Рішення № 80659102, 19.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2019 року № 826/16838/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018р. № 0644071213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Як зазначає позивач, сума податку на додану вартість за грудень 2016 року сумі 43 033,00 грн. була сплачена ним 27.01.2017 року , тобто в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Також, за твердженням позивача, з моменту введення у АТ «Фортуна-банк» ліквідації, здійснення усіх юридично значущих дій повинно здійснюватися у відповідності до Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У відповідності до ст. ст. 36, 46 вказаного Закону під час процедури ліквідації заборонено застосовувати штрафи, пені та інші санкції до Банку, а також створювати додаткові зобов'язання, у тому числі зі сплати податків та зборів. Враховуючи, що в даному випадку платником податку є банк, в якому запроваджено процедуру ліквідації, застосування будь-яких санкцій за порушення порядку сплати податкових зобов'язань суперечить чинному законодавству України.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкове повідомлення рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України. Як зазначає відповідач, перевіркою було встановлено, що сума податку на додану вартість за грудень 2016 року АТ «Фортуна-банк» сплачено несвоєчасно, з порушенням встановлених строків , а саме 02.02.2016 року, що стало підставою для застосування штрафних санкцій згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка АТ «Фортуна-банк» з дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 23.08.2018р. №15509/26-15-12-13-20/26254732 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені факт порушення АТ «Фортуна-банк» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених ст.ст. 57, 102 Податкового кодексу України. Зокрема встановлено, що податковий борг по декларації з податку на додану вартість № 9273895714 від 20.01.2016р. в сумі 43 033,00 грн. фактично сплачений 02.02.2016р., в той час як граничний термін такої сплати становив 30.01.2016р.

Отже, за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість (3 дні) в інтегрованій картці платника податків нараховано штрафні санкції у розмірі 10% від суми боргу.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018р. №0644071213, згідно з яким до ПАТ «Фортуна-банк» застосована штрафна санкція на суму 4 303,21 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст. 57 ПК України).

Згідно з ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з Акту перевірки, позивач повинен був сплатити податок на додану вартість за грудень 2015 року (декларація № 9273895714 від 20.01.2016р.) в строк до 30.01.2016р., проте фактично сплачений 02.02.2016р.

Водночас, позивачем подано платіжне доручення № 125 від 27.01.2016р. яким АТ «Фортуна-банк» здійснило перерахування податку на додану вартість за грудень 2015 року у сумі 43 033,00 грн.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону № 2346-ІІІ визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Здійснивши аналіз вищенаведених положень Закону № 2346-ІІІ, суд приходить до висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/59/17.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач у строки передбачені Податковим кодексом України виконав свій обов'язок щодо сплати податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 26 січня 2017 року №55-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27 січня 2017 року № 320 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Фортуна-банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» (далі - АТ «Фортуна-банк») з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 27 січня 2017 року до 26 лютого 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Фортуна-банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Федорченку Андрію Володимировичу на один місяць з 27 січня 2017 року до 26 лютого 2017 року включно.

В подальшому, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 21 лютого 2017 року № 89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та АТ «ФОРТУНА-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 21 лютого 2017 року № 665, «Про початок процедури ліквідації АТ «ФОРТУНА-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Вчинення дій щодо застосування штрафних фінансових санкцій по податковому боргу в порядку Податкового кодексу України є протиправним, адже на момент винесення оскаржуваного рішення у ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1-3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації уповноваженою особою Фонду, погашення сум грошових зобов'язань здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час тимчасової адміністрації не здійснюється.

Крім цього, станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «ФОРТУНА-БАНК», оскільки оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» було оприлюднене відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій податкового органу щодо стягнення штрафної фінансової санкції по податковому боргу з ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» в порядку, встановленому ПК України, оскільки його погашення має здійснюватись в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому адміністративний позов ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.09.2018р. № 0644071213.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік 35-В; код ЄДРПОУ 26254732) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій