Рішення № 80659519, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/16851/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Павлова К.В., від відповідача - Галуненко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна»доЕнергетичної митниці Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (далі-позивач/ ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України (далі- відповідач/ Енергетична митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 05.07.2018 №UA903150/2018/000019/1 про коригування митної вартості.

Позовні вимоги вмотивовано протиправністю спірного рішення, оскільки відповідач не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в межах наданих повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» та компанією «Veluna Impex LTD», Кіпр, укладено контракт №175-V/07-08/2017 від 07.08.2017 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Контракт) та Зміну № 1 від 21.09.2017 до Контракту, за яким продавець зобов'язався постачати покупцю нафтопродукти (паливо дизельне експортне ТДЕ EN 590) у кількості та на умовах, що визначаються додатковими угодами до Контракту.

05.07.2018 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларант позивача подав на митний пост «Східний» Енергетичної митниці ДФС митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA903150/2018/001765.

Відповідно до гр.31 декларації перевозився товар: « 1. Паливо дизельне експортне ТДЕ EN 590 - 370 205 кг (443 147 л), ТУ BY 800011806.002-2015. Суміш аліфатичних вуглеводнів (вміст більше 70 мас.%), з незначними домішками ароматичних сполук. Важкий дистилят, газойль. Фракційний склад: при 250 град.С переганяється 40.3 об.% (включаючи втрати), при 350 град.С переганяється 93,9 об.% (включаючи втрати). Масова частка сірки - 0,0007 мас %. Температура спалаху в закритому тиглі +64,0 град.С. густина за температури 15 град.С складає 835,4 кг/м3. Використовується в якості дизельного палива (не містить біодизель)».

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією № UA903150/2018/001765 подано до митного органу наступні документи:

- сертифікат відповідності UA.TR.201.0031-18 від 14.06.2018;

- сертифікат якості - паспорт 29-Н від 26.06.2018;

- рахунок-фактура (Інвойс) №1-451 /2018 від 03.07.2018;

- накладна УМВС №21969369 від 26.06.2018;

- декларація про походження товару №0380 від 03.07.2018;

- лист розрахунок ціни №03/07-1 від 03.07.2018;

- Контракт №175-V/07-08/2017 від 07.08.2017;

- Додаткова угода №9 від 21.06.2018;

- Додаткова угода №9-1 від 02.07.2018;

- Додаток №6 від 30.12.2017;

- Договір про надання послуг митного брокера №28 від 07.05.2013;

- Декларація про відповідність №UA.TR.124.0008-18 від 14.06.2018;

- лист №05/07-1 від 05.07.2018;

- лист №11/06-3 від 11.06.2018.

Відділом митного оформлення сформовано повідомлення декларанту від 05.07.2018 щодо необхідності надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів Енергетичною митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2018 №UA903150/2018/000019/1, відповідно до якого митна вартість товару визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рахунку про здійснення платежів третіми особами на користь продавця від 26.06.2018 №137/18-Н дол. за ціною 686,55 дол. США за тону

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Енергетична митниця ДФС не визнаючи митну вартість, заявлену позивачем, посилалась на відсутність (не надання ТОВ) договору із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається.

На виконання вимог суду, до матеріалів справи відповідачем подані документи, які надавались позивачем до митного оформлення.

Так як вказано вище, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем, при подачі митної декларації №UA903150/2018/001765 подано до митного органу наступні документи: сертифікат відповідності UA.TR.201.0031-18 від 14.06.2018; сертифікат якості - паспорт 29-Н від 26.06.2018; рахунок-фактура (Інвойс) №1-451 /2018 від 03.07.2018; накладна УМВС №21969369 від 26.06.2018; декларація про походження товару №0380 від 03.07.2018; лист розрахунок ціни №03/07-1 від 03.07.2018; Контракт №175-V/07-08/2017 від 07.08.2017; Додаткова угода №9 від 21.06.2018; Додаткова угода №9-1 від 02.07.2018; Додаток №6 від 30.12.2017; Договір про надання послуг митного брокера №28 від 07.05.2013; Декларація про відповідність №UA.TR.124.0008-18 від 14.06.2018; лист №05/07-1 від 05.07.2018; лист №11/06-3 від 11.06.2018.

З аналізу вказаних документів вбачається, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Натомість, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою товариством митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, суд звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Доводи відповідача з приводу того, що митна вартість товарів, імпортованих позивачем за митною декларацією не може бути визнана у зв'язку з неподанням всіх додаткових документів та відсутності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Водночас посилання відповідача на відсутність договору із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку оцінюваного товару, не є належними, а головне достатніми підставами для невизнання митної вартості за основним методом, якщо з аналізу обсягу решти документів вбачається логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємствами за тими угодами, які досліджуються при визначенні митної вартості заявленого товару, а також якщо з поданих документів можливо чітко ідентифікувати оцінюваний товар та в цих документах містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, частиною першою статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (частина друга статті 59 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що керуючись методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів Митниця повинна була застосовувати ту митну вартість ідентичних товарів, імпортованих в Україну, яку вже було прийнято (застосовано, погоджено) органом доходів і зборів по іншій операції та за іншою митною декларацією під час ввезення на митну територію України ідентичних товарів.

Разом із тим, зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рахунку від 26.06.2018 №137/18-Н, що є помилковим та суперечить змісту та сутності методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Митницею не доведено, що по вказаним рахунком відбулось розмитнення товарів при ввезенні в Україну, або факту розмитнення ідентичних товарів за цією ціною іншими імпортерами.

Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.02.2016 у справі №814/1647/16 (№К/9901/44068/18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність спірного рішення від 05.07.2018 №UA903150/2018/000019/1 про коригування митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення енергетичної митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 05.07.2018 року №UA903150/2018/000019/1.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань енергетичної митниці Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.03.2019.

Суддя С.К. Каракашьян