Постанова № 80658, 05.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.06 р. Справа № 38/196

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Орендного підприємства „Шахта ім.Засядька” Структурного підрозділу „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької області

про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 41 989грн.70коп. та суму нарахованої пені у розмірі 642грн.61коп. (усього 42 632грн.31коп.)

за участю

представників сторін:

від позивача: Христенко Т.І. заступник нач. за. дов. № 03-01/1709/1 від 15.05.2006р.

від відповідача: Запаскіна Ю.В. перший заступник нач. юр. Відділу за дов. № 35 від 04.07.2006р.

Суть справи:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Орендного підприємства „Шахта ім.Засядька” Структурного підрозділу „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької області про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 41 989грн.70коп. та суму нарахованої пені у розмірі 642грн.61коп. (усього 42 632грн.31коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-ПІ та на те, що відповідачем не створено 10 робочих місць у 2005р. для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.

Оскільки Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами ( об”єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв”язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищености інвалідів в Україні”, реалізує владні управлінські функції щодо іншого суб”єкта, який є учасником спору, такий спір має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено у законодавчому порядку, 09.06.2006р. судом було відкрите провадження у адміністративній справі № 38/196.

Відповідач у судовому засіданні 27.06.2006р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, з наступних причин.

Відповідно до п.2 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення ), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно статті 5 Закону України “Про охорону праці” працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місяцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, створення підприємством умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливо без самого інваліда.

Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Позивач надав суду пояснення по справі, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи. В поясненнях позивач вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

05.07.2006р. у попередньому судовому засіданні сторони заявили суду клопотання, в якому надали згоду на початок судового розгляду справи в цей же день, яке судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Сторонам у судовому засіданні роз”яснені права та обов”язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам”ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Структурного підрозділу „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької у 2005р. становила 387 осіб. З урахуванням вказаних даних та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів становить 15 робочих місць.

На підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та даних статистичної звітності Ф№10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворені 10 робочих місць, яка складає 41989грн.70коп. та нарахована пеня у сумі 642грн.61коп.

Структурний підрозділ „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької області не перерахував позивачу штрафні санкції до теперішнього часу.

Структурний підрозділ „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької області значиться у Єдиному державного реєстрі підприємств та організацій без права юридичної особи, тому позивач просить стягнути з Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька”, яке є його головним підприємством та юридичною особою, у доход Державного бюджету штрафні санкції у розмірі 41989грн.70коп та пеню у сумі 642грн.61коп.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на державну статистичну звітність Ф №10-ПІ за 2005р., лист Слов’янського міського центру зайнятості № 02-1015 від 03.05.2006р., лист від 20.04.2006р. № 06-13/1458, наказ від 10.12.2003р. № 189-к., пояснення по справі, лист від 27.04.2006р.№06/19-498, правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 27.06.2006р., пояснення по справі від 29.06.2006р.довідку № юр-16/69 від 25.06.2006р., пояснення від 20.06.2006р., №15/1887, лист 05.07.2006р. №15/1992, звіт про фінансові результати за 2005р., баланс на 01.01.2006р., колективний договір, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні відповідно ч.1 ст.86 КАС України.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( далі – Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Із представленого відповідачем колективного договору вбачається, що відповідач передбачив в ньому заходи щодо сприяння працевлаштування інвалідів, але в той же час не інформував зазначені органи про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами Слов’янського міського центру зайнятості № 02-1015 від 03.05.2006р., Слов’янського районного управління праці та соціального захисту населення від 27.04.2006р. № 06/19-498, відповідача від 05.07.2006р. № 15/1992.

На підставі наведеного можна зробити висновок щодо вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів.

Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону порядок і терміни сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому ( пункт 10);

Основними завданнями Фонду є

участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями

всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів ( підпункт 3 пункту 4);

Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів ( підпункт 3 пункту 5).

У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами

і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, визначено:

“Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку”.

Згідно частинам 3, 4 ст.20 Закону підприємства, установи та організації сплачують штрафні санкції відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Відповідачем представлений суду звіт про фінансові результати роботи підприємства у 2005р, згідно якого підприємство відповідача мало збиток. Але відсутність прибутку не звільняє від сплати штрафу за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14.06.2005р. зі справи № 6/324.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( п.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України “Про охорону праці” працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Статтею 12 цього Закону визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

Особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону № 875 нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно абзаца другого ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 вісотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В цій же статті передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями..., самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 642грн.61коп. за 49 діб ( з 15.04.2006р. по 02.06.2006р) є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. у розмірі 41989грн.70коп. та пені у розмірі 642грн.61коп. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч.4 ст.94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 17, 48, 69, 71, 87, 94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 218 Господарського Кодексу України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Орендного підприємства „Шахта ім.Засядька” Структурного підрозділу „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” с.Олександрівка Слов”янського району Донецької області про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 41 989грн.70коп. та суму нарахованої пені у розмірі 642грн.61коп. (усього 42 632грн.31коп.), задовольнити повністю.

Стягнути з Орендного підприємства „Шахта ім.Засядька” Структурного підрозділу „Виробничо-торговий комплекс” „Донецький” Орендного підприємства „Шахта ім.А.Ф.Засядька” (83054, м.Донецьк, пр. Ім. Засядько, р/р 26001501684000 в Донецькій філії ПУМБ, МФО 335537, ЄДРПОУ 00174846) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк (83073 м.Донецьк, вул.Університетська,91, УДК у Донецькій області, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870) штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р.в розмірі 41 989грн.70коп. та пеню у розмірі 642грн.61коп., а всього 42 632грн.31коп.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 05.07.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1- до справи

2- сторонам у справі