Ухвала суду № 80683753, 21.03.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21

___________________________

УХвала

"21" березня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/736/18

Суддя господарського суду Пригара Л.І.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району № 02-2019/45 від 27.02.2019 року (вх. № 02.3.1-07/3140/19 від 27.02.2019 року) про забезпечення позову у справі № 907/736/18 за позовом Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер”, м. Ужгород про стягнення 342 971 грн. 53 коп. шкоди, шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер”, м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (код ЄДРПОУ 22104800), а саме, будівлю літ. “Е”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7, з участю представників: позивача – ОСОБА_1, адвокат, ордер серії ЗР № 64001 від 13.02.2019 року, ОСОБА_2, адвокат, ордер серії ЗР № 64072 від 19.11.2018 року, відповідача – не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2019 року представником Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” через канцелярію суду подано заяву № 02-2019/45 від 27.02.2019 року про забезпечення позову у справі № 907/736/18 шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер”, м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (код ЄДРПОУ 22104800), а саме, будівлю літ. “Е”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Вказану заяву позивач обґрунтовує покликанням на те, що у відповідача крім будівлі літ. “Е” по вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді відсутнє інше нерухоме майно, відсутні відомості про здійснення ТОВ “Пепшер” господарської діяльності чи наявність у нього іншого майна, достатнього для виконання рішення суду. При цьому, зазначає про те, що відчуження відповідачем будівлі літ. “Е” по вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді може (істотно) унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, на момент подання суду заяви про забезпечення позову у даній справі, позивачем було виявлено про наміри відповідача відчужити вказане майно, що підтверджується відомостями з мережі Інтернет, а саме, оголошенням про продаж виробничого приміщення, яке належить ТОВ “Пепшер” по вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді. Крім того, позивач наголошує на тому, що і сам відповідач у підготовчому засіданні наголосив на тому, що у нього відсутнє будь-яке інше майно, кошти на рахунках. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою необхідності забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер” будівлі літ. “Е” по вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді. Оцінюючи співрозмірність обраного позивачем виду забезпечення позову із заявленими у справі позовними вимогами позивач наголошує, що такий вид забезпечення позову як арешт нерухомого майна Товариства, щодо якого наявна загроза його відчуження третім особам, є співмірним із заявленими позовними вимогами, стосується предмету спору, і саме у такий спосіб буде забезпечена можливість у повній мірі та ефективно виконати рішення суду.

З приводу пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову позивач пропонує в якості зустрічного забезпечення встановити наступний захід - внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 30 000 грн.

В підготовчому засіданні 20.03.2018 року уповноважені представники позивача подану заяву про забезпечення позову підтримали, наполягають на її задоволенні.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.03.2018 року проти поданої заяви про забезпечення позову заперечив. Наголошує на тому, що ознайомившись із заявою та додатком до неї ОСОБА_3, зателефонував на номер НОМЕР_1, який вказаний на веб-сайті DOM.RIA - оператор та адміністратор даного сайту повідомив, що оголошення за ID 15405660, було розміщено дійсно 27.02.2019 року о 15:52 годині київського часу та видалено 27.02.2019 року о 16:13 годині київського часу, тобто, фактично через 21 хвилину 27.02.2019 року. Крім того, вказує на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер” - ОСОБА_3 жодного повідомлення на вказаний сайт не подавав та не розміщував такої інформації щодо продажу вказаного нерухомого майна. На думку, представника відповідача, представник позивача самостійно створив дане повідомлення щодо продажу нерухомого майна ТОВ “Пепшер” з метою подання заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ “Пепшер”.

Клопотанням від 19.03.2019 року долучив до матеріалів справи відповідь ТОВ “Інтернет-Реклама РІА”, згідно якої зазначено, що оголошення ID 15405660 на сайті DOM.RIA.com було розміщено 27.02.2019 року о 16:03:59 з IP 0.0.0.0. Разом з тим, IP 0.0.0.0. означає, що дійсну адресу ІР-адресу не було технічно зафіксовано по вірогідній причині використання користувачем додаткових програм, додатків, або налаштувань браузера (аномайзер, проксі-сервер, VPN та ін.). 27.02.2019 року о 16:13:59 оголошення ID 15405660 було видалено модератором сайту DOM.RIA.com по причині порушення правил розміщення (за додаткові контакти в описі). Наголошує на тому, що у директора ТОВ “Пепшер” не має жодних намірів відчуження нерухомого майна, щодо якого позивач просить накласти арешт.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, за твердженням позивача (заявника) викликана тим, що існує висока вірогідність того, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову, останній буде позбавлений можливості виконати таке рішення суду враховуючи виявлення реальних обставин щодо імовірного продажу належного відповідачу нерухомого майна, відчуження рухомого майна, зменшення грошових коштів, належних відповідачеві.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "ОСОБА_2 проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв’язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача.

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом накладення арешту на майно відповідача суд відзначає, що обраний захід до забезпечення позову не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Окрім того, враховуючи предмет спору та позовні вимоги, з якими позивач звернувся до суду, а також враховуючи наявність підстав вважати, що у випадку задоволення позову позивач можливо буде позбавлений можливості виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно, суд вважає, що є доцільним вжиття заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно ТОВ “Пепшер”. Вказані заходи є адекватними та забезпечать збалансованість інтересів сторін, можливість фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства ніяким чином не обмежить чи зробить неможливим здійснення відповідачем його господарської діяльності, в тому числі, пов’язаної із здачею майна в оренду; не може такий захід забезпечення позову обмежити Товариство в отриманні прибутку, призвести до невідворотних наслідків.

Разом з тим, у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Беручи до уваги той факт, що позивач не заперечує щодо вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення, суд, з огляду на викладені норми та враховуючи предмет позову, вважає за необхідне вжити зустрічних заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 30 000 грн., які запропоновані позивачем та не заперечуються відповідачем.

Оцінюючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер’’.

За таких обставин, заяву Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району № 02-2019/45 від 27.02.2019 року про забезпечення позову у справі № 907/736/18 належить задоволити. До набрання законної сили рішенням господарського суду Закарпатської області у даній справи накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер”, м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (код ЄДРПОУ 22104800), а саме, будівлю літ. “Е”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району № 02-2019/45 від 27.02.2019 року (вх. № 02.3.1-07/3140/19 від 27.02.2019 року) про забезпечення позову у справі № 907/736/18 задоволити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пепшер”, м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (код ЄДРПОУ 22104800), а саме, будівлю літ. “Е”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго”, (89412, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57, код ЄДРПОУ 00131529).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Пепшер” (88000, м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7, код ЄДРПОУ 22104800).

3. Вжити заходи зустрічного забезпечення у справі № 907/736/18.

4. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго”, (89412, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57, код ЄДРПОУ 00131529) надати зустрічне забезпечення шляхом внесення протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (ідентифікаційний код 03499922; депозитний рахунок № 38318029018459, відкритий в Державній казначейській службі України (МФО 820172) грошових коштів у розмірі 30 000 (Тридцять тисяч гривень) грн.

5. Звернути увагу позивача, що невиконання вимог п. 4 даної ухвали (зустрічного забезпечення) у визначені строки матиме своїм наслідком скасування вжитих заходів забезпечення позову.

6. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

7. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

8. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

9. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2019 року

Суддя Пригара Л.І.