Ухвала суду № 80658126, 21.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/332/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, державного реєстратора ОСОБА_1 філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – комунальне підприємство «ОСОБА_1 електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – мале підприємство «Фенікс-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЗЛ», про скасування реєстрації декларації про готовність об’єктів до експлуатації, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена адміністративна справа, в якій позивач ОСОБА_1 міська рада просить суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації, здійснену Департаментом ДАБІ в Одеській області 21.04.2016 за №ОД 142161121604 щодо об’єкта «Реконструкція нежитлового приміщення магазину без зміни геометричних розмірів за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пр-т. Шевченка, 2», замовником якої є мале підприємство «Фенікс-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації, здійснену Департаментом ДАБІ в Одеській області 21.04.2016 за №ОД 142161121692 щодо об’єкта «Реконструкція нежитлового приміщення магазину без зміни геометричних розмірів за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 2-А», замовником якої є мале підприємство «Фенікс-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_1 філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2 від 08.07.2016 за індексним номером 30386415 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності МП «Фенікс-92» у вигляді ТОВ на нежитлове приміщення магазину загальною площею 18 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пр-кт. Шевченка, 2; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_1 філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2 від 08.07.2016 за індексним номером 30386058 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності МП «Фенікс-92» у вигляді ТОВ на нежитлове приміщення магазину загальною площею 25,2 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пр-т. Шевченка, 2-А.

Ухвалою суду від 26.02.2019 до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЗЛ».

В судовому засіданні представником третьої особи ОСОБА_4 заявлено клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач обґрунтовує свій позов порушенням цивільних прав та інтересів, у зв’язку із чим зазначений спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, спір обумовлений порушенням приватного права чи інтересу, а саме майнового інтересу територіальної громади міста Одеси, який в свою чергу підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень.

Представник ОСОБА_1 міської ради проти закриття провадження у справі заперечував, пославшись відсутність з боку позивача вимог майнового характеру відносно власності третіх осіб, що виключає належність такого спору до приватно-правового; наполягав на тому, що спір пов'язаний виключно з діями та рішеннями суб’єктів владних повноважень.

Представник ОСОБА_6 на закритті провадження у справі наполягав.

Інші учасники процесу до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

В той же час, участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою кваліфікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб’єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Розглядуваний позов обґрунтовано тим, що відомості у деклараціях № ОД 142161121604 та № ОД 142161121692 свідчать про їх недостовірний характер, декларації подані та оформлені з порушенням установлених вимог, що, в свою чергу, виключає наявність правових підстав для їх реєстрації уповноваженим органом владних повноважень. ОСОБА_1 міська рада не передавала у власність чи у користування МП «Фенікс-92» у вигляді ТОВ земельні ділянки, які були забудовані; позивачем взагалі не вирішувалося питання щодо відведення земельної ділянки для реконструкції нежитлових приміщень магазину. Тобто реконструкція проведена на земельних ділянках, які не були відведені в установленому законодавством порядку для цієї мети. Отже оскільки оскаржувані рішення державного реєстратора прийняті на підставі декларацій про готовність об’єкта до експлуатації, які на думку ОСОБА_1 міської ради, підлягають скасуванню, скасуванню підлягають і відповідні рішення про державну реєстрацію прав, прийняті на підставі вказаних декларацій. Крім цього, рішення прийняті державним реєстратором за відсутності документів, що посвідчують право власності на об’єкти нерухомого майна до їх реконструкції.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третіми особами у справі права власності на об'єкти нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особами права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Згідно з ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки позовні вимоги заявлено позивачем на захист порушеного, на його думку, права власності на земельну ділянку, а на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень у третіх осіб виникли речові права, правомірність набуття якого оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах ОСОБА_7 Верховного Суду від 12 вересня, 30 жовтня та 13 листопада 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 809/973/14 (провадження № 11-858апп18) та 809/649/14 (провадження № 11-859апп18).

Крім того, висновок про те, що такий спір стосується правомірності набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, а не правомірності реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зроблено у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 816/616/17 (провадження № 11-871апп18) за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, фізична особа-підприємець ОСОБА_9, про скасування реєстрації декларації.

Зокрема, ОСОБА_7 Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не є публічно-правовим, тому ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскарження реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого права власності щодо цього майна, тому спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Також ОСОБА_7 Палатою Верховного Суду відзначено, що оскільки на підставі спірної декларації вже оформлено право власності на нерухоме майно, тобто у третьої особи виникло речове право на це майно, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи процесуальне питання, суд не оминає увагою також позицію ОСОБА_7 Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 по справі № 757/1660/17 (№ в ЄДРСР 79543765), де остання зауважила, що задля гарантування правової визначеності вона має право відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попередженого рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

У постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 ОСОБА_7 Верховного Суду вже відступила від висновку, сформульованого в її постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15 та від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, зокрема, на тій підставі, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тому такі спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстроване право чи обтяження, мають вирішуватися залежно від суб'єктного складу їх сторін судами господарської або цивільної юрисдикції.

Для забезпечення узгодженості з висновками, викладеними у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, судової практики щодо юрисдикції суду у всіх спорах про скасування рішення державного реєстратора чи запису, внесеного ним до відповідного державного реєстру, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно чи їх обтяжень в інтересах особи, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій, ОСОБА_7 Верховного Суду відступила також від її висновку, викладеного у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17.

ОСОБА_7 Верховного Суду вважає, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Крім того, у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17 (№ в ЄДРСР) ОСОБА_7 Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.04.2017 у справі № 21-3197а16 та ОСОБА_7 Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 619/2019/17 про те, що у справах про оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, тому спір є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки зазначена категорія справ відноситься до спорі щодо права на предмет іпотеки, тобто права цивільного, отже має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб’єктного складу сторін спору.

При цьому, ОСОБА_7 Верховного Суду відзначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила ОСОБА_7 Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ОСОБА_7 Верховного Суду.

В силу ч.5 ст.242 КАС України вищезазначені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, відповідно до останніх висновків ОСОБА_7 Верховного Суду, які діють на час вирішення заявленого клопотання, зазначений спір є приватно-правовим, та, зважаючи на суб’єктний склад сторін, має розглядатися судом цивільної юрисдикції.

При цьому, вирішення вказаних позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 міською радою в порядку адміністративного судочинства, не призведе до остаточного вирішення спору, враховуючи те, що право власності на спірні об’єкти нерухомості неодноразово переходило до інших учасників справи (третіх осіб), що вказує на існування спору про цивільне право.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір щодо оскарження позивачем реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації та про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень безпосередньо пов'язаний із захистом позивачем свого цивільного права, даний спір має приватноправовий характер, та з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, і ОСОБА_1 окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.

На підставі викладеного та керуючись пп.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_4 задовольнити.

Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, державного реєстратора ОСОБА_1 філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – комунальне підприємство «ОСОБА_1 електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – мале підприємство «Фенікс-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЗЛ», про скасування реєстрації декларації про готовність об’єктів до експлуатації, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.

Роз’яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.03.2019.

Суддя І.В. Завальнюк