Рішення № 80632071, 11.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 Справа №914/1263/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс", Львівської область, м.Мостиська

про стягнення пені та штрафу в розмірі: 2799993,60грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" про стягнення 2519994,24грн. пені та 279999,36грн. штрафу, всього - 2799993,60 грн.

16.07.2018р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Горецьку З.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 17.07.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.07.2018р.

Ухвалою суду у даній справі від 30.07.2018р. викликано представників Сторін в судове засідання на 05.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 05.09.2018р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження терміном на 30 днів; відкласти підготовче судове засідання на 24.09.2018 р. на 11:15 год.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2018р. у справі №914/1263/18 викликано представників Сторін в судове засідання на 04.10.2018р.

24.09.2018р. за вх.№1865 до Господарського суду Львівської області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" до Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 83999,81грн. безпідставно отриманих коштів у справі №914/1263/18.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2018р. зустрічний позов передано для розгляду судді Горецькій З.В.

Ухвалою суду у даній справі від 04.10.2018р. судом постановлено підготовче засідання відкласти на 08.10.2018 р. на 14:10 год.

Зокрема, в ухвалі Господарського суду Львівської області у даній справі від 04.10.2018р. зазначено наступне:

«Розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" до філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", суд зазначає про її повернення заявнику …

… суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

…

Як встановлено судом вище, зустрічна позовна заява подана з пропуском встановленого строку, а клопотання про поновлення пропущеного строку заявником не подано. Враховуючи наведене, суд зазначає про відсутність підстав для прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.».

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 08.10.2018р. судом закрито підготовче провадження у справі № 914/1263/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2018р.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату від 18.10.2018р. №476 щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/1263/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1263/18 у зв'язку із закінченням повноважень як вперше призначеної на посаду судді Горецької З.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018р. справу №914/1263/18 (про стягнення пені та штрафу) передано до розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2018р. суд постановив прийняти справу №914/1263/18 до провадження; повторно провести підготовче провадження.

Також ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2018р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 13.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2018р. суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" від 13.11.2018р. (вх.№43548/18) про витребування доказів відхилити.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2018р. суд постановив встановити Публічному акціонерному товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" додатковий строк по 13.11.2018р. для подання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 09.11.2018р. № ЦУП-818036 (вх.№ 43581/18); підготовче засідання відкласти на 28.11.2018р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 22.01.2019р.

З підстав тимчасової непрацездатності судді Фартушка Т.Б. судове засідання 22.01.2019р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2019р. суд постановив судове засідання призначити на 01.02.2019р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2019р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 08.02.2019р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 22.02.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 11.03.2019р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходило.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, проте, 04.02.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.01.2019р. (вх.№4757/19) про розгляд справи за відсутності представника.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка не визнавалась судом обов'язковою.

Позиція Позивача:

У позовній заяві позивач зазначає, що між Філією "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - покупець, філія "ЦУП" ПАТ "Укрзалізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (надалі - постачальник, відповідач, ТзОВ "Хмарочос плюс") укладено договір поставки від 14.06.2017р. № ЦУП-04/0114/17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев'яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 Деревина (Шпали та бруси дерев'яні), (далі - товар), найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у Додатку до Договору (Специфікації), що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату, відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору ним 20.06.2017р. надана заявка -№ЦУП-8/3657 про поставку протягом червня 2017р. шпал дерев'яних в кількості 8000шт. (з них 1 типу в кількості 5600шт. та 2-го типу в кількості 2400шт.), місце поставки ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" філії "ЦУП" ПАТ "Укрзалізниця".

Позивач зазначає, що зобов'язання щодо поставки товару по Договору Відповідачем (постачальником) не виконано.

З підстав вищенаведеного на підставі п.8.2 Договору Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2519994,24грн. пені та 279999,36грн. штрафу.

05.09.2018р. на адресу Господарського суду Львівської області Відповідачем подано клопотання про продовження процесуальних строків розгляду справи (вх.№2310/18) для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву, проте жодних надходжень за період розгляду справи від останнього не надходило, а відтак, Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, подане Позивачем клопотання (від 31.01.2019р. вх.№4757/19) суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев'яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 Деревина (Шпали та бруси дерев'яні), (далі - товар), найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у Додатку до Договору (Специфікації), що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату, відповідно до умов Договору.

Згідно п.3.1 Договору сума Договору становить 2799993,60грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк (термін) поставки товару: поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом 2 (двох) місяців з моменту підписання Договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно графіку поставки.

Згідно з п.5.6 Договору, товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору ним 20.06.2017р. надана заявка -№ЦУП-8/3657 про поставку протягом червня 2017р. шпал дерев'яних в кількості 8000шт. (з них 1 типу в кількості 5600шт. та 2-го типу в кількості 2400шт.), місце поставки ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" філії "ЦУП" ПАТ "Укрзалізниця".

Позивач зазначає, що зобов'язання щодо поставки товару по Договору Відповідачем (постачальником) не виконано.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п.8.2 Договору у разі непоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

Позивач наголошує, що загальна ціна позову становить - 2799993,60грн., в т.ч. 2519994,24грн. пені, 279999,36грн. штрафу.

Відповідно до п.11.1 Договору усі спори та розбіжності, які виникають між сторонами за цим договором або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів та консультацій. Досудовий порядок врегулювання спорів є обов'язковий.

Додатковою угодою від 20.11.2017р. №1 до Договору внесено зміни до розділу XV Договору, викладено реквізити Постачальника у наступній редакції: Постачальник «Хмарочос плюс» Код ЄДРПОУ 36587001, місце знаходження: юридична адреса: 81300, Львівська область Мостиський р-н., м. Мостиська, вул Б.Хмельницького, буд, 5; поштова адреса: 79025, м.Львів, вул.Повітряна, 12 а/с №11129, рах.№26003053716428, Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м.Львів, МФО 325321, ІПН:365870013222, витяг з реєстру платників ПДВ №1613224500023, тел../факс (067)673-89-73, E-mail: xmarochos@gmail.com».

Позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням постачальником своїх зобов'язань по Договору, ним надіслано Відповідачу претензію від 13.04.2018р. про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ході розгляду справи судом встановлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору ним 20.06.2017р. надана заявка -№ЦУП-8/3657 про поставку протягом червня 2017р. шпал дерев'яних в кількості 8000шт. (з них 1 типу в кількості 5600шт. та 2-го типу в кількості 2400шт.), місце поставки ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" філії "ЦУП" ПАТ "Укрзалізниця".

Докази здійснення Відповідачем (постачальником) поставки товару по Договору №ЦУП-04/0114/17 від 14.06.2017 р. в матеріалах справи відсутні, станом на час вирішення спору Сторонами не заявлені та не подані.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Договором сторони визначили умови і строки поставки товару. Так, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію, або згідно з графіком поставки. Постачальник здійснює поставку залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ (місце поставки та адреса вантажоотримувача зазначаються в заявці) відповідно до вимоги ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року) на підставі заявки покупця (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, відвантаження товару здійснюється після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Пунктом 5.5 Договору, визначено порядок надання заявки. Так, заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв'язку на адресу budva@i.ua. Надіслання покупцем через мережу електронного зв'язку є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п. 5.1 Договору. У заявці повинно бути вказано номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. У разі ненадходження покупцю від постачальника підтвердження про отримання заявки, відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв'язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п. 5.1 Договору.

Суд звертає увагу, що умови по визначенню моменту здійснення поставки, порядку пред'явлення заявки, форми заявки викладені в Договорі альтернативно, не чітко, не однозначно, суперечливо. Водночас, з аналізу пп.пп. 5.2, 5.4, 5.5 Договору, суд робить висновок про те, що йдеться про одну й ту ж заявку, яка має бути виготовлена письмово в оригіналі, однак про різні способи її направлення контрагенту (в оригіналі та електронними засобами зв'язку), в Договорі чіткого визначення немає.

Досліджуючи обставину надіслання заявки від 20.06.2017 року засобами поштового зв'язку чи електронною поштою, суд зазначає наступне. Так, позивач стверджує, що ним 20.06.2017р. надіслано ТзОВ "Хмарочос Плюс" заявку про необхідність здійснення поставки шпал дерев'яних відповідно до Договору поставки № ЦУП-04/0114/17 від 14.06.2017р. протягом червня 2017р. на склад ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" в кількості 8 000шт. Як доказ надіслання заявок на поставку продукції позивачем надано скріншот сторінки електронної пошти позивача.

Відповідач, у свою чергу, не подав доказів на спростування факту отримання ним заявки електронною поштою 20.06.2017р. Суд звертає увагу, що зі змісту листа не вбачається, чи отримано відповідний лист Відповідачем поштою чи засобами електронного зв'язку, тоді як Позивач не підтверджує жодними доказами факту надіслання Відповідачу заявки від 20.06.2017р. засобами поштового зв'язку.

Суд зазначає, що відповідно до поданого Позивачем до матеріалів справи №914/1263/18 копії листа Відповідача (від 21.06.2017р. вих.№.36/21-21), яким Позивач обґрунтовує свою позицію щодо одержання Відповідачем заявок на поставку шпали дерев'яної згідно договору поставки №ЦУП-04/0114/17 від 14.06.2017р., а саме - у вказаному листі Відповідач визнає факт надходження до нього листа-заявки Позивача №ЦУП-8/3657.

У клопотанні від 13.11.2018р. вх.№ 43584/18 Відповідач зазначає, що у листі від 21.06.2017р. вих.№.36/21-21 підпис керівника ОСОБА_3 вчинений за допомогою факсиміле, тобто особисто ним не вчинявся. Представник Позивача в судовому засіданні 13.11.2018р. надала оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (вих.№36/21-21 від 21.06.2017р.) для огляду суду. Лист оглянуто представником Відповідача, який зазначив про його підписання за допомогою факсиміле. Проте, суд зазначає, що лист Відповідача від 21.06.2017р. вих.№.36/21-21 скріплений відбитком печатки Відповідача; клопотань про призначення експертизи чи доказів неналежності печатки Відповідачу Відповідачем не заявлялось.

Відтак, досліджуючи матеріали справи в їх сукупності суд доходить висновку про обізнаність Відповідача з умовами поставки по заявці від 20.06.2017 року внаслідок її отримання електронною поштою 20.06.2017 року, оскільки не доведено іншого способу отримання відповідної заявки.

Як визначили сторони в Договорі, товар вважається поставленим з дати підписання акта приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів (п.5.6 Договору). На підтвердження здійснення партій поставок, описаних вище, позивачем надано видаткові накладні. Разом з тим, кожна накладна містить відмітки позивача про отримання товару згідно з актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Визначаючи строк здійснення поставки, сторони погодили, що поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію, або згідно з графіком поставки. Із наведеного положення не вбачається чітко визначеного моменту настання строку поставки. Проте, із сукупного аналізу положень розділу V Договору, а також за відсутності окремого графіку поставки, погодженого сторонами, вбачається, що визначальним моментом для здійснення поставки є подання покупцем заявки, яка є підтвердженням готовності отримувати продукцію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи умову Договору про строк виконання поставки, факт надіслання заявки 20.06.2017р. та відсутності доказів отримання її Відповідачем 20.06.2017р., беручи до уваги відсутність іншого погодженого сторонами графіку поставки, ніж два місяці з моменту отримання заявки, відсутність умови договору про можливість визначення заявкою іншого строку поставки, ніж той, що визначений п.5.1 Договору, суд доходить висновку, що обов'язок щодо здійснення поставки за Договором у Відповідача виник 20.06.2017р., кінцевий строк виконання зобов'язань - 20.08.2017р. Відтак, для визначення моменту прострочення суд враховує положення п.5.1 Договору, а не строк поставки, зазначений у заявці.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, станом на останній день строку виконання зобов'язання по поставці товару - 20.08.2017 року постачальником, зобов'язання, що прийнято останнім, згідно умов Договору, не виконано у повному обсязі у строк, визначений Договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання (позиція, наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 року у справі № 912/2483/17).

Судом встановлено, що Договором сторони передбачили, що у разі непоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості (п. 8.2 Договору).

Також, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи узгоджені сторонами договору умови нарахування пені, суд зазначає, що сторонами не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений законом, - шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається з розрахунку Позивача, нарахування пені ним здійснено за період з 02.07.2017р. по 29.12.2017р. Проте, враховуючи встановлений вище судом період здійснення поставки, згідно з умовами Договору, останнім днем якого було 20.08.2017 року, прострочення настало з 21.08.2017 року, тому, нараховування пені є правомірним саме з цієї дати. Здійснивши перерахунок розміру пені з урахуванням наведеного та з урахуванням здійснення періодичних поставок на відповідні суми, зазначені в видаткових накладних, не виходячи за межі суми і періодів для нарахування пені, визначеної позивачем, суд зазначає про обґрунтованість пені в розмірі 1833995,81грн.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення 2519994,24грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 1833995,81грн.; в решті позову в цій частині слід відмовити.

Щодо штрафу, суд зазначає, що прострочення виконання зобов'язання по поставці товару тривало понад 30 днів, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано 279999,36 грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду зазначено, що останній не має наміру скористатись правом на подання до суду попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат та у разі задоволення позовних вимог їх заявляти не буде.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 04.07.2018р. №1037626 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 41 999,89грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час розгляду спору по суті Позивачем суду не заявлено та не подано. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 31709,92грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 31709,92грн.судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (81300, Львівська обл., Мостиський район, місто Мостиська, вулиця Б. Хмельницького, будинок 5, код ЄДР 36587001) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДР 40075815) в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081389, 03038, м.Київ, Солом'янський район, вулиця Івана Федорова, будинок 32) 1833955,81грн. пені, 279999,36грн. штрафу та 31709,33грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.03.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.