Ухвала суду № 80640094, 21.03.2019, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №319/1456/18

Провадження №2/319/23/2019

У Х В А Л А

21 березня 2019 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю. при секретарі судового засідання Костенко А.В.

сторони в судове засідання не прибули;

розглянувши у залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 140000 грн.,

в с т а н о в и в:

ПАТ «АКБ «Капітал» (далі – позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі – відповідач) частини заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 у загальному розмірі 140000 грн., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 70000 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 70000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що між сторонами 27.10.2011 року укладений договір про надання споживчого кредиту №09/2011 за умовами якого позивач надає відповідачу кредит в сумі 6 000 600 грн. 00 коп. строком з 27.10.2011 до 26.10.2012 зі сплатою 18% річних. Позивач виконав умови договору належним чином надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач в свою чергу несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором внаслідок чого станом на 18.10.2018 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 6470970,60 грн., що складається з 4 000 600 грн. 00 коп. боргу з повернення кредиту та 2470370,50 грн. боргу по сплаті відсотків.

Також у позовній заяві зазначено, що на підставі рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №140 від 20.07.2015 та №195 від 29.10.2015 запроваджено з 21.07.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКБ «Капітал» та розпочато процедуру ліквідації вказаного банку, у зв’язку з чим позов підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також на виконання ухвали суду від 30.10.2018 про залишення позовної заяви без руху позивачем повідомлено, що банк не має змоги надати суду копії договору про надання споживчого кредиту №09/2011, оскільки вказаний документ фактично знаходився у приміщенні головного офісу банку за юридичною адресою: вул. Артема, 63, м. Донецьк, де здійснювалась антитерористична операція (на теперішній час – операція об’єднаних сил) та не були передані з вказаного офісу.

Представник позивача заявою від 22.02.2019 просив справу розглядати без участі представника ПАТ «АКБ «Капітал».

У зв’язку з цим суд на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України ухвалив справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання також не прибув, про час і місце його проведення повідомлений належним чином згідно ст. 128 ЦПК України, що підтверджується копіями оголошень про виклик учасника справи від 13.12.2018, 17.01.2019, від 05.02.2019 та від 27.02.2019, розміщеними на офіційному веб-сайті Судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзиву на позов не надав, тому на підставі ст. 223 ЦПК України справа розглядається за відсутності відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ «АКБ «Капітал» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію вказаного банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 у сумі 140 000 грн., з яких 70 000 грн. заборгованість за кредитом та 70 000 грн. заборгованість зі сплати відсотків.

На підтвердження позовних вимог позивачем були надані до позову Довідку-розрахунок заборгованості по кредитному договору №09/2011 від 27.10.2011 укладеного з ОСОБА_1 станом на 18.10.2018, банківські Виписки з особового рахунку відповідача за період з 27.10.2011 по 18.10.2018, роздруківки з автоматизованої банківської системи, рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №140 від 20.07.2015 та №195 від 29.10.2015.

Відповідно до роздруківки з автоматизованої бази банківської системи, в операційній системі банку обліковується кредитна операція відносно клієнта FIZB.5839 ОСОБА_1, ОКПО НОМЕР_1, тип: фізична особа резидент, рег. №09/2011 від 27.10.2011, сума 6 000 600,00 грн., початок - 27.10.2011, закінчення - 23.10.2015, ставка 18,0%, кількість днів: 360; код строку: В від 275 до 365 (366) днів.

Ухвалою суду від 13.11.2018 відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження у справі судом, на підставі п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, ухвалою від 17.01.2019 року роз'яснено сторонам про необхідність подання суду договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 або його належним чином засвідченої копії, витребувано у сторін договір про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 або його належним чином засвідчену копію. Підготовче засідання призначено на 16:30 05.02.2019.

Позивач явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні 05.02.2019 не забезпечив, подав заяву про відкладення розгляду справи та продовження строку виконання ухвали про витребування доказів, посилаючись на отримання ухвали суду від 17.01.2019 лише 04.02.2019.

Задовольнивши заяву позивача суд ухвалою від 05.02.2019 року відклав розгляд справи на 13:30 27.02.2019, встановив сторонам додатковий строк для виконання ухвали суду від 17.01.2019.

У судове засідання 27.02.2019 сторони також не прибули. Позивачем подано суду фотокопію Договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 року.

Ухвалою суду від 27.02.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 21.03.2019 року.

При цьому оскільки подана позивачем до суду фотокопія Договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 року не засвідчена належним чином, а оригінал вказаного договору суду також не надавався, суд ухвалою від 27.02.2019 знову витребував у сторін договір про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 або його належним чином засвідчену копію

Відповідач у жодне судове засіданні не з'явився, був належним чином повідомлений ухвалами господарського суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/ на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет у зв'язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом.

Позивач вимоги суду, викладені в ухвалі від 17.01.2019, від 05.02.2019 та від 27.02.2019 не виконали.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Так, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не було додано ані оригіналу, ані належним чином завіреної копії договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011, заборгованість за яким вимагає стягнути позивач; не було надано й доказів його виконання з боку позивача, зокрема, передачі грошових коштів на умовах кредитування. При цьому, виписки з особових рахунків відповідача, додані до позовної заяви, підписані неустановленою особою без зазначення посади, прізвища і без підтвердження наявності у цієї особи повноважень на підписання документів ПАТ «АКБ «Капітал».

Подана представником позивача копія договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 з огляду на вимоги ст. 95 ЦПК України не може вважатись належним та допустимим письмовим доказом з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Оригінал вказаного договору суду не надавався.

Додана ж представником позивача копія договору про надання споживчого кредиту №09/2011 від 27.10.2011 не засвідчена належним чином, не дивлячись на неодноразові вимоги суду про витребування саме належним чином засвідченої копії цього договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти, (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З вказаних норм Цивільного кодексу України слідує, що істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна (розмір процентів).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) у національній або іноземній валюті, які можуть надаватись позичальнику в готівковій або безготівковій формі. Обов'язковою кількісною характеристикою предмета кредитного договору є його розмір, тобто сума грошових коштів, які на умовах укладеного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - довідку-розрахунок заборгованості по кредитному договору), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15-ц.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 1 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України).

В свою чергу ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 78 ЦПК України, ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України для належної оцінки та перевірки наданих позивачем на підтвердження заборгованості відповідача з повернення кредиту та сплати відсотків суду необхідно дослідити укладений між сторонами кредитний договір, який має містити умови щодо розміру та умов (зокрема строку й періоду) надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦК України).

Позивач всупереч положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів наявності укладеного між сторонами кредитного договору, у зв’язку з невиконанням умов якого ним заявлено даний позов.

За відсутності кредитного договору суд позбавлений можливості дослідити такий договір на предмет його укладеності між сторонами та істотних умов на яких його укладено, встановити розмір та умови на яких грошові кошти передавались позивачем відповідачу як кредит (зокрема й строк на який надано кредит), розмір процентів та порядок їх сплати, строк дії договору. Недослідження вказаних обставин унеможливлює встановлення дійсних зобов’язань сторін, зокрема й відповідача, у спірних правовідносинах та порядку й строків виконання таких зобов’язань.

Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовуються правом банку вимагати повернення кредиту у зв’язку із закінченням строку його надання на підставі ст. 1049 ЦК України, а з наданих позивачем документів неможливо встановити наявність графіку повернення кредиту, його умови, факт невиконання відповідачем графіку, у разі його наявності. Зокрема сам позивач у позовній заяві зазначає, що кредит надавався на строк з 27.10.2011 до 26.10.2012. А в подальшому вказується, що термін закінчення дії договору припадає на 23.10.2015. Відсутність оригіналів або завірених належним чином копій кредитного договору з додатками та додатковими угодами до нього, а також інших документів щодо виконання договору про надання споживчого кредиту унеможливлює встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, зважаючи на те, що надання доказів в обґрунтування своїх вимог відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається на позивача, суд з метою недопущення порушення прав позивача на судовий захист щодо стягнення в подальшому заборгованості за кредитним договором дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 257, ст.ст. 258-260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 140000 грн. залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Г.Ю. Валігурський