Ухвала суду № 80657659, 21.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

21 березня 2019 року № 810/4638/18

Київський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

за участі: секретаря судового засідання - Колеснікової О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Корнієнка І.М.,

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" - Фішелєвої Г.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_4 до Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайдент", гр. ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест", про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_4 з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, у якому просить визнати протиправним та скасування рішення від 21.06.2012 № 626-27-VI «Про затвердження експертної грошової оцінки та передачі земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 шляхом продажу ТОВ «Трайдент».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та порушує право позивача на дозвілля та відпочинок, оскільки земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до земель рекреаційного призначення та знаходиться у міському парку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі, прийнято рішення про її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

До підготовчого засідання прибули представники сторін та представник третьої особи - ТОВ "АТБ-Інвест".

Представник ТОВ "Трайдент" звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

У підготовчому засіданні представники відповідача і ТОВ "АТБ-Інвест" підтримали клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував.

гр. ОСОБА_5 до підготовчого засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, з клопотанням про відкладення засідання до суду не зверталась.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду з метою оскарження протиправного, на його думку, рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 21.06.2012 № 626-27-VI «Про затвердження експертної грошової оцінки та передачі земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1, шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Трайдент».

З викладеного слідує, що предметом оскарження у даному позові є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність шляхом продажу земельної ділянки, тобто, ненормативного акту, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом майнових інтересів інших осіб.

Так, наслідком прийняття оскаржуваного рішення є укладення між територіальною громадою м. Біла Церква, від імені якої діяла Білоцерківська міська рада, і ТОВ «Трайдент» Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.06.2012.

Суд зазначає, що у разі прийняття рішення про надання у власність або користування нерухомого майна (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання цього права має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція щодо оскарження ненормативного акта органу місцевого самоврядування про надання у власність нерухомого майна, який вичерпує свою дію після його реалізації, у даному випадку - рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 21.06.2012 № 626-27-VI, була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-3296а15, від 29.03.2017 у справі № 21-3412а16.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі № 2а-6386/1270 вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3, спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Судом також враховується позиція Конституційного Суду, який у рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 стосовно офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції, пп. «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу, пункту першого частини першої статті 17 КАС зазначив, що, вирішуючи питання розпорядження землями територіальних громад, передання земельних ділянок у власність чи користування місцеві ради діють як суб'єкти владних повноважень, а земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Проте, як зазначено вище, оскаржуване рішення місцевої ради є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після його реалізації шляхом набуття права власності суб'єктом господарювання на земельну ділянку, а тому подальше оспорювання цього права має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 90, 143, 238, 241, 243, 248 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Провадження в адміністративній справі за позовом гр. ОСОБА_4 до Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайдент", гр. ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 березня 2019 року.