Рішення № 80655494, 15.03.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3855/18

Провадження № 2/204/247/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача адвоката Бутенко О.О.,

за участю представника відповідача Ральченко Ю.Г.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ про припинення трудового договору (контракту) ПрАТ «Київстар» №1497-ос від 30.04.2018 року;

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» змінити формулювання причини звільнення, зазначивши причини звільнення «невиконання Роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору» із посиланням на ч.3 ст.38 КЗпП України;

- визнати незаконною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Київстар», що виразились у не підвищенні посадового окладу нарівні з іншими працівниками ПрАТ «Київстар» відповідно до локальних правових актів ПрАТ «Київстар», в т.ч. Наказів: № 1207-ос від 01.05.2014 року; № 2630-ос від 01.10.2015 року; № 3264/ 1-ос від 01.01.2016 року; № 1623/1-ос від 15.07.2016 року; № 2345-ос від 28.09.2016 року; № 2365/ 1-ос від 01.10.2016 року; № 2450-ос від 02.10.2017 року;

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» здійснити перерахунок заробітної плати та розміру недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 із врахуванням Наказів: № 1207-ос від 01.05.2014 року; № 2630-ос від 01.10.2015 року; № 3264/ 1-ос від 01.01.2016 року; № 1623/1-ос від 15.07.2016 року; № 2345-ос від 28.09.2016 року; № 2450-ос від 02.10.2017 року;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2018 року по дату ухвалення відповідного рішення та здійсненого перерахунку заробітної плати.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року, позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано незаконним наказ ПрАТ «Київстар» №122/Дн-ос від 16 червня 2014 року «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 інженером 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії» у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Вищезазначене рішення суду в частині поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, було допущено до негайного виконання. Проте, зазначив, що роботодавець відмовився виконувати рішення апеляційного суду в добровільному порядку. В подальшому, після відкриття кримінального провадження та відкриття виконавчого провадження, рішення суду було виконано, позивача поновлено поза штатом на попередній посаді, Наказ ПрАТ «Київстар» №122/Дн-ос від 16.06.2014 року було скасовано та видано відповідний Наказ №593-ос від 23.03.2017 року, відповідно до якого, ПрАТ «Київстар» обліковує відповідну посаду без встановленого тарифного рівня, встановлюючи індивідуальний розмір посадового окладу на рівні того, що був при звільненні у 2014 році, що в свою чергу повністю суперечить внутрішнім документам ПрАТ «Київстар», які регулюють оплату праці, проводячи порівняння з групою працівників: Компаратор-1, серед яких відсутні працівники, посади яких обліковуються без тарифного рівня. Так само як і серед групи працівників Компаратор-2. Зазначив, що за період знаходження у вимушеному прогулі з 15.06.2014 року по 23.03.2017 року в ПрАТ «Київстар» іншим працівникам переглядались посадові оклади в межах відповідних тарифних рівнів. Як відомо позивачу, станом на 23.03.2017 року розмір посадового окладу інженера 1 категорії з встановленим тарифним рівнем 7В становив близько 19000, 00 грн., для прикладу (порівняння) взято інженерна групи працівників Компаратор - 1. Вважає, що здійснення обліку посади Позивача позаштатом, без тарифного рівня ПрАТ «Київстар» використало для того, щоб не встановлювати позивачу розмір посадового окладу у відповідному тарифному рівні та у розмірі, визначеному для всіх інших працівників компанії. Враховуючи власно отриману інформацію про розмір посадового окладу інженера 1 категорії групи працівників Компаратор - 1, позивачу відомо, що розмір посадового окладу закріпленого в тарифному рівні 7В на певну дату становив: станом на 03.08.2016 року розмір посадового окладу інженера 1 категорії групи працівників Компаратор - 1 становив - 16800 грн., розмір посадового окладу позивача становив - 9300 грн.; станом на 23.03.2017 року розмір посадового окладу інженера 1 категорії групи працівників Компаратор - 1 становив - 18500 грн., розмір посадового окладу позивача становив - 9300 грн.; станом на 01.10.2017 року розмір посадового окладу інженера 1 категорії групи працівників Компаратор - 1 становив - 21500 грн., розмір посадового окладу позивача становив - 9300 грн.; станом на 01.04.2018 року розмір посадового окладу інженера 1 категорії групи працівників Компаратор - 1 становив - 23500 грн., розмір посадового окладу позивача становив - 9300 грн. Тобто, посадовий оклад для інших працівників категорії та рівня позивача у ПрАТ «Київстар» є значно більшим, ніж розмір окладу, який був встановлений для позивача в індивідуальному порядку. Застосування роботодавцем до працівників за однаковими ознаками різного підходу до визначення заробітної плати, підтверджує порушення прав позивача, як працівника і вказує на дискримінацію за ознакою належності позивача до профспілки та активної позиції у правовідносинах з роботодавцем. Встановлений індивідуальний розмір посадового окладу також відобразився на інших виплатах, які передбачаються розпорядчими документами ПрАТ «Київстар», а саме п.4.12. «Системні мотивації персоналу ПрАТ «Київстар», умовами якої передбачено отримання нового посадового окладу раз на рік, на оздоровлення. Така допомога отримувалась позивачем двічі - у квітні 2017 року та у квітні 2018 року, але з розрахунку не на затверджений в компанії розмір заробітної плати, а з штучно зниженого, як наслідок тиску на позивача, як на працівника, і як окремий прояв дискримінації. Позаштатна посада не дає можливості позивачу приймати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад та інших заходах, що, за поясненнями роботодавця проводяться для штатних працівників; в ПрАТ «Київстар» відсутні будь-які корпоративні документи, які містять інформацію про те, що документ може розповсюджуватись на працівників, посади яких обліковуються поза штатом, тобто всі блага, які отримують штатні працівники не можуть отримувати працівники посади яких обліковуються поза штатом. Також, окрім штучно зменшеного розміру заробітної плати, ПрАТ «Київстар» створив умови за яких обмежив позивача в праві зайняти іншу посаду, тим самим отримати рівні з іншими працівниками умови праці та оплату праці, що в черговий раз доводить дискримінацію, як механізм тиску на позивача та спонукання звільнення з компанії. Також, позивач зазначив, що йому обмежили доступ до внутрішнього ресурсу компанії, де розміщується вся необхідна корпоративна, розпорядча інформація, оголошення про проведення конкурсу на вакантні посади в ПрАТ «Київстар». 16.04.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, обумовлюючи неможливість продовжувати свою роботу в Приватному акціонерному товаристві «Київстар» внаслідок дискримінаційного відношення, враховуючи неможливість утримання своєї родини, з огляду на штучно занижений розмір посадового окладу, на душевні та фізичні страждання, які йому спричиняються, з огляду на порушення роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору, Позивач просив: розірвати трудовий договір №612 від 31.08.2007 року, укладений на невизначений строк, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП (невиконання роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору); виплатити вихідну допомогу в розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку; провести остаточні розрахунки в день звільнення. Перед виплатою письмово повідомити про зазначені суми; надати до звільнення невикористану щорічну відпустку, з 17.04.2018 року по 30.04.2018 року. Датою звільнення в цьому разі просив вважати останній день відпустки - 30.04.2018 року; виплатити допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Проте, 30.04.2018 року особисто під підпис позивач отримав Наказ ПрАТ «Київстар» №1497-ос від 30.04.2018 року «Про припинення трудового договору (контракту), який містив інформацію про те, що трудовий договір припинено за власним бажанням, тобто за ч.1 ст.38 КзпП України. Разом з Наказом позивач отримав остаточний розрахунок отриманих виплат при звільненні, який не передбачав і оплати в порядку ст.44 КЗпП України. Відповідний фінансовий документ містить інформацію відносно грейду (тарифного рівня) у розмірі 18, що не передбачається внутрішніми положеннями про оплату праці. Відповідний запис в трудову книжку (про звільнення) внесли як: «Звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України. Вважає, що відповідач самостійно змінив правову підставу для звільнення і не передбачив те, що звільнення відбулось через невиконання відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача, кожен окремо, підтримали позовну заяву, просили її задовольнити, посилаючись на підстави, які в ній зазначені.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви в повному обсязі, надавши відзив на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що наведені позивачем обставини порушення відповідачем законодавства про працю та трудового договору не відповідають дійсності, позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представника відповідача, пояснення позивача, допитаного як свідка відповідно до ст.92 ЦПК України, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним.

Згідно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним наказ ПрАТ «Київстар» №122/Дн-ос від 16 червня 2014 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1, інженером 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м.Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії 16 червня 2014 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді - інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м.Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії з 16 червня 2014 року; стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2014 року по 02 серпня 2016 року включно, в сумі 300970 грн.34 коп.; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, в сумі - 11004,40 грн. - допущено до негайного виконання; стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 річну премію за підсумками роботи в 2013 році в розмірі 22008,80 грн.; стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (т.1, арк.с.41-42, 43-52).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київстар» відхилена, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року залишено без змін (т.1, арк.с.53-60).

Згідно платіжного доручення №860103 від 15 вересня 2016 року, ПрАТ «Київстар» сплатило на користь ОСОБА_1 - 323479, 14 грн. відповідно до постанови про відкриття ВП від 08.09.16 за реєстраційним номером ВП 52170534 (т.2, арк.с.158,159).

Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 23 березня 2017 року №593ос, скасовано наказ №1222/ДН-ос від 16.04.2014 року «Про припинення трудового договору (контракту) та звільнення інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» 16.06.2014 року, з посадовим окладом 9300 грн. У зв'язку із закриттям 01.08.2014 Київської філії ПрАТ «Київстар» тимчасово вести облік даної посади поза штатом. Запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції ПрАТ «Київстар» сьомого тарифного рівня, з посадовим окладом у розмірі 12000 грн. Підстава: ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.03.2017 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року (т.1, арк.67).

Як вбачається з Наказу ПрАТ «Київстар» від 24 березня 2017 року № 618-ос «Про зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці в ПрАТ «Київстар», переведено з 27.06.2017 року позаштатного працівника ОСОБА_1 на вакантну штатну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції, з посадовим окладом 12000 гривень, сьомий тарифний рівень, з робочим місцем у м. Києві. Після переведення ОСОБА_1 ліквідувати позаштатну посаду. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 27.03.2017 року (т.2, арк.с.163).

24 березня 2017 року за № 8101/06 ОСОБА_1 повідомлений про зміну істотних умов праці. ОСОБА_1 продовжувати роботу в істотно змінених умовах праці не погодився (т.2, арк.с.164).

Відповідно до Акту від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлений з текстом посадової інструкції інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції ПрАТ «Київстар», від підпису про ознайомлення, відмовився (т.2, арк.с.165).

Згідно Наказу ПрАТ «Київстар» від 30 березня 2017 року № 670-ос на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.03.2017 року, та враховуючи, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року, було виконано частково 15.09.2016 року в частині оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 червня 2014 року по 02.08.2016 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52170534 від 08.09.2016 року, у зв'язку з Наказом № 593 від 23.02.2017 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», Головному бухгалтеру забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.08.2016 року по 22.03.2017 року, врахувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року (т.2, арк.с.166).

Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 19 червня 2017 року № 1311-ос, внесено зміни до наказів № 593-ос від 23.03.2017 року «Про поновлення працівника на роботі за рішенням суду» та № 670-ос «Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу», змінено у текстах наказів дату ухвалення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області з 02.07.2016 року на 02.08.2016 року (т.2,арк.с.167).

Згідно Наказу ПрАТ «Київстар» від 20 червня 2017 року № 1331-ос скасовано наказ № 618-ос від 24.03.2017 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці в ПрАТ «Київстар» щодо переведення на вакантну посаду з 27 червня 2017 року ОСОБА_1 на посаду інженера 1 категорії відділу радіо планування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі з урахуванням рішення 04.05.2017 року та протоколу № 62 від 04.05.2017 року Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Київстар». Повідомлення про зміну істотних умов праці № 8101/06 від 24.03.2017 року вважати недійсним (т. 3, арк.с.135).

З Наказу ПрАТ «Київстар» від 31.07.2017 року № 681-ос вбачається, що ОСОБА_4, начальника відділу планування мережі доступу східного регіону департаменту планування систем передачі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції, призначено безпосереднім керівником ОСОБА_1, інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» (т.1, арк.с.68).

Відповідно до інформації ПрАТ «Київстар» вих. № 3895/06 від 18 лютого 2019 року у зв'язку із закриттям 01.08.2014 року Київської філії ПрАТ «Київстар» вирішено тимчасово вести облік даної посади поза штатом і тарифний рівень до посадового окладу даної поза штатної посади не визначався (т.3,арк.с.172).

Як вбачається з відповіді ПрАТ «Київстар» за вих. 22904/06 від 12.10.2017 року, наказом №2212/1-ос від 14.09.2017 року було внесено зміни в наказ № 841/1 від 21.04.2017 року та затверджено Систему мотивації працівників ПрАТ «Київстар» у новій редакції, наказ № 2212/1 - ос від 14.09.2017 року та зазначена Система мотивації була погоджена із головою ППО «Київстар» ОСОБА_3 та відомі ОСОБА_1, як члену виборного органу ППО «Київстар» (т.1, арк.с.73).

Відповідно до довідки про доходи вих. № 22051/02 від 03.10.2017 року середній заробіток ОСОБА_1 за період з 03.08.2016 року по 22.03.2017 року з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі - 550, 22 грн. склав за 161 робочий день - 88585, 42 грн.; за 5 робочих днів заробіток склав - 2113, 64 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення за квітень 2017 складає - 4401, 18 грн., за травень 2017 року складає - 3143, 70 грн. (т.1, арк.с.74-75).

З відповіді ПрАТ «Київстар» вих. № 2717/02 від 05 лютого 2018 року вбачається, що згідно з п.9 Наказу № 2450-0с від 02.10.2017 року «Про перегляд посадових окладів деяким працівникам ПрАТ «Київстар», з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, остаточне рішення щодо перегляду посадового окладу працівника приймає керівник відповідної функції компанії, яким на момент такого рішення був директор з планування мереж ОСОБА_6 Вклад ОСОБА_1 та результати роботи в структурі підрозділу є вкрай незадовільними, а ефективність роботи - вкрай низькою (арк.с.78).

Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 22 жовтня 2017 року № 2450-ос визначено перегляд посадових окладів деяким працівникам ПрАТ «Київстар» (т.1, арк.с.84-85).

Згідно Додатку №1 до Наказу від 02 жовтня 2017 року № 2450-ос визначено Правила перегляду посадових окладів працівникам ПрАТ «Київстар» з 02.10.2017 року (т.1, арк.с.87-88).

Наказом ПрАТ «Київстар» від 14 вересня 2017 року № 2212/1-ос «Про затвердження та введення в дію нової редакції Системи мотивації працівників ПрАТ «Київстар», внесено зміни до Наказу № 841/ 1 від 21.04.2017 року, у зв'язку з чим затверджено з 01.10.2017 року Систему мотивації працівників ПрАТ «Київстар» у новій редакції (Додаток № 1). Наказ погоджено з головою Первинної профспілкової організації ПрАТ «Київстар» ОСОБА_3 (т.1, арк.с.100, 101-115).

Відповідно до зарплатного листа за період 4 2017 Інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії ОСОБА_1, прийнятого 23.07.2017 року, останньому нараховано 21790, 14 грн., з яких: місячний оклад - 4405,26 грн., дотація на харчування - 540 грн., матеріальна допомога у розмірі окладу - 9300 грн., відпустка травень -17- 3143, 7 грн., відпустка квітень - 17 - 4401, 18 грн. (т.1, арк.с.116).

Відповідно до зарплатного листка ОСОБА_1 з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року останньому нараховано 18793, 92 грн., з яких: місячний оклад (2дн.) - 930 грн., індексація заробітної плати - 10, 51 грн., дотація за харчування - 120 грн., матеріальна допомога - 9300 грн., відпустка квітень 18 (14 кл.дн, 10 роб.дн.) -4359,88 грн., лікарняний лист (6 кл.дн., 4 роб.дн.) - 2051, 06 грн., лікарняний лист (5 кл.дн, 4 роб.дн.) - 1710,05 грн., компенсація за невикористану відпустку (1дн.) - 311,42 грн. (арк.с.117).

Відповідно до зарплатних листків ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 року по 30.04.2018 року ОСОБА_1 було виплачено: середній заробіток за період 03.08.2016 року - 22.03.2017 року, матеріальна допомога, оплачена відпустка, індексація заробітної плати, премія з прибутку, страхові виплати, оплачено лікарняний, компенсація за невикористану відпустку (т.2, арк.с.217-230).

Як вбачається з довідки ПрАТ «Київстар» від 17 жовтня 2018 року інженеру 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» ОСОБА_1 в період з березня 2017 року по травень 2018 року було виплачено 196156, 27 грн. (т.2, арк.с.231).

З відповіді ПрАТ «Київстар» вбачається, що ресурс компанії Workplaсе не передбачений чинним законодавством України, та не призначений для основного розміщення вакансій. Внутрішній ресурс компанії Workplaсе не потрібен при виконанні посадових обов'язків. Всі відкриті вакансії компанії розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, а саме на сайтах: HH.UA, RABOTA.UA, WORK.UA. (т.1, арк.с.140).

Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 13.03.2012 року №34 внесено зміни і доповнення до Положення про порядок підбору персоналу у ПрАТ «Київстар» (т.1, арк.с.141, 142-157).

Згідно інформації представника ПрАТ «Київстар» в березні 2018 року ОСОБА_1 через сайт WORK.UA. подавав заяву по зовнішньому конкурсу на вакантну посаду Провідного інженера (ТО і розвитку) м. Дніпро. ОСОБА_1 від проходження співбесіди відмовився. Крім того, 25.11.2017 року ОСОБА_1 виявив бажання по внутрішньому конкурсу пройти конкурс на посаду: Начальника відділу технологічних систем управління (м.Київ), 15.11.2017 року ОСОБА_1 по внутрішньому конкурсу пройти конкурс на посаду: Інженер 1 категорії Відділу будівництва та об'єктів мережі м. Київ, 15.11.2017 року ОСОБА_1 по внутрішньому конкурсу виявив бажання пройти конкурс на посаду: Інженер з технічної експлуатації приміщень (м.Дніпро) Департамент управління нерухомістю. ОСОБА_1 був запрошений на співбесіди, однак в телефонному режимі ОСОБА_1 від проходження співбесід відмовився (т.2, арк.с.235, 239).

Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» №1497-ос про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії звільнено 30.04.2018 року за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.04.2018 року (т.1,арк.с.38).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 ч.1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажання, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст.38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь - який час розірвати укладений ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові наслідки залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України у справі №6-120цс12 від 31 жовтня 2012 року, а також у справі №6-34цс13 від 22.05.2013 року.

Вказане свідчить про те, що, отримавши заяву працівника про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, роботодавець або задовольняє її, або відмовляє, що має наслідком вирішенням спору, зокрема, судом.

З матеріалів справи вбачається, та сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що роботодавець звільнив працівника на його вимогу за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами трудового договору виник спір з приводу формулювання причин звільнення працівника.

За таких обставин, суд має перевірити, чи мали місце порушення з боку роботодавця вимог трудового законодавства. Факт порушення законодавства про працю має бути доведений належними доказами.

Так, судом достовірно встановлено на підставі матеріалів справи, що відповідно до наказу №593-ос від 23.03.2017 р. було скасовано наказ про припинення трудового договору та звільнення позивача, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 16.06.2014 р., у зв'язку з закриттям Київської філії 01.08.2014 року тимчасово вести облік даної посади поза штатом. Запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції ПрАТ «Київстар» 7 тарифного рівня з посадовим окладом у розмірі 12 000 грн. Відповідно до наказу відповідача від 24.03.2017 р. №618-ос прийнято рішення про переведення позаштатного працівника ОСОБА_1 на вакантну штатну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції з посадовим окладом 12000 грн., 7 тарифний рівень в м. Києві, після переведення ліквідувати позаштатну посаду. Позивачу було надано повідомлення про зміну істотних умов праці від 24.03.2017 №8101/06, надано на ознайомлення посадову інструкцію запропонованої вакантної посади, але позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з посадовою інструкцією, від зайняття даної штатної вакантної посади, відмовився. У зв'язку з тим, що позивач був поновлений на посаді у філії, яку було закрито у 2016 року, посада позивача перебувала поза штатом. Відповідач не перевів позивача на роботу на штатну посаду, у зв'язку з особистою відмовою позивача.

Крім того, відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2018 року, яке набрало законної сили 03.05.2018 року, фактів порушень законодавства про працю з боку відповідача щодо винесення попереджень позивачу ОСОБА_1, не встановлено.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Положення, передбачене ст.44 КЗпП України може бути застосовано лише у разі встановлення судом, що підставою для звільнення позивача є порушення відповідачем законодавства про працю (п.3 ст. 38 КЗпП України).

Аналізуючи, заяву подану позивачем Президенту ПрАТ «Київстар» про розірвання безстрокового трудового договору, суд приходить до висновку, що інших причин звільнення ніж за власним бажанням позивачем не зазначено, твердження позивача про порушення роботодавцем його прав зводиться до незгоди ОСОБА_1 з умовами праці в яких він працює, при цьому, відсутні будь - які посилання про порушення трудового законодавства щодо нього. Відповідно до поданих позивачем доказів, за час своєї роботи позивач не звертався до відповідача із заявою про порушення трудового законодавства та звільнення його з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за невиконання відповідачем законодавства про працю. Крім того, не звертався позивач і до відповідних уповноважених органів з питань праці із заявами про перевірку порушень законодавства про працю, які на думку ОСОБА_1 є порушеннями з боку роботодавця.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що звільнення позивача відбулося у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Судом встановлено, що звільнення позивача з роботи за власним бажанням відбулося із дотриманням трудового законодавства, порушень його трудових прав не відбулося.

Твердження позивача про невиконання відповідачем рішення суду щодо поновлення його на роботі, є безпідставними, спростовуються наведеними та вивченими судом письмовими доказами та матеріалами справи, відповідно до яких, позивач на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року був поновлений на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» 16.06.2014 року, з посадовим окладом 9300 грн., а також ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу із 03.08.2017 р. по 22.03.2017 р.

Посилання позивача та його представника на дискримінаційне відношення до ОСОБА_1, також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.1, 2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Заборона дискримінації гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, відповідно до ст. 14 якої «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою». При цьому Протокол №12 до Конвенції, ратифікований Україною 09.02.2006, розширює сферу дії заборони дискримінації на будь-яке право, що гарантується національним законодавством, навіть якщо таке право не передбачене Конвенцією. Відповідно до п.1 Протоколу «здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

Відповідно до ч.1 ст.21 Хартії основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 встановлено заборону дискримінації будь-якого виду, зокрема, за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії, політичних або інших поглядів, приналежності до національної меншини, майнового стану, походження, обмеженої працездатності, віку або сексуальної орієнтації.

Пунктом 12 Директиви Європейського Союзу від 27.11.2000 № 2000/78/ЄС щодо встановлення загальних рамок для рівного поводження у сфері трудових відносин та зайнятості передбачено заборону прямої або непрямої дискримінації на основі релігії або віросповідання, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації в сферах, охоплених цією Директивою.

Відповідні гарантії рівності закріплено також в ст.2-1 КЗпП України, якою встановлено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Поняття дискримінації міститься у пункті другому статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, під дискримінацією слід розуміти ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. У частині 1 ст. 5 вказаного Закону визначено такі форми дискримінації: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, позивач у позовній заяві також зазначав, що по відношенню до нього має місце дискримінація з боку роботодавця. Проте, в позовній заяві, позивач не конкретизує, та не наводить доказів дій та рішень відповідача вчинені у формі дискримінації.

Серед фактів дискримінації позивач зазначав наступне: поновлення на позаштатній посаді, на якій до працівника не застосовується майнові і немайнові заохочення; право участі у внутрішніх конкурсах на заміщення вакантних посад, права на одержання основної і додаткової заробітної плати на рівні та за умов, що застосовуються до інших працівників; виконання додаткових обов'язків щодо подання звітів у порівнянні з іншими працівниками; усунення від можливості бути ознайомленим з внутрішніми розпорядчими документами роботодавця, однак зазначене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані позивачем та його представником належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

В даному випадку саме на позивача покладено процесуальний обов'язок наведення фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце.

Наведені позивачем дії та рішення відповідача за відсутності фактичних даних про невідповідність переконань позивача таким з боку відповідача, самі по собі (тобто, їх існування) не можуть вважатися дискримінаційними, оскільки виходячи із наведеного визначення для віднесення тих чи інших дій до дискримінаційних, необхідна наявність певної ознаки (тобто, конкретного переконання), внаслідок якої позивач зазнає обмеження у своїх правах, зокрема в сфері праці, у порівнянні із іншими співробітниками.

Отже, факту порушення трудового законодавства щодо позивача судом не встановлено, позивачем не доведено факту істотних змін умов праці та погіршення його становища як працівника, а також фактів дискримінації щодо нього.

Вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку є похідними від причини звільнення, а відтак задоволенню не підлягають, оскільки при звільненні за власним бажанням ч.1 ст.38 КЗпП України виплата вихідної допомоги не передбачена.

Вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2018 року по дату ухвалення рішення, задоволенню не підлягає, оскільки останнім на обґрунтування заявлених позовних вимог не надано будь-яких доказів затримки розрахунку при звільненні, не надано відповідної довідки про заборгованість по невиплаченій заробітній платі.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 КЗпП України, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач був поновлений на роботі у філії, яка була закрита, у зв'язку з чим посада позивача була поза штатом, від переведення на штатну посаду позивач відмовився.

Відповідно до п.4.3 Системи мотивації персоналу перегляд та зміна посадових окладів відповідно до корпоративних документів, здійснюється у зв'язку із переглядом тарифних сіток Компанії на підставі відповідного розпорядчого акту Президента Компанії, у зв'язку із переглядом тарифного рівня посади при зміні функціональних обов'язків, за результатами річної оцінки роботи штатних працівників згідно наказу Президента. Однак, з моменту поновлення позивача на посаді, відповідно до рішення суду, його функціональні обов'язки не змінювались, робота позивача за 2017 рік керівником було оцінено на оцінку «D», відповідно до якої підвищення посадового окладу не передбачено, крім того, відповідно до проведеної оцінки зроблено висновок про те, що малоймовірно, що працівник буде ефективним на цій посаді та краще розглянути його переведення на іншу посаду.

Аналізуючи надані суду накази товариства щодо підвищення працівникам заробітної плати, встановлення доплат та премій, суд приходить до висновку, що наказ №1623/1-ос від 15.07.2016 р., яким встановлено тимчасову доплату окремим працівникам за бездоганне виконання своїх службових обов'язків, професіоналізм, відповідальність, високу ефективність в роботі був прийнятий до рішення суду про поновлення позивача на роботі, а тому відсутні правові підстави встановлення доплат і премій позивачу.

Перегляд посадового окладу позивачу на підставі наказу від 28.09.2016 р. №2345-ос правомірно не було проведено відповідачем, так як на момент винесення наказу, виконання рішення суду, яким було поновлено позивача на роботі, було зупинено ухвалою ВССУ від 21.09.2016 р., оцінки за перше півріччя 2016 року позивач не проходив у зв'язку із звільненням до закінчення півріччя.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання дій відповідача щодо нездійснення підвищення посадового окладу позивачу незаконними. При цьому, суд зазначає, що вимога позивача про здійснення перерахунку заробітної плати та розміру недоотриманої матеріальної допомоги є похідною від вимоги про визнання дій відповідача про не підвищення посадового окладу незаконними, таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено, обов'язок відповідача підвищити заробітну плату, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та розміру недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивачем, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення заявлених позовних вимог, чим останній не виконав вимоги Закону.

Інші посилання позивача та його представника є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилаються останні, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар