Рішення № 80632199, 11.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2759/18

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод"

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2864, дата видачі: 06.11.2018р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" звернулось до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10506,81грн пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 29.05.2018р. в частині своєчасної оплати вартості здійснених послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2759/18.

04.02.2019р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач частково заперечував з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів викладених у відзиві відповідач послався на те, що позивачем невірно визначено періоди нарахування штрафних санкцій.

18.02.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого, позивач з урахуванням доводів викладених у відзиві на позовну заяву, здійснив повторний перерахунок та просив суд стягнути 6631,03грн. пені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю»Красилівський ливарний завод» (далі ТОВ «Красилівський ливарний завод», позивач) та ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (відповідач) було укладено договір поставки №ОД/НХ-18-470/НЮ (далі - договір), предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації, яка є Додатком №1 до договору поставки.

Відповідно до специфікації, на адресу відповідача поставлявся товар – колодка гальмівна чавунна для локомотивів типу «М» в кількості 10 000 шт. по ціні за одиницю 400,08 грн. з ПДВ.

Строк дії договору встановлений Сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018 року (пункт 16.2 Договору).

Згідно п.7.2. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню Товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що територіальна підсудність спорів, які можуть виникнути при виконанні, зміні, розірванні цього договору визначається з урахуванням частини першої-третьої ст.15 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелейионівська, 19) як відособленого підрозділу, уповноваженого представляти ПАТ «Укрзалізниця».

Як зазначає позивач, 29 травня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №95 від 29.05.2018 року, яка підписана представником Відповідача 30.05.2018 року, було поставлено товар на суму 608121,60 грн. в т.ч. ПДВ.

04 червня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №20 від 29.05.2018 року на суму поставки товару 608121,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 23.06.2018 року, в розмірі 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку Позивача.

05 червня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №106 від 05.06.2018 року, яка підписана представником відповідача 06.06.2018 року, було поставлено товар на суму 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ.

18 червня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №1 від 05.06.2018 року на суму поставки товару 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 12.06.2018 року, в розмірі 608121,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

11 червня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №108 від 11.06.2018 року, яка підписана представником відповідача 12.06.2018 року, було поставлено товар на суму 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ.

21 червня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №4 від 11.06.2018 року на суму поставки товару 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 24.06.2018 року, в розмірі 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

13 червня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №110 від 13.06.2018 року, яка підписана представником відповідача 14.06.2018 року, було поставлено товар на суму 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ.

23 червня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №5 від 13.06.2018 року на суму поставки товару 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 27.06.2018 року, в розмірі 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

15 червня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №114 від 15.06.2018 року, яка підписана представником відповідача 18.06.2018 року, було поставлено товар на суму 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ.

27 червня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №23 від 15.06.2018 року на суму поставки товару 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 12.07.2018 року, в розмірі 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

02 липня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №126 від 02.07.2018 року, яка підписана представником відповідача 03.07.2018 року, було поставлено товар на суму 316 063,20 грн. в т.ч. ПДВ.

11 липня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №1 від 02.07.2018 року на суму поставки товару 316 063,20 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 23.07.2018 року, в розмірі 316 063,20 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

Отже, позивач зазначає, що в порушення договірних умов, відповідачем несвоєчасно виконано свої грошові зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару.

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, суд констатує, що взявши на себе зобов’язання оплатити вартість поставленої продукції, відповідач повинен був виконати їх у строк визначений договором, проте в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов’язань по своєчасній оплаті вартості послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість по пені.

Заборгованість підтверджується належними та допустимими доказами а саме: видатковими накладними, податковими накладними та довідками з банку.

Судом, з урахуванням правової позиції відповідача перевірено розрахунок пені, яка підлягає сплаті та встановлено, що загальний розмір пені складає 6631,03грн.

З урахуванням того, що позивачем надано уточнений розрахунок пені, та відповідь на відзив містить уточнену резолютивну частину позовної заяви, суд розцінює відповідь на відзив від 18.02.2019р. як зменшення позовних вимог. Отже, суд розглядає позовні вимоги в редакції уточнених вимог відповідно до відповіді на відзив від 18.02.2019р.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ „Красилівський ливарний завод” підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", про стягнення 6631,03грн. – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" (ЄДРПОУ 36500140, вул.Садова, 75, Бирюки, Рокитнянський район, Київська область, 09630) пеню у розмірі 6631,03грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2019 р.

Суддя О.Ю. Оборотова