Ухвала суду № 80657866, 25.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

25 березня 2019 року № 320/1227/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернулось до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 23 січня 2019 року № 200/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора – приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на п’ять місяців.

Вказує, що блокування її доступу до Реєстру видом дисциплінарного стягнення, застосування якого до приватного нотаріуса відповідачем, з яким вона не перебуває у відносинах підпорядкованості, є протиправним. Також неможливість здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність спричинить негативні наслідки у вигляді майнових втрат для неї, які не будуть компенсовані внаслідок втрати доходу; негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних нею до бюджету платежів та відсутності можливості виплачувати заробітну плату найманому персоналу.

Зазначає, що у неї містяться чисельні нотаріальні провадження за спадковими справами. Вказує, що розпочате нотаріальне провадження щодо речових прав на нерухоме майно не може бути завершене реєстраційною дією у випадку блокування чи анулювання Міністерством юстиції України доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бо нотаріус не може перевірити статус нерухомого майна.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви щодо забезпечення позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з заяви про вжиття заходів забезпечення позову, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 займається нотаріальною діяльністю на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України від 01.04.2005 року № 5626.

До Міністерства юстиції України надійшли звернення ОСОБА_2 від 21.11.2018 (вх. № 37885-33-18 від 29.11.2018), від 13.12.2018 (вх. № 39873-33-18 від 17.12.2018), від 17.12.2018 (вх. № В-26386 від 17.12.2018, вх. № 40154-33-18 від 18.12.2018, вх. № 158-33-19 від 02.01.2019) та обгрунтоване подання Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.12.2018 № 3.3-1/4742 (вх. № 15289-32-18 від 10.12.2018) щодо проведення перевірки у Державному реєстрі прав реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 на гаражні бокси №№ 805, 810, 811, 812, з № 818 по № 824, розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, автогаражний кооператив «Озерний» (далі - АГК «Озерний»).

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 08.01.2019 запропонувала тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора – приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на п’ять місяців.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.01.2019 №200/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора – приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на п’ять місяців.

Позивач не погодившись із вказаним наказом звернувся до суду з позовом про його скасування та визнання протиправним та заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Судом встановлено, що у позивача містяться численні нотаріальні провадження за спадковими справами. Відповідно до законодавства не передбачено можливості передавати нотаріальне провадження за спадковими справами, розпочате одним нотаріусом, до іншого нотаріуса.

У такій ситуації спадкоємці чи інші особи, щодо яких було відкрите нотаріальне провадження, стають заручниками недоліків у правовому регулюванні зазначених відносин, адже не мають можливості зареєструвати належні їм суб’єктивні права. Це, зокрема, стосується спадкоємців, які позбавлені можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом за заведеною ним спадковою справою, у разі блокування йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно при блокуванні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень неможливе завершення нотаріального провадження, розпочатого до моменту такого блокування.

Відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Таким чином, розпочате нотаріальне провадження щодо речових прав на нерухоме майно не може бути завершене реєстраційною дією у випадку блокування чи анулювання Міністерством юстиції України доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бо нотаріус не може перевірити статус нерухомого майна.

Крім того, слід враховувати, що відповідні реєстраційні дії не можуть бути здійснені іншими реєстраторами, адже відповідно до законодавства лише той нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію, має вчинити і реєстраційну дію, що випливає з неї.

На думку суду, вищевказане свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам не тільки позивача у вигляді позбавлення можливості повноцінно здійснювати професійну діяльність, а й її клієнтів. Оскільки спадкоємці чи інші особи, щодо яких було відкрите нотаріальне провадження не має змоги завершити нотаріальні дії у значній кількості спадкових справ.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що додаткового до наведеного вище свідчить про обґрунтованість поданої позивачем заяви.

В контексті наведеного суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Також суд наголошує на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову необхідно задовольнити.

При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 150 - 158, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

1. Заяву Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

2. Зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України від 23 січня 2019 року №200/5 «Про тимчасове блокування доступу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

3. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення

Суддя Щавінський В.Р.