Рішення № 80659044, 25.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/8445/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія абсолют фінанс" доГоловного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , Відповідно до вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0016371404 (форма «С») від 11 квітня 2017 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що позивач є небанківською установою, а тому фінансова компанія при проведенні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти керується спеціальними нормами права, які визначені законодавцем у нормативно-правових актах Національного банку України, зокрема Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502.

Додатково представник позивача стверджував, що оскільки наказом Державної фіскальної служби від 17 лютого 2017 року №102 -затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, то положення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502, набирають чинності лише з 17 серпня 2017 року, а відтак станом на день проведення перевірки, фінансова компанія не зобов'язана була використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

У письмових запереченнях на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки фінансові компанії необхідно використовувати при проведенні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти реєстратор розрахункових операцій згідно абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502, зокрема, фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу після реєстрації РРО в органі доходів і зборів. При цьому, зазначене положення набирає чинності через 6 місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операції з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2015 року №983. Тобто, положення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 набирають чинності з 17 грудня 2016 року.

На переконання контролюючого органу, при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в касі фінансової установи відсутні правові підстави для не застосування реєстратора розрахункових операцій.

З урахуванням клопотання представника позивача, суд на підставі вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області відповідно до направлення від 22 березня 2017 року та наказу від 22 березня 2017 року №362 проведено фактичну перевірку за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено відповідний акт перевірки.

В ході перевірки встановлено, що відділення №7, розміщене за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 49 на підставі договору суборенди із ФОП Каплій Р.М., що діє на підставі свідоцтва №10000000243852 від 18 серпня 2014 року. Договір суборенди від 12 жовтня 2015 року. До перевірки надано роздруковану з електронної бази реєстру купленої іноземної валюти. Продажу валют на час проведення перевірки не було. Залишок становить 1 005,00 доларів США; 120,00 Євро; 12 000,00 російських рублів, в т.ч. 50,00 доларів США, що були придбані та 100,00 Євро, що були придбані.

Під час придбання або реалізації валют видається примірник №1 квитанції про операцію. Встановлено факт на застосування РРО (не пробиття та не видача фіскального чека) при здійсненні валютообмінної операції, а саме - при обміні 10,00 доларів США на 265,00 грн. було видано лише примірник №1 квитанції №6. При цьому, РРО не застосовувався, фіскальний чек не друкувався та не видавався.

Облік наявних, придбаних та реалізованих коштів ведеться лише в електронному вигляді. Паперові журнали відсутні. Передача змін також здійснюється лише в електронному вигляді. На місці проведення валютно-обмінних операцій наявні лише другі примірники квитанцій. Будь-які інші паперові документи, що підтверджують рух готівкових коштів відсутні, до перевірки не надані.

У висновку перевірки вказано, що позивачем порушено пункт 1, пункт 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, а також вимоги пункту 3 розділу 3 Порядку застосування РРО з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №547 від 14 червня 2016 року (із змінами та доповненнями).

Представник позивача 29 березня 2017 року надіслав до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області заперечення на акт фактичної перевірки.

За результатами розгляду вказаних заперечень Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області прийняло рішення від 10 квітня 2017 року №1287/10/25-01-14-05-07, яким встановлено, що при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в касі фінансової установи, відсутні правові підстави для не застосування реєстратора розрахункових операцій.

11 квітня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта перевірки №0061/25/26/РРО/26060724 від 22 березня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0016371404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 1 700,00 грн. за порушення пункту 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Вимогами пункту 2 статті 4 Закону №265/95-ВР передбачено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані: проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Статтею 18 Закону №265/95-ВР визначено можливість застосування фінансових санкцій у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

З аналізу вищенаведених правових норм випливає, що обов'язки з виконання вищевказаних операцій виникають у уповноважених банків або їх агентів.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» є небанківською фінансовою установою та здійснює господарську діяльність з обміну валюти на підставі генеральної ліцензії Національного банку України №196 від 01 серпня 2016 року в частині здійснення операцій, зазначених у пункті 3 та пункті 8 (діяльність з обміну валют та переказ коштів) частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями.

Відтак, позивач в ході своєї діяльності керується нормами спеціального законодавства, окрема, вимогами Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502 (далі - Інструкція №502), що представником відповідача також визнається.

Так, вказаною Інструкцією №502 встановлюється порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №502 визначено, що Банк, фінансова установа зобов'язані здійснювати валютно-обмінні операції, крім тих, що проводяться через платіжні пристрої, з оформленням квитанції про здійснення валютно-обмінної операції за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.

Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції виписується у двох примірниках: перший примірник видається фізичній особі, другий - зберігається в паперовій формі в документах дня.

Касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов'язані видати квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції одночасно з прийняттям та видачею фізичній особі коштів. Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції повинна видаватися не пізніше завершення операції.

Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції №502 визначено, що банк, фінансова установа мають право розпочинати роботу пункту обміну валюти після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів та повідомлення Національного банку України. Повідомлення надсилається до Національного банку України за місцем розташування пункту обміну валюти за 15 днів до початку здійснення валютно-обмінних операцій за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції, для внесення інформації до електронного довідника.

Крім того, пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №502 передбачено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу:

- після реєстрації РРО в органі доходів і зборів; (абзац другий пункту 7 розділу ІІ набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, згідно з постановою Правління Національного банку України від 29.12.2015 р. №983);

- за наявності юридично оформленого документа, що підтверджує право власності на приміщення, в якому розміщені відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти або право оренди (суборенди) на це приміщення на строк не менше ніж один рік.

Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 10 квітня 2017 року №1287/10/25-01-14-05-07, вперше модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2015 року №983, була затверджена з урахуванням положення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502. Наказом Державної фіскальної служби від 16 червня 2016 року №535 затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а наказом Державної фіскальної служби від 17 лютого 2017 року №102 затверджено оновлений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесені нові моделі реєстраторів розрахункових операцій. Відтак, на думку податкового органу, положення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 набираючи чинності з 17 грудня 2016 року.

Водночас, суд зазначає, що позивач стверджує про те, що абзац 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 на момент проведення перевірки не набрав чинності, оскільки наказ Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій», втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28 вересня 2016 року №813.

Разом з тим, таке твердження позивача, суд вважає помилковим.

Наказом Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535, який оприлюднений 21 червня 2016 року, затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, в пункті 71 глави 9 «Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти» визначено реєстратор розрахункових операцій моделі КСТ-В1, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Резонанс" (м. Київ).

Дійсно, у подальшому згаданий наказ Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28 вересня 2016 року №813 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій». Разом з тим, пункт 75 глави 9 «Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти» містив у переліку реєстратор розрахункових операцій моделі КСТ-В1, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Резонанс» (м. Київ) із позначкою про дату внесення до реєстру на підставі наказу Державної фіскальної служби України №535 від 16 червня 2016 року.

При цьому, відомості щодо реєстратора розрахункових операцій моделі КСТ-В1 збережені і в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, затверджених у подальшому наказами Державної фіскальної служби України від 14 грудня 2016 року №1019 (пункт 76), від 17 лютого 2017 року №102 (пункт 77), від 20 квітня 2017 року №275 (пункт 78) та від 07 червня 2017 року №406 (пункт 81).

Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що починаючи з 21 червня 2016 року було опубліковано відомості Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Відтак, на момент перевірки у квітні 2017 року норми абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 набрали чинності, оскільки шестимісячний строк з для включення реєстратора розрахункових операцій для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти сплинув.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що обов'язок суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядку №547.

Натомість, приписи Інструкції №502 регулюють виключно питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України, не включаючи до кола правовідносин порядок застосування та реєстрації реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, зобов'язані використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» здійснено не було.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з позицією контролюючого органу про порушення позивачем пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість застосування до останнього штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що в даному випадку податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук