Ухвала суду № 80657540, 19.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 березня 2019 року Справа №804/2754/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення № 804/2754/18 від 06.12.2018 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, яке полягає у не виплаті, починаючи з дати припинення, пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1.

Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1, з 01.04.2017 року на визначений нею рахунок раніше.

Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

В задоволенні позовних вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, яке полягає у не виплаті пенсії, починаючи з дати припинення пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1; зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії; зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 нарахувати та виплатити на користь, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до вимог Закону України № 2050-ІІІ; визнання дискримінаційними дій Відповідача відносно Позивача – відмовлено.

08.01.2019 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі № 804/2754/18, в обґрунтування якої, позивачем зазначено, що 21.11.2018 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду було направлено клопотання про встановлення судового контролю, яке не було розглянуто у рішенні суду.

17.01.2019 року Дніпропетровський окружним адміністративним судом було винесено додаткове рішення, в якому заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у справі № 804/2754/18, яким в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов’язання Відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у справі № 804/2754/18 було відмовлено.

12.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення № 804/2754/18 від 06.12.2018 року.

В обґрунтування клопотання, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення і не виплачує позивачу пенсію, а також робить посилання на низьку рішень Верховного суду: Рішення Іменем України від 03.05.2018 року по справі 805/402/18, ухвала від 05.07.2018 року по справі № 206/3911/17(2-а/206/113/17), в яких було встановлено судовий контроль за виконанням рішенням та зобов’язано подати звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов’язання Відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що у вище наведених судових рішеннях Верховного Суду міститься посилання на ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем звертаючись до суду з клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення повторно не надано жодних доказів на підтвердження обставин.

В додатках до заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України від 12.02.2019 року за № 756/К-09 , в якому відповідач повідомляє що, суми доплат за минулий період обліковується та виплачується на умовах окремого порядку.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

14.01.2019 року Відповідач звернувся до суду із заявою про проставлення відмітки про набрання законної сили на рішенні по справі № 804/2754/18, поновив виплату пенсії позивачу в січні 2019 року, нараховано борг за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року в розмірі 42280,86 грн, а отже, на думку суду, відповідач вчиняє дії по виконанню рішенню, а тому посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов’язання Відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у справі № 804/2754/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 804/2754/18 від 06.12.2018 року – відмовити

Копію ухвали надіслати особам, які брали участь у справі.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя (підпис) В.В. Горбалінський

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Р. Бузяков