Рішення № 80683527, 14.03.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1027/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Городенський О.А. - довіреність №43-ЮД1 від 21.02.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Патутинської Ванди Степанівни

про стягнення 49160,47грн заборгованості та звільнення майна (з урахуванням заяви від 13.12.2018)

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом, згідно якого просило:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Патутинської Ванди Степанівни 50160,47 грн, з яких 42700,00грн заборгованості за договором оренди, 5185,59 грн пені, 1488,53 грн інфляційних, 786,35 грн 3% річних;

- зобов'язати звільнити нежитлове приміщення підвального поверху, а саме: №75-1 площею 12,30кв.м., №75-2 площею 23,40кв.м., №75,3 площею 15,00кв.м., №75-4 площею 16,70кв.м., №75-5 площею 46,80кв.м., №75-6 площею 64,20кв.м., №75-7 площею 2,10кв.м., №75-8 площею 2,60кв.м., №75-9 площею 8,40кв.м., №75-10 площею 25,20кв.м., №75-11 площею 18,20 кв.м., №75,12 площею 13,10кв.м., №75,13 площею 2,1кв.м., загальною площею 250,10кв.м., що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Черняховського,1/3 та передати по Акту приймання-передачі Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк".

Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 04.01.2019 судом ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням заяви №1274-ЮД від 13.12.2018 про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 49160,47 грн, з яких 41700,00грн заборгованості за договором оренди, 5185,59грн пені, 1488,53грн інфляційних, 786,35грн 3% річних.

У підготовчому засіданні 31.01.2019 судом ухвалено розгляд справи здійснювати з урахуванням клопотання №1308-юд від 11.01.2019 щодо зміни найменування позивача та заяви №1309-юд від 11.01.2019 про уточнення позовних вимог, враховуючи зміну найменування, тому правильним найменуванням позивача слід вважати Акціонерне товариство "Універсал Банк".

У підготовчому засіданні, відповідно до ч.3 ст. 177 ГПК України, 31.01.2019 судом ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

За ухвалою суду від 14.02.2019, зокрема, прийнято до розгляду заяву відповідача від 31.01.2019 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу з орендної плати, пені та інших нарахувань, у зв'язку з повною їх сплатою та заяву про зменшення розміру позовних вимог №1335-юд від 31.01.2019. Також вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання від 11.03.2019 (на підставі ст. 207 ГПК України), з додатками, а 13.03.2019 - відзив на позовну заяву (а.с. 163-180).

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо розгляду вказаних клопотання відповідача та відзиву.

Враховуючи зазначене, суд зауважує, що саме заяву відповідача від 31.01.2019, яка надійшла на адресу суду 01.02.2019 (а.с.126), останній просив вважати відзивом. Що стосується вищевказаних клопотання та відзиву, то вони подані відповідачем після закриття підготовчого провадження, без наведення достатнього обґрунтовання поважності причин їх ненадання у визначені ГПК України та ухвалою суду від 10.12.2018 строки. За вказаного та враховуючи заперечення представника позивача в частині розгляду зазначених документів, суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача від 11.03.2019 та відзиву без розгляду, згідно ст. 118 ГПК України, та приєднання останніх до матеріалів справи. При цьому судом взято до уваги, що за своїм змістом клопотання від 11.03.2019 одночасно є відзивом (поясненнями) на позовну заяву, однак вказані документи відповідач подав з порушенням приписів ч.5 ст. 165 ГПК України. Крім того, на час судового засідання відзив на позовну заяву від 13.03.2019 позивач не отримав.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2019, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №1335-юд від 31.01.2019, позов підтримав в частині вимоги щодо звільнення майна та передачі його по акту приймання-передачі з підстав, викладених у позовній заяві.

Згідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, згідно п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", від 26.12.2011, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевказане, а також те, що заявлена грошова вимога не зменшилася в кількісних показниках, а була відсутньою на час підготовчого провадження, заява позивача №1335-юд від 31.01.2019 не може бути розцінена як заява про зменшення позовних вимог, так як предмет спору у цій частині відсутній. Згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, якщо відсутній предмет спору, господарський суд закриває провадження у справі.

Відповідач у судове засідання не прибув, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Патутинською Вандою Степанівною (орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення від 01.07.2016, з додатками до нього (далі - Договір (а.с. 12-21)).

За умовами п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на строк, який зазначений у п. 2.1. цього договору, нежитлові приміщення підвального поверху №75-1 площею 12,30кв.м., №75-2 площею 23,40кв.м., №75-3 площею 15,00кв.м., №75-4 площею 16,70кв.м., №75-5 площею 46,80кв.м., №75-6 площею 64,20кв.м., №75-7 площею 2,10кв.м., №75-8 площею 2,60кв.м., №75-9 площею 8,40кв.м., №75-10 площею 25,20кв.м., №75-11 площею 18,20 кв.м., №75-12 площею 13,10кв.м., №75-13 площею 2,1кв.м., загальною площею 250,10кв.м., що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Черняховського,1/3 (надалі - "об'єкт оренди").

Відповідно до п. 2.1. Договору, строк оренди розпочинається від дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди, оформленим за формою, зазначеною у додатку №2 до цього договору (надалі - "Дата початку") та закінчується 30 червня 2017 року (надалі - "Строк оренди"). Строк оренди за цим Договором є строком дії цього договору.

Додатковим договором №1 до Договору оренди приміщення від 01.07.2016, сторони продовжили строк дії Договору оренди до 30.06.2018 включно, а також встановили, що з 01.07.2017 щомісячний розмір орендної плати складатиме 12000,00грн.

Як вказує позивач, в порушення умов договору оренди, за період з жовтня 2017 по червень 2018, орендні платежі не вносились, внаслідок чого станом на 01.11.2018 заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів склала 42700,00грн.

Зазначає, що листом за №5229 ГЛ від 18.06.2018 повідомляв орендаря про наявність вказаної заборгованості.

Вказує, що у зв'язку з наявною заборгованістю та беручи до уваги, що орендар не скористався своїм правом, визначеним п. 8.2.1. Договору оренди щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів, про свій намір продовжити оренду приміщень, останнім було прийнято рішення про відмову від подальшої здачі в оренду приміщень орендарю та про відмову у продовженні строку дії договору на наступний термін.

Пояснює, що 31.07.2018 відповідачу направлено вимогу №7191ГО від 31.07.2018 про негайне повернення орендодавцю приміщення та необхідність сплатити наявну заборгованість, а також про нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором оренди.

Оскільки відповідачем проігноровано вищевказані лист та вимогу, заборгованість не сплачена, приміщення не повернуто, вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на ст. 387, 759, 611, 762, 764, 785, ч. 1 ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч.6 ст. 231, ч.1 ст. 283, ч.4 ст. 291 ГК України.

Згідно заяви від 13.01.2019 відповідач повідомив про повну сплату заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних та річних. Водночас повідомив, що не визнає позов у частині звільнення нежитлових приміщень підвального поверху за переліком та передачі їх позивачу за актом приймання - передачі, оскільки користується ними на підставі чинного договору оренди від 01.07.2016.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди приміщення від 01.07.2016, додатками і додатковим договором до нього (а.с.12-22).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано у строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення, що знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Черняховського, 1/3, про що складено відповідний акт приймання -передачі об'єкта оренди (а.с. 20).

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У п. 3.2. договору сторони обумовили, що розмір щомісячної орендної плати за повний календарний місяць починаючи з дати початку становить 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, вт. ч. ПДВ, у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

В подальшому між сторонами укладено додатковий договір №1 (а.с. 22), яким сторони погодили, що з 01.07.2017 розмір орендної плати становить 12000,00грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свій обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував з жовтня 2017 по червень 2018, в результаті чого заборгував на час звернення позивача до суду 42700,00грн (7700,00грн - заборгованість за жовтень 2017 року, 11000,00грн - за грудень 2017 року, 12000,00 - за травень 2018 року, 12000,00грн - за червень 2018 року).

Разом з тим, під час розгляду справи в суді, відповідач перерахував позивачу 51000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №8839_19 від 06.12.2018 (а.с. 60) та квитанцією №7307-2 від 30.01.2019 (а.с. 127). Як вбачається із заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 59, 136), зазначені кошти зараховано позивачем в погашення заявленої до стягнення суми за договором оренди: 42700,00грн основного боргу, 5185,59грн пені, 1488,53грн інфляційних та 3% річних в сумі 786,35грн. Жодних заперечень з приводу такого зарахування коштів від відповідача не надходило.

За вказаного, провадження у справі в частині стягнення 49160,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №1274-ЮД від 13.12.2018), з яких 41700,00грн заборгованості за договором оренди, 5185,59грн пені, 1488,53грн інфляційних, 786,35грн 3% річних, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендовані нежитлові приміщення та передати їх орендарю за актом приймання-передачі, суд враховує, зокрема, її обґрунтування простроченням орендних платежів та недотриманням відповідачем п. 8.2.1 Договору.

Так, згідно п. 8.2.1 Договору, останній припиняє свою дію, зокрема, у випадку закінчення строку оренди та небажання орендаря скористатися своїм правом на продовження використання об'єкта оренди, як зазначено у п. 6.2.2. цього Договору.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, по закінченню строку дії цього Договору орендар має переважне право на укладення з орендарем нового Договору оренди на умовах, визначених орендодавцем, за наявності письмового повідомлення орендодавця про такі наміри не пізніше 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору.

Також суд враховує, що згідно п. 8.7 Договору, сторони погодили, що в разі прострочення орендарем щомісячного платежу, зокрема, зі сплати орендної плати, на строк більше ніж 25 календарних днів, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору, у зв'язку з чим цей Договір припиняє свою дію з дати вимоги орендодавця.

За приписами статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно зі ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму цивільним кодексом України.

Так, ч.1 ст. 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 2.3. Договору, в останній день строку оренди, включаючи випадки його скорочення через відмову від цього договору відповідною стороною, дострокового його припинення, розірвання у випадках, обумовлених цим Договором та/або чинним законодавством України, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди за Актом приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, складеним, оформленим за формою, зазначеною у Додатку №3 до цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому об'єкт оренди перебував на дату отримання його у користування орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу протягом строку оренди та з урахуванням змін, що здійснені орендарем за письмовою згодою орендодавця.

У п. 2.3.2 Договору сторони погодили, що факт неповернення об'єкта оренди орендодавцю у випадку визначеному в п. 2.3.1. цього Договору ні за яких умов не буде тлумачитись сторонами, як продовження/укладення/переукладення цього Договору на таких умовах і на той самий строк.

У випадку намірів орендаря продовжити користування об'єктом оренди після закінчення строку дії цього Договору, визначеного в п. 2.1. цього Договору, за умов належного виконання умов цього Договору, орендар зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку оренди (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди від 01.07.2016, строк оренди визначено до 30.06.2017, та Додатковим договором №1 продовжено до 30.06.2018 (а.с. 22).

Разом з тим, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що орендар і на даний час продовжує користуватись орендованим приміщенням.

За вказаного, на спірні відносини поширюють свою дію приписи ст. 764 ЦК України, яка в імперативному порядку встановлює, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зі змісту ст. ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Матеріали справи містять лист за №5229 ГО від 18.06.2018 (а.с. 31-32), у якому позивач повідомляв відповідача про те, що оскільки 30.06.2018 закінчується строк дії договору оренди приміщення від 01.07.2016, а також враховуючи, що орендар відповідно до п. 8.1.1. Договору не скористався своїм правом та не виконав передбачене п. 2.3.3. Договору зобов'язання щодо порядку повідомлення орендодавця про свій намір продовжити оренду приміщень, орендодавець заявляє про свою відмову від подальшої здачі в оренду приміщень орендарю та, відповідно відмовляє у продовженні строку дії договору на наступний термін. Також у листі позивач просив у зв'язку із закінченням строку дії Договору, відповідно до п. 2.3., 6.1.3., 6.1.6. Договору, повернути приміщення та ключі від нього в останній день строку дії Договору, тобто, 30.06.2018.

Крім того, у вимозі від 31.07.2018 (а.с. 34) позивач, у зв'язку з тим, що станом на 31.07.2018 відповідач не повернув орендоване приміщення, просив негайно повернути приміщення, згідно порядку, що передбачений договором, сплатити заборгованість з орендної плати та комунальних платежів та неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за весь час прострочення їх повернення орендодавцеві.

Разом з тим судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення орендодавця щодо продовження користування об'єктами оренди, висловлені протягом одного місяця з дня закінчення строку дії Договору, чи про відмову від Договору, оскільки надані позивачем лист №5229 ГО від 18.06.2018 (а.с. 31-32) та вимога №7191 ГО від 31.07.2018(а.с. 34) суд не розцінює як належний доказ повідомлення відповідача про припинення договору оренди, чи про відмову від Договору, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 №270 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що розрахунковим документом, який підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п. 59, 61 зазначеної Постанови, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разi приймання внутрiшнiх поштових вiдправлень з оголошеною цiннiстю з описом вкладення бланк опису заповнюється вiдправником у двох примiрниках. Працiвник поштового зв'язку повинен перевiрити вiдповiднiсть вкладення опису, розписатися на обох його примiрниках i проставити вiдбиток календарного штемпеля. Один примiрник опису вкладається до поштового вiдправлення, другий видається вiдправниковi. На примiрнику опису, що видається вiдправниковi, працiвник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового вiдправлення.

З вищенаведеного вбачається, що належним доказом відправлення документів є опис вкладень у поштовий конверт та документ, який підтверджує надання поштових послуг, зокрема, касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Аналогічний висновок містить постанова ВГСУ від 13 червня 2017 у справі № 910/12852/16.

Однак, з наданих позивачем квитанцій не можливо встановити що саме було направлено відповідачу 19.06.2018 та 01.08.2018 (а.с. 33, 35).

Враховуючи викладене та положення ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, взявши до уваги те, що позивач не надав належних доказів надіслання відповідачу повідомлення про припинення договору протягом місяця після закінчення строку договору (повідомлення про відмову від Договору), а орендар продовжує користуватися орендованими приміщеннями, суд дійшов висновку про те, що Договір оренди від 01.07.2016 продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним Договором.

Відповідно, відсутні підстави і для повернення приміщення згідно акта приймання-передачі, як це обумовлено Договором та ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами обґрунтованість позовної вимоги про звільнення нежитлового приміщення підвального поверху, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Черняховського,1/3 та про передачу його по Акту приймання-передачі Акціонерному товариству "Універсал Банк", тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині. Щодо вимоги про стягнення з відповідача 41700,00грн заборгованості за договором оренди, 5185,59грн пені, 1488,53грн інфляційних, 786,35грн 3% річних (з урахуванням заяви позивача від 13.12.2018 № 1274-юд), суд закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судовий збір, сплачений за вимогою, у задоволенні якої відмовлено судом, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на позивача. При цьому, враховуючи заяву позивача №1336-юд від 31.01.2019, судовий збір в сумі 1762,00грн, сплачений за вимогою щодо якої суд закриває провадження у справі, на підставі п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.

Керуючись ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ід. код 21133352) в частині вимоги до Патутинської Ванди Степанівни (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) про звільнення нежитлового приміщення підвального поверху, а саме: №75-1 площею 12,30кв.м., №75-2 площею 23,40кв.м., №75-3 площею 15,00кв.м., №75-4 площею 16,70кв.м., №75-5 площею 46,80кв.м., №75-6 площею 64,20кв.м., №75-7 площею 2,10кв.м., №75-8 площею 2,60кв.м., №75-9 площею 8,40кв.м., №75-10 площею 25,20кв.м., №75-11 площею 18,20кв.м., №75-12 площею 13,10кв.м., №75-13 площею 2,1кв.м., загальною площею 250,10кв.м., що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Черняховського,1/3 та про передачу по Акту приймання-передачі Акціонерному товариству "Універсал Банк".

2. Закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України в частині вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Патутинської Ванди Степанівни (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ід. код 21133352) 49160,47 грн, з яких: 41700,00грн заборгованості за договором оренди, 5185,59грн пені, 1488,53грн інфляційних, 786,35грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.03.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).