Вирок № 80671480, 25.03.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/529/19

Провадження № 1-кп/636/496/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю прокурора Зубка А.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Літвінової А.С., при секретарях судового засідання Авраменко А.Ю., Шилової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019220440000008 від 03.01.2019 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимого, військовослужбовця військової частини А3220, який проходить службу за контрактом на посаді номера обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки, солдата, зареєстрованого та проживаючого адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А3220 полковника Власенка В.В. На підставі наказу т.в.о. командира військової частини А3220 (по стройовій частині) від 04.09.2018 року № 196, ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А3220, у військовому званні «солдат».

Відповідно до положень п. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Відтак, з моменту підписання контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України громадянин ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків військової служби, тобто набув статус військовослужбовця.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_1 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України. У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи службу на посаді номера обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, з метою введення в оману потерпілого, способом обману, який виразився у проханні скористатися мобільним телефоном потерпілого для здійснення дзвінку, 12.12.2018 року близько 11 години ранку на території в/ч А0501 отримав від нього зазначений телефон марки Xiaomi Redmi 6А (іmеі: НОМЕР_1, НОМЕР_2), вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 46/19 від 09.01.2019 року, складає 2 648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 28 копійок, та заздалегідь не збираючись його повертати, відійшов в сторону, зникнувши з поля зору потерпілого. Заволодівши зазначеним майном, ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_4 матеріальних збитків на зазначену вище суму.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Від потерпілого ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій останній просив суд розглянути вказане кримінальне провадження за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити йому покарання відповідно до діючого законодавства.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, які вважали можливим за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішив питання про проведення судового розгляду без потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб його вчинення. Зокрема він пояснив, що дійсно, 12.12.2018 року попросив ОСОБА_4 скористатися його телефоном для дзвінка, однак повертати його власнику не мав наміру. Отримавши телефон Xiaomi Redmi 6А, обвинувачений відійшов в сторону та пішов з телефоном, заволодівши ним.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що вина обвинуваченого, яка виразилась у шахрайських діях, доведена, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, проходить військову службу за контрактом, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, , тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у межах санкції цієї статті.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому потрібно призначити у виді штрафу оскільки таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи за №46/19 від 09.01.2019 року у розмірі 300 грн.

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча -