Рішення № 80658881, 25.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/226/19

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.01.2019 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12132-17 від 07.11.2018 в формі єдиного соціального внеску в розмірі 15 819,54 грн.;

Свої вимоги мотивує тим, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, адже він не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу як суб'єкт підприємницької діяльності. Крім того, у вимозі не зазначено, на підставі якого акта перевірки, або якої звітності, або яких бухгалтерських чи інших документів здійснено обчислення єдиного внеску. Враховуючи наведене, позивач вважає протиправним нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та виставлення вимоги про сплату недоїмки.

Ухвалою суду від 25.01.2019 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, слухання справи призначено без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Сторонам надано строк для подачі до суду заяв по суті справи.

Від Головного управління ДФС в Чернігівській області в межах встановленого строку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та наполягає на тому, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивач до 27.11.2018 у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, в ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 07.11.2018 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн., всього в сумі 15819,54 грн., яка залишається не сплаченою. Враховуючи зазначені обставини, ГУ ДФС у Чернігівській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_1 заперечив проти обґрунтувань, наведених у відзиві та наполягав на тому, що вимога про сплату боргу повинна ґрунтуватися на акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1. Зареєстрований Управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради 04.12.2012, номер державної реєстрації - 20640060002031669. На обліку в Головному управлінні ДФС у Чернігівській області (Чернігівське управління, Чернігівська ДПІ (м. Чернігів) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував з 05.12.2012.

ФОП ОСОБА_1 27 листопада 2018 року знято з обліку в Менській ОДПІ.

Як свідчать інформаційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 27.11.2018.

Таким чином, в період з 05.12.2012 по 27.11.2018 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-12132-17 від 07.11.2018 на суму 15819,54 грн. поштою рекомендованим листом та вручено позивачу, що останнім не заперечується.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 27.11.2018, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в період з 05.12.2012 по 02.11.2018 позивач перебував в стані підприємця, а відтак зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В зв'язку з наведеним за інформацією ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 07.11.2018 відповідачем було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448,00) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн. (819,06 х 3 міс. =2457,18), всього в сумі 15819,54 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДФС в Чернігівській області повноважень, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вимога про сплату боргу може бути винесена лише на підставі акту перевірки.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Згідно із п. 4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже аналіз порядку виставлення вимоги про сплату боргу говорить про те, що акт перевірки не є єдиним джерелом щодо інформації про наявність недоїмки у суб'єкта господарювання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За обліковими даними інформаційної системи органу доходів та зборів виявлено, що ОСОБА_1 був знятий з податкового обліку, однак залишився в статусі суб'єкта підприємницької діяльності, доходів як суб'єкт не отримував, звітів щодо сплати ЄСВ не подавав, однак в силу ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому сума єдиного внеску для позивача обраховується в межах мінімального страхового внеску.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про правомірність вимоги про сплату боргу № Ф-12132-17 від 07.11.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАСУ, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне судове рішення складено 25.03.2019.

Суддя О.В. Кашпур