
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2019 року Справа № 160/1868/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Деркач О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
26.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,) із 01 лютого 2015 року, та виплатити усю виниклу заборгованість.
У обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він отримує пенсію за віком з 19.05.2010 року. З серпня 2014 року позивачу було припинено виплату пенсії внаслідок неможливості доставки грошей на тимчасово окуповану територію. У жовтні 2014 року він став на облік, як внутрішньо переміщена особа в смт. Петропавлівка, Дніпропетровської області, зареєструвавши місце перебування за адресою Петропавлівський район, село Дмитрівка, вул. Шахтарська, буд. 87, в той час довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йому не надавались. Так, у 2014 році він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії. Так, з жовтня 2014 року відповідач почав виплачувати пенсію за віком. Однак, з 01.02.2015 року припинив виплачувати пенсію за невідомими причинами. Відповідно до письмової відповіді відповідача від 30.08.2018 року виплату пенсії за віком припинено відповідно до інформаційного обміну з органами соціального захисту населення щодо отриманні інформації з єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо-переміщених осіб про зняття з обліку. Позивач вважає, що дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у їх поновленні неправомірними, та такими, що порушують його конституційні права, в зв'язку з чим, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 27.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
19.03.2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.11.2014 року згідно заяви від 16.10.2014 року про взяття на облік та витребування пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька. Згідно довідки Дмитрівської сільської ради № 2652 від 16.10.2014 року про реєстрацію позивача за адресою вул. Щорса,87, с. Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, термін дії довідки - 16.04.2015 року. З 01.02.2015 року виплату пенсії позивачу було припинено за інформаційним обміном з управлінням соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації в зв'язку з отриманням інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб про зняття з обліку ОСОБА_1. Також, відповідач зазначив, що Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам питання щодо призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) розглядається Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними у м. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах радах. Також, відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу була припинена відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач не позбавляється права звернутися до управління з заявою про виплату пенсії.
Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 з 2010 року має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 від 19.05.2010 року, виданим Пенсійним фондом України та матеріалами пенсійної справи позивача.
Згідно довідки № 2652 від 16.10.2014 року, виданої Дмитрівською сільською радою вбачається, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як особа яка проживає без прописки по адресу: АДРЕСА_2.
16.10.2014 року позивач звернувся до УПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області із заявою про взяття на облік та витребування пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, на підставі якої його було взято на облік.
З 01.02.2015 року виплату пенсії позивачу було припинено за інформаційним обміном з управлінням соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації в зв'язку з отриманням інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб про зняття з обліку ОСОБА_1.
Згідно розпорядження УПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області № 52740 від 17.04.2015 року позивачу було припинено виплату пенсії починаючи з 01.02.2015 року, що також не заперечується сторонами по справі.
Отже, позивачем зазначено, а відповідачем не заперечується інформація, що виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.02.2015 року.
14.08.2018 року позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою стосовно припинення виплати пенсії.
Листом № Щ134440-18 від 30.08.2018 року Пенсійний фонд повідомив позивача, що з 01.02.2015 року припинено виплату пенсії відповідно до інформаційного обміну з органом соціального захисту населення щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо-переміщених осіб про зняття з обліку. Для продовження виплати пенсії необхідно особисто звернутись до управління соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації щодо продовження строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 та підтвердження фактичного місця проживання і надати особисто заяву на поновлення виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та копію відповідної довідки.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії за період з 01.02.2015 року необґрунтованою та протиправною, такою, що порушує його права на належне соціальне забезпечення, в зв'язку з чим звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо ОСОБА_1 управлінням не застосований та не доведений.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач не має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Однак, суд вказує на те, що положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Згідно матеріалів справи встановлено, що позивача було взято на облік до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області без статусу внутрішньо переміщеної особи.
Суд зауважує, що в даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Суд зазначає, що відсутність у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не може позбавляти її права на отримання пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
В обґрунтування своєї бездіяльності відповідач послався на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, п.12 якого передбачає, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендації Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитсслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01.02.2015 року мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".
Крім того, аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2015 року, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" було правомірним, суд вважає необґрунтованими.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки з 01 лютого 2015 року позивачеві не виплачується пенсія за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає задоволенню та зобов'язанню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.02.2015 року.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2015 року.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, суд вважає необхідним допустити це рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2015 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса проживання: АДРЕСА_2, ОКПП НОМЕР_1).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В Ільков
Судове рішення № 80656674, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 19.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/1868/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: