Рішення № 80657450, 05.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2019 року Справа № 280/4175/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72300, м. Мелітополь, бул. 30-річчя ПеремогиАДРЕСА_1)

до Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72312, м. Мелітополь, майдан Перемоги, 4)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене висновком від 08.05.2018 №82/17.11-06-121, про відмову у внесенні змін до актового запису;

- зобов’язати відповідача внести зміни в актового запису про народження позивача від 02 січня 1990 року №02 шляхом доповнення запису інформацією про національність народженого «німець».

Ухвалою суду від 09.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4175/18 та призначено підготовче засідання на 08.11.2018.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за національністю є німцем, що підтверджується актовим записом про народження його батька. Відмова відповідача у внесенні запису про національність позивача в актовий запис про народження порушує його права та інтереси, оскільки ОСОБА_1 бажає відновлення своєї дійсної національності, використання пільг, які гарантуються особам німецького походження та отримання громадянства Федеративної Республіки Німеччина. З урахуванням викладених обставин, із посиланням на Закон України «Про національні меншини в Україні» та Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вимогами Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» не передбачено внесення відомостей про національність дитини в актовий запис про її народження.

З матеріалів справи встановлено, що відзив на позовну заяву подано Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 09.10.2018 Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області припинено, натомість 09.10.2018 зареєстровано Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (за тією ж юридичною адресою, із тим самим керівником). За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником – Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Позивач в судове засідання 06.12.2018 не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Від відповідача надійшла заява (вх. від 26.11.2018 №38252), в якій він просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням неявки позивача, заяви відповідача, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився 19.12.1989 у м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис від 02.01.1990 №02. Батько позивача – ОСОБА_2, за національністю - німець, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 21.09.1999 серії І-ЖС №049754.

На обґрунтування своєї позиції щодо приналежності до німецької національності позивачем надано наступні первинні документи: свідоцтво про народження його батька ОСОБА_2, видане повторно 21.09.1999, серії І-ЖС №0499753, в якому зазначено національність його матері – ОСОБА_3 – німка; свідоцтво про народження бабусі – ОСОБА_4, видане повторно 29.05.1999, серії ІІ-БК №320456, в якому зазначено національність її матері – ОСОБА_5 – німка; свідоцтво про народження прабабусі позивача – ОСОБА_6, видане повторно 08.10.1981, серії ІІІ-БК №486855, в якому зазначено національність її батька – ОСОБА_7 – німець; свідоцтво про народження ОСОБА_7, виданим 31.03.1941, серії ЯТ №151523, в якому зазначено національність його батька – ОСОБА_8 – німець (а.с. 12-14).

Слід зазначити, що при розгляді адміністративної справи суд надає оцінку виключно рішенням, діям та бездіяльності відповідача як суб’єкта владних повноважень, тоді як не наділений повноваженнями встановлювати факти, що мають юридичне значення, згідно ст. 315-319 ЦПК України, а тому судом не надається оцінка, чи підтверджують викладені у позові факти німецьке походження ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області із заявою про внесення доповнень до його актового запису про народження від 02.01.1990 №02 шляхом зазначення національності народженого «німець».

Висновком від 08.05.2018 №82/17.11-06-121 у внесенні змін до актового запису відмовлено, в обґрунтування чого зазначено, що графа національність в відомостях про дитину в актових записах про народження не передбачена.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відносини, пов'язані з діяльністю органів державної реєстрації актів цивільного стану проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі – Закон №2398-VI).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану, в контексті приписів частини 4 статті 6 Закону №2398-VI, видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 9 Закону №2398-VI).

Поряд з цим, приписами частини 1 статті 22 Закону №2398-VI встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Частиною 6 статті 22 Закону №2398-VI визначено, що після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).

У відповідності до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно пункту 1.5 розділу І Правил заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Згідно з пунктом 2.6 розділу ІІ Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Положеннями пункту 2.12 розділу ІІ Правил визначено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України (пп. 2.13.12 п. 2.13 розділу ІІ Правил).

Згідно з підпунктом 2.16.7 пункту 2.16 зазначених Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Правила не містять окремих положень щодо зміни графи «національність» у актових записах.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31.12.1991 № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999 № 70/99.

На даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Відмова відповідача у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1, оформлена Висновком від 08.05.2018 №82/17.11-06-121, фактично зводиться до того, що актові записи цивільного стану не містять графу «національність».

Суд погоджується, з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 10.11.2010 №1025 не передбачено графи «національність» в актових записах про народження.

За таких обставин, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже відсутні підстави для визнання протиправним та скасування Висновку від 08.05.2018 №82/17.11-06-121, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас, відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі ст. 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності.

Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Національність - це питання самоідентифікації людини, що є більше суб'єктивною категорією самосприйняття, а не об'єктивним показником, яким є громадянство.

Якщо позивач має бажання самоідентифікувати себе як німця, і для цього йому потрібно мати запис про національність, суд не вбачає підстав для того, щоб йому перешкоджати.

Наведені у позовній заяві сімейні обставини позивача не дають підстав для висновку про те, що його німецьке походження є голослівним, тому суд вважає, що даний випадок підпадає під п. 2.13.12 Правил; німецьке походження ОСОБА_1 відповідачем також не заперечується.

Крім того, згідно зразків актових записів про шлюб та народження в останніх відсутня графа "Національність", однак, наявна графа "Для відміток". Зі змісту приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 10.11.2010 №1025 не вбачається, що саме законодавець хотів віднести до графи "Для відміток" (які саме необхідні примітки зазначати у даній графі), тому на думку суду, для захисту прав, свобод та інтересів позивача, відповідач має можливість внести до зазначеної графи інформацію щодо національності позивача, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов’язання внести зміни в актовий запис про народження позивача від 02 січня 1990 року №02 шляхом доповнення запису інформацією про національність народженого «німець».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Зобов’язати Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72312, м. Мелітополь, майдан Перемоги, 4; код ЄДРПОУ 42541462) внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_1 (72300, м. Мелітополь, бул. 30-річчя ПеремогиАДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) від 02 січня 1990 року №02 шляхом доповнення запису інформацією про національність народженого «німець».

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 05.03.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко