Рішення № 80657068, 19.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 160/1571/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неправильного обчислення призначеної пенсії із грошового забезпечення, визначеного відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» протиправною та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити йому різницю між старою та новою пенсією за правилами частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), починаючи з 01.01.2009 року та по теперішній час;

- зобов’язати відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нарахувати та виплатить компенсацію втрати частини доходів за цей час.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 01.01.2009 року йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що йому випадково стало відомо, що при обчисленні пенсії з 01.01.2009 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області порушило вимоги частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року, яка діяла на час призначення пенсії) та незаконно розрахували середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 місяці служби перед звільненням у розмірі 2157,48 грн., тоді як Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було розрахувати, на його думку, пенсію із розрахунку за один місяць (грудень) 2008 року виходячи із таких показників: за особливо важливі завдання 100% та премія в розмірі 125%, - загальна сума 3526,25 гривень. Позивач зазначив про те, що 02.02.2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2009 року, у зв’язку із неправильним обчисленням його пенсії, а саме неправильно розраховані щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року і розрахунок повинен був здійснений за один місяць (грудень) 2008 року із таких показників: за особливо важливі завдання 100% та премія в розмірі 125%, - загальна сума 3526,25 гривень. На момент подачі позовної заяви відповіді на звернення позивач від відповідача не отримав, на підставі чого, позивач вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, у зв’язку з чим звернувся до суду за відновленням свого порушеного права із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року, після залишення позову без руху, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

19.03.2019 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відсутні законні підстави для перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2009 року. Дії Пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії позивача на підставі грошового атестату № 2 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які надані ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (на даний час Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Дніпропетровській області) є правомірними, оскільки Пенсійний фонд діє в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення співвідповідача у справі № 160/1571/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії було відмовлено.

Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсіє за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2009 року.

У відповідності до протоколу про призначення пенсії позивачу від 01.01.2009 року грошове забезпечення для обчислення пенсії склало: посадовий оклад – 650,00 грн., оклад за військове звання - 125,00 гривень, процентна надбавка за вислугу років 30% - 232,50 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці – 2157,48 грн., усього – 3164,98 гривень. Основний розмір призначеної пенсії склав 59% грошового забезпечення, тобто 1867,34 грн. Вказані показники щодо сум грошового забезпечення були визначені на підставі грошового атестату № 2 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які надані ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

На виконання Постанови № 103 Пенсійним фондом позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, з таких видів грошово забезпечення:

- посадового окладу – 2400,00 грн.,

- окладу за спеціальне звання – 2000,00 грн.,

- 35 % надбавки за стаж служби – 1540,00 грн.,

- 0,82 % премії – 48,71 грн.,

всього грошове забезпечення – 5988,71 гривень.

Загальний розмір пенсійної виплати 59% складає 3533,34 гривень.

Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року здійснюється відповідно до Постанови № 103.

02.02.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2009 року, у зв’язку із тим, що позивач вважає, що Пенсійний фонд невірно здійснював обчисленням його пенсії, а саме Пенсійним фондом неправильно розраховані щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року і розрахунок повинен був здійснений за один місяць (грудень) 2008 року, виходячи із таких показників: за особливо важливі завдання 100% та премія в розмірі 125%, - загальна сума 3526,25 гривень.

Листом № 847/В-09 від 15.02.2019 року Пенсійний фонд повідомив позивача, що пенсія позивачу призначена з 01.01.2009 року на підставі грошового атестату № 2 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які надані ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з урахуванням таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад – 650,00 грн., оклад за військове звання - 125,00 гривень, процентна надбавка за вислугу років 30% - 232,50 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці – 2157,48 грн., усього – 3164,98 гривень. Основний розмір призначеної пенсії склав 59% грошового забезпечення, тобто 1867,34 гривень. Вказані показники щодо сум грошового забезпечення були визначені на підставі грошового атестату № 2 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які надані ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. На виконання Постанови № 103 Пенсійним фондом позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, з таких видів грошово забезпечення: посадового окладу – 2400,00 грн., окладу за спеціальне звання – 2000,00 грн., 35 % надбавки за стаж служби – 1540,00 грн., 0,82 % премії – 48,71 грн. Всього грошове забезпечення – 5988,71 гривень. Загальний розмір пенсійної виплати 59% складає 3533,34 гривень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, Пенсійним фондом позивачу було фактично відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України № 22-62-ХІІ, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах встановлених законодавством, починаючи з 01.01.2009 року.

Не погодившись із протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд враховує такі обставини.

Питання про порядок призначення пенсії особам, звільненим з органів внутрішніх справ, врегульоване ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, КМУ від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”.

Частиною 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” від 04.04.2006 року№ 3591 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 року “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців. Осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” установлено, що пенсії, які призначаються особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Пунктом 3 наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” установлено, що пенсії, які призначаються особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Пунктом 29 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме, виключено слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» і доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

На момент виходу позивача на пенсію вказана редакція статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Враховуючи вказане, після прийняття Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто, на 31.12.2008 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону №3591-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, викладеної, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня та 12 лютого 2013 року, 14 січня та 20 травня 2014 року, 24 лютого та 11 вересня 2015 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12, 21-463а13, 21-147а14, 21-552а14, 21-635а14 відповідно).

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що при призначенні позивачу пенсії у січні 2009 року Пенсійний фонд здійснив обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням. Розмір грошового забезпечення позивача склав – 2157,48 гривень, що також підтверджено матеріалами пенсійної справи.

За таких обставин обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам чинного на час призначення пенсії законодавства України.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірної відмови Пенсійним фондом позивачу у здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України № 22-62-ХІІ, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах встановлених законодавством.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов’язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вже виплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2009 року.

Так, згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України № 22-62-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.01.2009 року.

Крім того, слід зазначити про те, що Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судами частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ та пункту 7 постанови № 393. Так, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 06 березня 2012 року № 21-2во12, 13 листопада 2012 року № 21-359а12, 22 січня 2013 року № 21-421а12, 12 лютого 2013 року № 21-445а12, 14 січня 2014 року № 21-463а13, 20 травня 2014 року № 21-147а14 вказано на те, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто на дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням. Отже, обчислення у період дії зазначеної норми Закону № 2262-ХІІ пенсій із грошового забезпечення з урахуванням відповідно до пункту 7 постанови № 393 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням є неправомірним.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатить компенсацію втрати частини доходів відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», слід зазначити про таке.

Так, законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" вказано, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. В даному випадку суми пенсії, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України №22-62-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.01.2009 року та в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вже виплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 576,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України № 22-62-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.01.2009 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вже виплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2009 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 576,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позивач: ОСОБА_1 (49087, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков