Ухвала суду № 80684052, 25.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/13319/18За заявою Національного банку України про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи

За позовом Національного банку України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного

захисту бізнесу "Дельта М"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія

"Гарант"

про визнання правочину №015 від 30.09.2015 року недійсним та застосування наслідків його недійсності

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичака О.М.

Буз виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір №015 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-883А від 11.09.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору №015 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 р. (суддя Усатенко І.В.) позовну заяву Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 р. позовну заяву Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р. апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 р. про повернення позовної заяви задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 р. про повернення позовної заяви у справі №910/13319/18 скасовано. Справу №910/13319/18 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату №05-23/317 від 26.02.2019 р. у зв'язку з неможливістю передачі справи на розгляд судді Усатенко І.В. у зв'язку з її відпусткою, відповідно до п.2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний розподіл справи № 910/13319/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Мудрого С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадженні у справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2019 р.

18.03.2019 р. до канцелярії суду відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про відвід судді. Зі змісту вказаної заяви полягає, що в обґрунтування наявності підстав для відводу судді позивач посилається на те, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Мудрого С.М. під час розгляду справи. Зокрема, на думку позивача, на наявність таких сумнівів свідчить розгляд суддею Мудрим С.М. аналогічних спорів, між тими ж сторонами, а отже, вказує на можливість завідомо встановити суть рішення, яке буде прийнято суддею у справі №910/13319/18.

Ухвалою від 19.03.2019р. визнано відвід судді необґрунтованим; заяву Національного банку України про відвід судді від розгляду справи № 910/13319/18 передано для визначення судді порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа для розгляду заяви про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/13319/18 була передана на розгляд судді Спичаку О.М.

Розглянувши у нарадчій кімнаті подану представником позивача заяву про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/13319/18, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Зі змісту ст. 39 Господарського процесуального кодексу України полягає, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Як вказувалось вище, в обґрунтування наявності підстав для відводу судді від розгляду справи позивач посилається на те, що суддею Мудрим С.М. вже розглядалась аналогічні спори між тими є сторонами, що завідомо дозволяє встановити змісту судового рішення, яке буде ухвалено суддею.

Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України).

Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У п.11 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.

Тобто, з наведеного у сукупності полягає, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що висловлення суддею Мудрим С.М. своєї правової позиції в аналогічних справах, навіть за участі таких самих учасників судового процесу, не може бути свідченням його упередженості, оскільки прийняття кожного окремого судового рішення ґрунтується на оцінці доказів суддею за своїм внутрішнім переконанням, всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі документів.

Тобто, склад сторін та схожість правовідносин ніяким чином не впливають об'єктивність й неупередженість судді під час розгляду спору та ніяким чином не вказують на очевидність судового рішення, яке буде прийнято за наслідками вирішення справи.

З огляду на викладене, наведені у заяві Національного банку України обставини,не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, для відводу судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/13319/18.

Враховуючи наведе вище, обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Мудрого С.М. під час розгляду справи №910/13319/18, судом не встановлено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Національного банку України про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/13319/18, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді від розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Національного банку України про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/13319/18.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст складено та підписано 25.03.2019р.

Суддя Спичак О.М.