Рішення № 80685198, 11.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2019 р. Справа № 120/316/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. 8-ма Гвардійська, 68 кв. 2)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26.11.2018 № Ф-134500-53 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 05.12.2007 він зареєструвався як фізична особа-підприємець у Козятинській РДА Вінницької області. 09.02.2010 він подав до Козятинської ОДПІ останню декларацію про нульові доходи, одержані з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року та з того часу не займався підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ухвали суду від 01.02.2019 про відкриття провадження розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Окремо зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

В судове засідання позивач не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі. Одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обґрунтування відзиву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.12.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6-8).

09.02.2010 позивачем до Козятинської ОДПІ подано декларацію про відсутність отриманих доходів з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року.

14.01.2019 до Єдиного державного реєстру з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 21760060002002155про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Також, 14.01.2019 позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26.11.2018 № Ф-134500-53 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. Дане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон).

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (ч. 1 ст. 5 Закону).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону).

Згідно положень ст. 25 Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску до моменту припинення підприємницької діяльності. У разі невиконання обов'язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску, органом доходів із зборів у відношення фізичної особи-підприємця - платника єдиного внеску, приймається вимога про сплату боргу недоїмки, яка є обов'язковою до виконання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Отже, державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи та її припинення здійснюється виключно на підставі відповідного запису, внесеного державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Матеріали справи свідчать, що 05.12.2007 року проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 14.01.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення його підприємницької діяльності.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 був платником єдиного внеску у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 2464-VI від 08.07.2010 та повинен був сплачувати єдиний внесок у визначений строк.

Однак, судом встановлено, що позивач не виконував свого обов'язку щодо своєчасності та повноти нарахування єдиного внеску, а також не вживав заходів щодо припинення своєї підприємницької діяльності. А тому, вимога Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26.11.2018 № Ф-134500-53 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. прийнята відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. 8-ма Гвардійська, 68, кв. 2, ідент. номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович