплаті йому пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи період з 05.07.1990 року, коли він був переведений підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем під землею в Торезькому виробничому об'єднанні по видобуванню антрациту «Торезантрацит» до 10.09.2000 року; зобов'язати відповідача призначити та почати виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з моменту його звернення з заявою до Криворізького південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1990 році він був прийнятий на роботу в шахту «Донецька» Торезького виробничого об’єднання по видобуванню антрациту «Торезантрацит» підземним учнем гірничого робітника першого розряду, та в подальшому був переведений підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем під землею, де і пропрацював до 2000 року. У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, проте, отримав лист, в якому ПФУ відмовив йому у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що в нього відсутні довідки з підприємств які б підтверджували період праці, тобто, стаж роботи не може бути зарахованим. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що чинними на період роботи ОСОБА_1 діяли списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, а саме, правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 мають: «горнорабочие подземные» (за постановою №10) та гірники підземні (за постановою №162). 26.03.2018 року позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надав до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області лише трудову книжку, згідно якої позивача було переведено з 05.07.1990 року на посаду підземного гірника з повним робочим днем під землею, але не вказано чи протягом всього періоду до 10.09.2000 року ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день на вказаних роботах.

Відповідач наголошує, що враховуючи, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; результати атестації робочих місць, тому підтвердити стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 неможливо. Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію відповідач зазначає, що адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади, тому виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсій, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж. Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-7) 28.05.1990 року був прийнятий на роботу в шахту «Донецька» Торезького виробничого об’єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» підземним учнем гірничого робітника першого розряду; з 02.06.1990 року по 04.07.1990 року навчався на курсах підземного гірничого робітника при УКК п/о «ТА»; з 05.07.1990 року переведений підземним гірничо робочим третього розряду з повним робочим днем під землею у шахту «Донецька» Торезького виробничого об’єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит», де пропрацював до 10.09.2000 року, що підтверджується трудовою книжкою позивача серія БТ-ІІ №1082558 (а.с.8-12).

З матеріалів справи видно, що 26.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, проте, листом від 11.04.2018 року №40/03.13-35 відповідачем було повідомлено, що позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах була надана тільки трудова книжка, в якій відсутні записи про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; результати атестації робочих місць. У трудовій книжці зазначено, що позивач з 05.07.1990 року переведений на посаду гірника з повним робочим днем під землею, але не вказано чи протягом всього періоду по 10.09.2002 року він був зайнятий повний робочий день на вказаних роботах, тому підтвердити факт роботи на пільгових умовах неможливо, у зв’язку із чим ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії (а.с.16).

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно із п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 ст.114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) також визначено особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, якою встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно із ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1, що він з 28.05.1990 року був прийнятий на роботу в шахту «Донецька» Торезького виробничого об’єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит», де пропрацював до 10.09.2000 року підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем під землею.

Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, професія «підземний гірничий робітник», за якою працював позивач, віднесена до Списку №1.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

При цьому, пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку №637.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу, виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивачем щодо призначення пільгової пенсії була надана копія трудової книжки, в якій чітко зазначені всі періоди роботи, які відносяться до пільгового періоду, тобто, стаж позивача повністю підтверджується.

Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Так, позивач має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням періодів його роботи на шахті «Донецька» Торезького виробничого об’єднання по видобуванню антрациту «Торезантрацит», відповідно до наданих ним документів, оскільки він працював у періоди роботи, коли Донецька область була невід’ємною частиною України та безпосередньо входила до її складу, а з набранням чинності Закону №1207-VII, територія Донецької області хоч і віднесена до тимчасово окупованої, проте залишається невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134 Конституції України), тому суд вважає визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні стажу за наявності лише трудової книжки, що не може вважатися вагомою підставою відмови для призначення пенсії, оскільки це порушує норми конституційних прав і свобод.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи період роботи з 05.07.1990 року, коли він був переведений підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем під землею в Торезькому виробничому об'єднанні по видобуванню антрациту «Торезантрацит» до 10.09.2000 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та почати виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з моменту його звернення із заявою до Криворізького південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд вважає за можливе у цій частині відмовити, оскільки згідно з вимогами ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №ПН42511 від 25.09.2018 року, наявною в матеріалах справи (а.с.1), тому враховуючи, що судом частково задоволено позов, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 469,87 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №411 від 02.11.2005 року) було укладено договір про надання юридичних послуг від 10.08.2018 року (а.с.18).

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом виконаних робіт за договором про надання послуг від 22.08.2018 року, розмір плати, що була нарахована адвокатом за послуги, передбачені договором за звітний період складає 2500 грн., а саме, було виконано консультації по факту відмови в нарахуванні пенсії та вивчення документів – 1 година, а також складання позовної заяви про відшкодування школи – 2 години (а.с.19).

Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.08.2018 року підтверджується оплата позивачем у розмірі 2 500 грн. адвокату за надання юридичних послуг (а.с.20).

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат оцінює рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За викладених обставин суд доходить висновку, що оцінка наданої юридичної допомоги у розмірі 2 500 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 666,67 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до його пільгового стажу роботи період з 05.07.1990 року по 10.09.2000 року, коли він був переведений підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем під землею у Торезькому виробничому об'єднанні по видобуванню антрациту "ТОРЕЗАНТРАЦИТ".

У задоволенні решти позову – відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 50065; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 2136,54 грн. (двi тисячi сто тридцять шiсть гривень 54 копiйки), з яких 469,87 грн. судовий збір та 1 666,67 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.