Ухвала суду № 80655259, 21.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/558/19

Провадження № 1кп/201/496/2019

УХВАЛА

21 березня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кириченко В.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017040650003711 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 364-1 КК України

В підготовчому судовому засіданні приймали участь:

прокурор Дзюба В.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисники Меладзе С.О.,

Огородник Т.Л.

Остапенко П.В.

потерпілі ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисник Борисова Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в обґрунтування якого посилалась на те, що:

-обвинувальний акт в порушення інструкції про діловодство в органах прокуратури не затверджено гербовою печаткою прокуратури;

-зі змісту обвинувального акту не зрозуміло хто його складав, так як він підписаний і слідчим і прокурором;

-в обвинувальному акті не зазначено та до обвинувального акту не додано позовну заяву ОСОБА_6, яка була подана потерпілою під час досудового слідства;

-в обвинувальному акті порушено принцип презумпції невинуватості, так як прокурор у ствердній формі вказує на те, що ОСОБА_1 винен у вчинені злочинів, які йому інкриміновані стороною обвинувачення;

-обвинувальний акт не містить посилання на докази винуватості ОСОБА_1

-обвинувальний акт не містить об'єктивну сторону кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1, зокрема відсутні данні про неправомірну вигоду, яка є обов'язковою ознакою злочину передбаченого ст. 364-1 КК України;

-реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, так як в ньому не зазначено про те, що провадження у справі закривалось, досудове слідство зупинялось, а потім відновлювалось, кваліфікація дій обвинуваченого змінювалась та було повідомлення про зміну підозри, кримінальні провадження об'єднувались;

-обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке викладено в ч. 2 ст. 364-1 КК України;

-обвинувальний акт затверджено прокурором, який не є процесуальним керівником у даному провадженні, оскільки стороні захисту постанова керівника прокуратури про призначення Дзюби В.В. процесуальним керівником не відкривалась.

Прокурор заперечував проти клопотання сторони захисту посилаюсь на те, що КПК України не зазначено як вимогу до обвинувального акту, затвердження його печаткою прокуратури, навпаки КПК України передбачає, що акт затверджується прокурором, який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а окремий прокурор не має особистої печатки. Позовну заяву прокурором не додано до обвинувального акту, так як позов долучався потерпілою у кримінальному провадженні по іншому факту і в момент направлення обвинувального акту до суду була змінена кваліфікація, позовні вимоги фактично вирішені, так як стосувались повернення майна, яке повернуто, а тому прокурор вважає, що той позов не має відношення до обвинувального акту, який направлено до суду. Що стосується тверджень про порушення презумпції невинуватості, то прокурор не порушував її, а зазначав в обвинувальному акті про обвинувачення, а не про вину. КПК України не містить вимог вказівки доказів в обвинувальному акті, останній відповідає всім вимогам КПК України, в тому числі містить формулювання обвинувачення та кваліфікацію дій обвинуваченого. Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам КПК України і є повним, а що стосується посилань на те, що він непроцесуальний керівник, то надав постанову керівника прокуратури, якою його визначено процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні.

Потерпілі та їх представник заперечували проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, в реєстрі прокурор може зазначати тільки ті докази, якими він буде обґрунтовувати обвинувачення, а щодо позовної заяви, яка була подана під час досудового слідства, то вона не актуальна і потерпілі підготували новий позов до обвинуваченого, який планують подати в підготовчому судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акту викладені в ст. 291 КПК України, які містить вимоги як до форми акту так і до додатків до нього.

Оцінюючи доводи заявлені сторонами кримінального провадження та потерпілими, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

1. Частина 3 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акту підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Ці вимоги стороною обвинувачення дотримані, акт підписано як слідчим та к і прокурором, який його затвердив. При цьому чинне законодавство не містить вимоги додаткового затвердження акту печаткою прокуратури, а тому відсутні підстави для повернення акту, зазначені стороною захисту, щодо невірного підписання акту та його незатвердження печаткою.

2. В своїй заяві сторона захисту посилалась на те, що прокурор зазначаючи в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_1 вчинив певні дії, фактично порушив презумпцію невинуватості особи, однак з такими доводами захисту не можна погодитись з огляду на наступне.

Однією із засад кримінального провадження є презумпція невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, яке викладене в обвинувальному акті і таке твердження не свідчить про винуватість особи, а тому, відповідно і не порушує принцип презумпції невинуватості.

3. Що стосується тверджень сторони захисту про те, що відсутність посилання на докази в обвинувальному акті є самостійною підставою для повернення обвинувального акту, то суд вважає їх необґрунтованими, так як КПК України не містить таких вимог до обвинувального акту і, відповідно такі вимоги не можуть висуватись судом.

4. Що стосується відсутності в обвинувальному акті опису об'єктивної сторони злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1. як про це стверджує сторона захисту, то суд вважає за необхідне звернути увагу, що п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Тобто, законодавець віддав на розсуд прокурора виклад фактичних обставин кримінального правопорушення і суд не має права давати оцінку наявності чи відсутності складу злочину в описаних обставинах на стадії підготовчого судового засідання, відсутність одного з елементів складу злочину свідчить про відсутність злочину і є підставою для виправдання особи, однак таке рішення суд може прийняти лише за результатами розгляду кримінального провадження, а не на стадії підготовчого судового засідання.

5. Також суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про те, що обвинувальний акт затверджено не повноважним прокурором, оскільки в судовому засіданні прокурором надано постанову керівника прокуратури, якою прокурора Дзюбу В.В. призначено процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні.

6. Що стосується відсутності в обвинувальному акті даних про цивільний позов, заявлений на стадії досудового слідства та відсутність в додатках до обвинувального акту цього позову, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З копії цивільного позову, наданої стороною захисту вбачається, що такий позов заявлено потерпілою ОСОБА_6 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в межах кримінального провадження № 12017040650003711 за фактом шахрайських дій та крадіжки з боку посадових та службових осіб ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України.

Потерпіла не надала інформації про те, що вона відмовилась від даних позовних вимог на стадії досудового слідства, хоча в судовому засіданні повідомила, що позов не підтримує.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається ивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування.

Ця норма є імперативною і не дає прокурору право на власний розсуд визначати доцільність додавати цивільний позов, тим паче, що він заявлений до юридичної особи і не додаючи цивільний позов до обвинувального акту, прокурор фактично вивів за межі кримінального провадження цивільного відповідача, позбавивши його прав визначених ст. 62 КПК України, хоча б навіть, права знати про те, що цивільний позивач позовні вимоги не підтримує і цивільний відповідач втрачає такий статус.

Отже суд констатує, що недолученням до обвинувального акту цивільного позову, прокурором було порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України.

7. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, вимоги до якого визначені в ст. 109 КПК України, зокрема, він повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового слідства.

При цьому законодавець не залишає на розсуд прокурора, які процесуальні рішення він вносить в реєстр, а які ні, як на це посилалась представник потерпілого.

В підготовчому ж судовому засіданні встановлено, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено всі процесуальні рішення, які приймались під час досудового слідства, зокрема, стороною захисту надано копію постанови про закриття кримінального провадження, відомості про яку в реєстрі відсутні.

Отже суд констатує, що не зазначенням в реєстрі матеріалів досудового розслідування реквізитів процесуальних рішень стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України.

8. Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Прокурором в обвинувальному акті зазначено про те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 364-1 КК України, а саме зловживання повноваження службової особи юридичної особи приватного права, що спричинили тяжкі наслідки, однак чинний кримінальний закон не містить складу такого злочину, як його визначено прокурором.

Так, ч. 2 ст. 364-1 КК України передбачає відповідальність за зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Тобто прокурором не зазначено чи мав обвинувачений мету отримання неправомірної вигоди якщо мав, то для себе чи інших осіб, чи використовував свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи, що є важливим для розуміння як обвинуваченим, від чого він має захищатись, так і іншими учасниками провадження у вчиненні якого злочину обвинувачується ОСОБА_1, хоча б, наприклад, з метою визначення обсягу обвинувачення за яке суд не має права виходити в силу приписів ст. 337 КПК України

Всі вищевказані суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону не дозволяють суду прийняти рішення про призначення обвинувального акту до судового розгляду і є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Необхідно звернути увагу на наступне.

При прийнятті даного рішення суд не досліджував жодного доказу, а тому не вдався до оцінки доказів, їх належності чи допустимості.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, в якому зазначено правову кваліфікацію, яка не передбачена жодною нормою закону про кримінальному відповідальність, означало б призвести до порушення права на захист обвинуваченого і до можливого скасування судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи судом з підстав порушення права на захист.

Призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, розраховуючи на зміну обвинувачення прокурором в майбутньому, суд не може, так як по-перше: зміна обвинувачення це право, а не обов'язок прокурора, а по-друге: зміна обвинувачення має винятковий характер, так як може відбуватись в разі якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення (ст. 338 КПКУ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 364-1 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дзюбі В.В. для усунення недоліків викладених в ухвалі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи діб з дня оголошення ухвали суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 22.03.2019 о 16-00 годині.

Головуючий - суддя: С.П. Мельниченко