Рішення № 80631835, 06.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019Справа № 910/16385/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія "ЄвроПлюс" м. Києва

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 40837 грн.

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Хахуда О.В.

Представники:

від позивача: Ебубікіров Е.Я.,

від відповідача: Каракоця О.Р.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія "ЄвроПлюс" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі меморіального ордеру № 10606Д004U від 6 червня 2018 р. відповідач списав з його розрахункового рахунку № 26005060104494 грошові кошти у розмірі 40837 грн.

На його звернення відповідач листом № 20.1.0.0.0/7-180705/913 від 23 липня 2018 р. повідомив, що вказані кошти були списані з його рахунку у зв'язку з тим, що вони були переказані Дочірнім підприємством "Фінансової установи "ВМ - Фактор" до якого застосовані обмежувальні заходи відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 2 травня 2018 р., яке введено в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14 травня 2018 р.

Посилаючись на те, що указані кошти списані з його рахунку безпідставно, позивач на підставі ст. 1073 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 40837 грн., а також понесені по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, оскільки списання вказаних грошових коштів відбувалося відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку позивача № 26005060104494, відкритого у його банку.

24 травня 2017 р. від Дочірнього підприємства "Фінансова установа "ВМ - Фактор" на користь позивача надійшли грошові кошти у розмірі 40837 грн., які були зараховані відповідачем на цей рахунок.

Це підтверджується поясненнями позивача викладеними у позовній заяві, додатковими поясненнями відповідача від 21 лютого 2019 р., банківською випискою з рахунку позивача станом на 6 червня 2018 р.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Також встановлено, що на підставі меморіального ордеру № 10606Д004U від 6 червня 2018 р. відповідач списав з указаного розрахункового рахунку позивача грошові кошти у розмірі 40837 грн.

Листом № 20.1.0.0.0/7-180705/913 від 23 липня 2018 р. відповідач повідомив позивача, що указані кошти були списані з його рахунку у зв'язку з їх переказом Дочірнім підприємством "Фінансової установи "ВМ - Фактор", до якого застосовані обмежувальні заходи відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 2 травня 2018 р., яке введено в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14 травня 2018 р.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями меморіального ордеру, вказаним листом відповідача.

Таким чином, між сторонами у справі виникли відносини щодо договору банківського рахунку, пов'язані зі списанням грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Спір між сторонами виник під час виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього законодавством про санкції.

Правові підстави, види та порядок застосування санкцій встановлені Законом України "Про санкції", яким передбачено застосування до юридичних осіб, з-поміж інших, санкцій у вигляді блокування активів.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 2 травня 2018 р., уведеним в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14 травня 2018 р., до Дочірнього підприємства "Фінансова установа "ВМ - Фактор", яке було ініціатором платежу на користь позивача, застосовані обмежувальні заходи, зокрема, у вигляді блокування активів.

Статтею 42 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладено на Національний банк України.

Відповідно до абз. 3, 4 п.п. 7 п. 1 постанови Правління НБУ "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 654 від 1 жовтня 2015 р. банк зобов'язаний заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку: кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку; банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", та/або "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань".

З аналізу вказаних норм вбачається, що заборона стосується виконання розрахункових документів та операцій саме рахунків, зазначених у санкційних списках та не стосуються інших осіб.

Таким чином, відповідач після одержання грошових коштів, що надійшли від підсанкційної юридичної особи, був вправі та зобов'язаний не зараховувати їх на рахунок позивача, а зупинити виконання переказу та обліковувати кошти на окремому балансовому рахунку.

Доказів здійснення відповідачем таких дій не надано.

Згідно вимог ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, відповідно вказаних положень чинного законодавства з моменту зарахування грошових коштів на рахунок отримувача останній стає власником цього майна та не може бути позбавлений свого права власності або обмежений у його здійсненні інакше, ніж у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Законодавство про санкції прямо не визнає неправомірним набуття права власності на майно (грошові кошти), отримані від осіб, щодо яких застосовані обмежувальні заходи.

Згідно вимог ст. 389 ЦК України гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують у документарній формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Виходячи з наведеного, банк відповідача за відсутності відповідного рішення суду, визначених законом або договором випадків, а також обтяжень щодо грошових коштів не мав права списувати їх з банківського рахунку позивача.

Посилання відповідача на Положення про організацію операційної діяльності в банках України є безпідставним, оскільки проведене ним списання грошових коштів не носило характеру сторнування (способу виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми), оскільки такі виправлення не можуть зачіпати цивільних прав інших осіб.

Згідно вимог ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені обставини безпідставного списання відповідачем з рахунку грошових коштів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України підлягає стягненню 40837 грн. боргу.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія "ЄвроПлюс" задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія "ЄвроПлюс" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код 30217001) 40837 грн. боргу, 1762 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 21 березня 2019 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар