Рішення № 80658944, 12.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року справа № 823/2427/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача - Желізняк Ю.В. (за довіреністю),

розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням заяв про зміну підстав позову від 26.12.2018 та від 28.12.2018 просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 22.05.2018 №1347 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_1»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 22.05.2018 №197 о/с «Про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області";

- поновити позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 22.05.2018;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108667) на користь позивача (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.05.2018 і до моменту фактичного поновлення на роботі;

- рішення в частині поновлення позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області допустити до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його протиправно звільнено зі служби в поліції, оскільки відповідачем не доведено факту відсутності ОСОБА_1 21.05.2018 на службі. Крім того, станом на час винесення наказу про звільнення у відповідача не було рішення суду, яке набрало законної сили щодо керування ним транспортним засобом без посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та у стані алкогольного сп'яніння, а згідно постанови апеляційного суду Черкаської області від 09.11.2018 у справі №712/5942/18 провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Також позивачем зазначено, що звільнення зі служби в поліції відбулось в період його тимчасової непрацездатності, а службове розслідування проведено за відсутності безпосереднього начальника позивача.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позову заперечив, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що 21.05.2018 о 00:50 год. відносно капітана поліції ОСОБА_1 в присутності двох свідків, за порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України складено протокол серії БР № 16449 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та за порушення п. 2.1. «а», «ґ» Правил дорожнього руху України винесено щодо позивача постанову серії ВР №069067 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. На думку відповідача, така поведінка з боку капітана поліції ОСОБА_1 суперечить вимогам п. 3, 4, 10 та 11 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції. Також відповідач зазначив, що 21.05.2018, позивач був відсутній на службі без поважної на те причини, тобто допущено прогул, що установлено службовим розслідуванням та відображено у висновку службового розслідування, зафіксовано відповідним актом. Винесення вищевказаних наказів у період його тимчасової непрацездатності, на думку представника відповідача, не свідчить про їх незаконність, оскільки позивачем не повідомлялось та до відділу кадрового забезпечення не подавався листок тимчасової непрацездатності. На підставі вищевикладених обставин представник відповідача вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 21.05.2018 року №1344 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом скоєння оперуповноваженим відділу кримінальної розвідки ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та порушення службової дисципліни.

В ході службового розслідування встановлено, що 20.05.2017 близько 23:56 год. біля будинку №33 по вул. Університетська в м. Черкаси працівниками УПП в Черкаській області ДПП НП України був зупинений автомобіль ACURA MDX, д.н. НОМЕР_2 під керуванням капітана поліції ОСОБА_1 Під час спілкування із ОСОБА_1 працівниками УПП в Черкаській області встановлено, що останній має явні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мовлення тощо. Крім цього, капітан поліції ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія та поліса (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу патрульних поліцейських пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння капітан поліції ОСОБА_1, у присутності двох свідків, відмовився. У зв'язку з цим, 21.05.2018 о 00:50 год. відносно капітана поліції ОСОБА_1, в присутності двох свідків, за порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України складено протокол серії БР №16449 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та за порушення п. 2.1. «а», «ґ» Правил дорожнього руху України винесено щодо позивача постанову серії ВР №069067 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що 21.05.2018 капітан поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі, без поважної на те причини, тобто допущено прогул, що установлено службовим розслідуванням та відображено у висновку службового розслідування, зафіксовано відповідним актом.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, а саме, наказом ГУНП в Черкаській області від 22.05.2018 №1347, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції та наказом ГУНП в Черкаській області від 22.05.2018 №197 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» №580-ІV (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно зі ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до п. п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

Суд звертає увагу, що дотримання вищезазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Із матеріалів справи судом встановлено, що постановою апеляційного суду Черкаської області від 09.11.2018 у справі №712/5942/18 провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Проте, з аналізу вказаної постанови вбачається, що Соснівським районним судом м.Черкаси під час розгляду справи №712/5942/18 досліджувалось лише питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення та можливості застосування до позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, суд наголошує, що питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку внаслідок порушення останнім службової дисципліни, яке виявилось у непритаманній поліцейському поведінці та відмові у виконанні законних вимог патрульних поліцейських щодо проходження медичного огляду - не було предметом дослідження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, звільнення позивача відбулося за вчинення дій, що дискредитують звання рядового та начальницького складу. Поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням адміністративного правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

Наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно такої особи звільнення у зв'язку з дискредитацією звання рядового та начальницького складу у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним з подальшим проходженням служби.

Також необхідно звернути увагу, що оскаржуваними наказами ОСОБА_1 притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а через вчинення ним дій, які є дисциплінарним проступком.

Крім того, ОСОБА_1 також було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ним, зокрема вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Так, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.07.2018 у справі №712/6819/18, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 21.05.2018 серія ВР №069067.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що «відеозаписом зафіксовано, що після зупинки автомобіля ACURA MOX, р.н. НОМЕР_3 з автомобіля вийшов позивач з боку водійського крісла, будь-які інші особи не виходили з автомобіля, що спростовує покази свідка ОСОБА_4, які також спростовуються тим, що також протягом розгляду справи, який тривав близько години, позивач не вказував на те, що автомобілем керував ОСОБА_4 чи інші конкретні особи, при цьому останньому роз'яснювались його процесуальні права, надавалась можливість запросити адвоката та неодноразово пропонувалось надати посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, однак вказані документи позивачем не були пред'явлені, чим порушені п.п. 2.1. А; 2.1. Б., 2.1. Г ПДР України».

Крім того, у матеріалах адміністративної справи №823/2427/18 (т. 1 , а.с. 117-119) також знаходяться аудіо-диски із відеофіксацією вищевказаної обставини щодо позивача.

Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 12.08.2016 № 1395 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та робітників ГУНП в Черкаській області» затверджено внутрішній розпорядок дня, яким визначено початок робочих днів з понеділка по четвер - з 9.00 до 18.00 годин, п'ятниця - з 9.00 до 16.45 годин, обідня перерва - 13.00 до 13.45 годин.

Службовим розслідуванням встановлено, що 21.05.2018, а саме понеділок, капітан поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі, без поважної на те причини, тобто допущено прогул, що установлено службовим розслідуванням та відображено у висновку службового розслідування, зафіксовано відповідним актом.

Крім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували 21.05.2018 у добовому наряді (чергуванні) по охороні адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції в Черкаській області - ОСОБА_1 до приміщення поліції цього дня не заходив.

Також т.в.о. начальника кримінальної розвідки відділу кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції Дьолог М.В. у своїх поясненнях зазначив, що до нього 21.05.2018 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про невихід на роботу через сімейні обставини.

Отже, наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку внаслідок порушення останнім службової дисципліни, яке виявилось у непритаманній поліцейському поведінці, підтверджено наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.

Посилання позивача на те, що службове розслідування проведено за відсутності його безпосереднього начальника - не приймається судом до уваги, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція) забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Як встановлено судом із матеріалів справи, службове розслідування щодо позивача, яке призначено наказом ГУНП в Черкаській області від 21.05.2018 року №1344, здійснювалось за участю безпосереднього начальника позивача - т.в.о. начальника кримінальної розвідки відділу кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції Дьолога М.В., зокрема в нього було відібрано пояснення по обставинам службового розслідування.

Разом з цим, Дисциплінарний статут та Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України не містять положень, що безпосередній начальник повинен входити до складу комісії з проведення службового розслідування.

Щодо посилання позивача, що його було звільнено під час перебування на лікарняному, то суд враховує, що згідно листка тимчасової непрацездатності, виданого ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області», позивач з 22.05.2018 до 24.05.2018 перебував на лікарняному.

Разом з тим, згідно з поясненнями позивача, його представника та представника відповідача у судових засіданнях, про перебування ОСОБА_1 на лікарняному він не повідомляв кадрову службу ГУНП в Черкаській області, тому відповідач про такі обставини обізнаний не був.

Так, відповідно до розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженого Наказом Національного агентства України з питань державної служби 03.03.2016 №50 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за №457/28587, державний службовець повідомляє про свою відсутність на роботі свого безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом, які поширюються на позивача у спірних правовідносинах, оскільки за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, однак загальне трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному визначеному законі.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-8а15.

Таким чином, судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 в період його тимчасової непрацездатності, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваних наказів відповідач не був обізнаним та не міг бути обізнаним про тимчасову непрацездатність позивача, та як наслідок вказані обставини не обмежували право застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, натомість позивач свідомо не повідомляв про свою тимчасову непрацездатність роботодавця.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 22.03.2019.