Ухвала суду № 80636470, 21.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14480/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача (ТОВ «Порше Лізинг Україна») - Іванюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг,

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що після подачі позову до її чоловіка про стягнення боргу за договором про фінансовий лізинг, проконсультувавшись у юристів, вона та її чоловік з'ясували, що сам договір від 04.04.2012 року був укладений з грубими порушеннями, у зв'язку з чим нею був поданий даний позов. Крім того, вона напроч забула, що офіційно ознайомилась з оскаржуваним договором під підпис та давала згоду на його укладення. Проте на сьогоднішній день вона вже згадала, що була офіційно ознайомлена з договором про фінансовий лізинг від 04.04.2012 року № 00004602 ще в квітні 2012 року, у зв'язку з чим нею пропущено строк подачі цього позову в зв'язку із спливом позовної давності. Крім того, постановою Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2019 року по цивільній справі № 761/28321/15-ц за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до її чоловіка ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг та відшкодування інших витрат у загальній сумі 187 167,21 грн., позовні вимоги позивача залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача залишив дане питання на розсуду суду, просив стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем.

В судове засідання співвідповідач не з'явився, подав заяву.

Вислухавши клопотання сторони позивача, думку сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно ст. 256 ЦПК у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи обґрунтування відмови від позову та суб'єктивне право позивача на відмову від позову, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.

Частиною першою та третьою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 142 ЦПК України, позивачу з державного бюджету має бути повернуто 352,40 грн. - 50 % суми сплаченого судового збору.

Представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на юридичні послуги.

На підтвердження оплати послуг адвоката надано договір про надання юридичних послуг від 10.04.2018 року, копію заявки на надання юридичних послуг № 5 від 19.10.2018 року, копію акту № 1 про надані послуги, копію рахунку на оплату № 180410_5_1 від 19.10.2018 року, та копію виписки по рахунку адвокатського об'єднання, копію ордеру на надання правової допомоги Іванюком В.І., копію довіреності на Іванюка В.І., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Іванюка В.І. З наданих документів встановлено, що відповідач сплатив на отримані юридичні послуги - належне представництво інтересів товариства у відповідних судах, в тому числі апеляційної та касаційної інстанції по справі за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним ДФЛ № 00004602 від 04.04.2012 року, - 15 000,00 грн. (в т.ч ПДВ 2 500 грн.) - представництво в суді першої інстанції.

На думку суду витрати відповідача на оплату послуг правника підтверджені належним чином, та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 49, 133, 137, 142, 255, 256, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг - закрити.

Повернути ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352,40 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 копійок, що були сплачені згідно квитанції № 19 від 25.09.2018 року в ТВБВ 10026/869 РМ-86904 ГУ Ощадбанк по м. Києву та області на рахунок № 31212206026005, МФО 899998, одержувач - УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва, код 38012871.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472, адреса: м. Київ, проспект Тичини, будинок № 1-В) судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: