Рішення № 80631427, 18.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа № 908/2406/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Лінчук А.В.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2406/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-В)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 36 від 01.01.2019 р.;

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність № 018-02/2190/01 від 19.12.2018 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 411/33 від 13.11.2018 р.) Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” про стягнення суми 1086422,93 грн., із яких: 869304,08 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 183209,84 грн. пені, 15715,66 грн. 3% річних, 18193,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2406/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрито провадження у справі № 908/2406/18, якій присвоєно номер провадження 33/102/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 р. на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів – до 18.02.2019 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 29.01.2019 р.

28.01.2019 р. від позивача до суду надійшла заява (вих. № 19/33 від 18.01.2019 р.) про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 924702,24 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 183209,84 грн. пені, 15715,66 грн. 3 % річних та 18193,35 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 29.01.2019 р. заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 18.02.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 18.03.2019 р.

У судове засідання 18.03.2019 р. з’явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

20.02.2019 р. від позивача надійшла письмова заява (вих. № 47/33 від 19.02.2019 р.), в якій позивач зазначив, що помилково у судовому засіданні 18.02.2019 р. надав до матеріалів справи додаток № 5 до договору № 14421 від 01.11.2017 р., замість додатка № 5 до договору № 14428 від 01.11.2017 р. Оскільки розглядається справа про стягнення заборгованості за договором № 14428 від 01.11.2017 р. надав до матеріалів справи додаток № 5 до договору № 14428 від 01.11.2017 р.

Представник відповідача не заперечив проти долучення до матеріалів справи вказаного доказу. Суд задовольнив заяву позивача.

18.03.2019 р. від позивача надійшла письмова заява (вих. № 71/33 від 15.03.2019 р.), в якій позивач зазначив, що усунувши технічні описки в розрахунках, а саме період нарахування, надає оновлені розрахунки пені та 3% річних. Також вказав, що сума основного боргу за спожиту електричну енергію складала 924702,24 грн., однак з урахуванням часткової оплати за виставленим рахунком № 14428/6а від 30.06.2018 р. у сумі 141534,96 грн., сума основного боргу за спожиту електричну енергію складає - 783167,28 грн.

Представник відповідача не заперечив проти долучення до матеріалів справи розрахунків пені та 3% річних. Суд задовольнив заяву позивача.

18.03.2019 р. до суду від позивача надійшла письмова заява (вих. № 68/33 від 15.03.2019 р.), в якій викладено клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив по справі та прийняття до розгляду відповіді на відзив. Мотивуючи клопотання позивач зазначив, що позивачу у судовому засіданні 18.02.2019 р. стало відомо про направлення відповідачем 12.02.2019 р. на адресу суду відзиву на позовну заяву, заперечення на позовну заяву та заперечення проти заяви про збільшення розміру позовних вимог. Станом на день судового засідання 18.02.2019 р. позивач не отримав відзив на позовну заяву, що унеможливило підготувати та надати відповідь на відзив. Фактично відзив був отриманий 26.02.2019 р., тобто вже після закриття підготовчого провадження.

Представник відповідача не заперечив проти про поновлення позивачу строку для подання відповіді на відзив по справі та прийняття до розгляду відповіді на відзив.

Згідно приписів ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГПК України суд, після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, вирішує заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Суд задовольнив клопотання позивача, відповідь на відзив долучена до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про призначення судової експертизи з приводу здійснених позивачем нарахувань за договором та фактичної поставки електроенергії.

Представник позивача заперечив проти клопотання.

Згідно ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

У підготовчому засідання, яке проводиться для виконання завдання підготовчого провадження, суд вирішує питання про призначення експертизи (ст.ст. 181, 182 ГПК України).

Суд відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи у зв’язку з його процесуальною безпідставністю, враховуючи, що відповідачем згідно ст. 207 ГПК України не обґрунтовано поважності причин не заявлення клопотання у підготовчому провадженні. Крім того, у судовому засіданні 18.02.2019 р., в якому було закрите підготовче провадження, представник відповідача заявляв про відсутність у нього клопотань та інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи.

Судом у судовому засіданні 18.03.2019 р. оголошувалась перерва до 15.00 год. 18.03.2019 р.

У судовому засіданні 18.03.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 14428 від 01.11.2017 р. Позов обґрунтований ст.ст. 15, 16, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 57, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», умовами договору № 14428 від 01.11.2017 р.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вих. № 12-02/01 від 12.02.2019 р.), який надійшов до суду 12.02.2019 р. Зазначив про порушення позивачем податкового зобов’язання: не реєстрування податкових накладних, що призвело до понесення відповідачем великих збитків. Так, позивач з грудня 2017 р. по лютий 2018 р. не виписував та не реєстрував на адресу відповідача податкових накладних. Внаслідок порушення позивачем податкового зобов’язання відповідач втратив право на податковий кредит та отримав збитки на загальну суму 175152,87 грн. Понесені збитки суттєво вплинули на фінансове становище та платоспроможність відповідача, що є однією з об’єктивних причин виникнення заборгованості підприємства за спожиту активну електроенергію. Позивач всупереч умовам договору, з 01.05.2018 р. змінив форму рахунку на оплату за активну електроенергію, надаючи відповідачу тільки загальні обсяги проданої електроенергії за тарифними групами без деталізації за кожною комерційною точкою обліку кожного суб’єкта електропостачання. Позивач здійснює розрахунок обсягу спожитої електроенергії відповідачу шляхом зняття показань з засобу обліку, який знаходиться на трансформаторній підстанції, віднімаючи від цих даних показання, що надають мешканці будинків (побутові споживачі та субспоживачі), виставляючи різницю відповідачу. Тобто, усі технологічні втрати, не облікові підключення покладаються на відповідача. Складені відповідачем розрахунки обсягів споживання електроенергії не приймалися позивачем до уваги. Також при розрахунку сум оплати електроенергії, спожитої відповідачем, обсяги електроенергії, спожитої провайдерами інтернет, не враховуються. Кількість точок обліку, що зазначаються у додатках до договорів, не співпадає з кількістю реально підключених точок до електричних мереж багатоквартирних будинків відповідача, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення правильності та обґрунтованості виставлених позивачем рахунків. В управлінні відповідача знаходились багатоквартирні будинки №№ 1-65, 82 по вул. Військбуд, співвласники яких відмовилися від послуг відповідача, про що був повідомлений позивач. Разом з тим позивач відмовив у виключенні даних будинків з договору. Позивач безпідставно здійснює нарахування пені за прострочення оплати за період часу, що бере свій початок не з дати отримання рахунку на оплату. У наданих позивачем розрахунках обсягів спожитої електроенергії зазначаються обсяги електроенергії за липень 2018 р., що нараховуються відповідачу, з від’ємним значенням. Наявність переплати є підтвердженням відсутності прострочення виконання зобов’язання, тому пеня за цей період не може нараховуватись. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

12.02.2019 р. від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на позовну заяву (вих. № 12-02/03 від 12.02.2019 р.), яке за своїм змістом є аналогічним змісту відзиву на позовну заяву.

У письмовій відповіді на відзив (вих. № 69/33 від 15.03.2019 р.) позивач зазначив таке. Щодо стягнення збитків з позивача внаслідок не реєстрування податкових накладних, то дана вимога вже була предметом розгляду спору у справах №№ 908/638/18, 908/640/18, 908/642/18, за якими були прийняті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» у повному обсязі. Зазначає, що у відзиві не наведено жодного конкретного аргументу, які саме відомості, надані відповідачем, не прийняті позивачем при підбитті підсумків за розрахунковий період, зокрема, стосовно якого об’єкту електропостачання, періоду або рахунку. Починаючи з червня 2018 р. споживач взагалі перестав надавати акти про спожиту електроенергію за об’єктами, які підключені до ТП-2203. Після отримання від позивача детального розрахунку вартості спожитої електроенергії відповідач не звернувся до позивача за відповідним коригуванням виставлених до оплати рахунків, якщо мав докази неправильного розрахунку зі сторони позивача. Відповідно до додатку № 10 до договору при розрахунку вартості спожитої електроенергії щомісячно визначаються технологічні втрати за об’єктами споживача, де розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності, які в середньому складають 4,9%. Усі інтернет-провайдери здійснюють оплату спожитої електроенергії в рамках окремого договору про постачання електроенергії і даний обсяг не виставляється до оплати відповідачу, а віднімається від обсягу електроенергії, визначеного за загальним приладом обліку. Стосовно підстав для постачання, споживання та оплати за багатоквартирні будинки №№ 1-65, 82 по вул. Військбуд позивач зазначив, що ним не була підписана додаткова угода, яка надійшла від відповідача, з підстав ненадання ним акта прийняття-передачі об’єкту замовникові на виконання п. 24 договору про надання послуг з управління багатоквартирних будинків від 06.09.2017 р. № К-902, який укладений між відповідачем та співвласниками багатоквартирних будинків, та у зв’язку з відсутністю істотної зміни обставин. Внесення змін до договору № 14428 вже було предметом спору у справі № 908/946/18, за яким було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Керуюча компанія «Мрія». Стосовно нарахування пені позивач зазначив, що рахунок № 14428/5а від 31.05.2018 р. був направлений відповідачу 08.06.2018 р., останній день оплати рахунку (враховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового пробігу) є 19.06.2018 р. Виставлений рахунок не сплачений у встановлений термін. У зв’язку з чим була нарахована пеня, починаючи з 20.06.2018 р. по день фактичної оплати. Штрафні санкції не нараховувались за серпень 2018 р. Після отримання рахунків відповідач жодного разу не звертався до позивача щодо коригування суми до сплати, що свідчить про його згоду щодо нарахувань. Також повідомив, що відповідачем 26.02.2019 р. було здійснено часткову оплату за виставленим рахунком № 14428/6а від 30.06.2018 р. у сумі 141534,96 грн., залишок боргу за вказаним рахунком складає 145716,48 грн. Враховуючи часткову оплату, сума основного боргу складає 783167,28 грн.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії № 14428 за умовами якого (розділ 1), постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1 договору № 14428).

Згідно з п. 2.3.4 договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та Додатка № 5 “Графік знаття показів розрахункових засобів в обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п. 7.4 договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно Додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” з урахуванням умов Додатка № 7 “Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку”.

Сторонами до договору підписані Додатки, зокрема Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», Додаток № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу», Додаток № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію», Додаток № 5 «Перелік точок обліку споживача», Додаток № 10 «Порядок визначення технологічних втрат у внутрішньобудинкових мережах споживача».

У пунктах 1, 6 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» сторони погодили, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії. За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “ОСОБА_1 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

У пункті 4 Додатку № 4 визначено, що споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: “ОСОБА_1 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1; “ОСОБА_1 звірки обсягу споживання електричної енергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою Додатка № 5.4. Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

Згідно з пунктом 9 рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.

Пунктом 10 Додатку № 4 встановлено, що споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку, здійснити оплату рахунку, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі – дата зазначена у журналі; при направленні нарочним – дата вручення споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Запоріжжяобленерго” на виконання договору поставки електричної енергії № 14428 від 01.11.2017 р. було поставлено відповідачу електричну енергію, щомісячно виписувалися відповідні рахунки:

- рахунок № 14428/11а від 30.11.2017 р. на суму 379192,80 грн. (за листопад 2017 р., спожито 225710 кВт.год.), отриманий відповідачем 11.12.2017 р.; оплата здійснена відповідачем повністю 20.12.2017 р.;

- рахунок № 14428/12а від 31.12.2017 р. на суму 212978,58 грн. (за грудень 2017 р., спожито 128943 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 15.01.2018 р.; оплата здійснена відповідачем повністю 05.02.2018 р.;

- рахунок № 14428/2а від 28.02.2018 р. на суму 240749,04 грн. (за лютий 2018 р., спожито 143303 кВт.год.), отриманий відповідачем 12.03.2018 р.; оплата здійснена відповідачем повністю 27.03.2018 р.;

- рахунок № 14428/3а від 31.03.2018 р. на суму 547070,16 грн. (за березень 2018 р., спожито 325637 кВт.год.), отриманий відповідачем 12.04.2018 р.; оплата здійснена відповідачем частково 17.10.2018 р. у сумі 400056,88 грн.;

- рахунок № 14428/4а від 30.04.2018 р. на суму 187407,36 грн. (за квітень 2018 р., спожито 111552 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 11.05.2018 р.; оплата відповідачем не здійснена;

- рахунок № 14428/5а від 31.05.2018 р. на суму 96099,36 грн. (за травень 2018 р., спожито 57202 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 09.06.2018 р.; оплата відповідачем не здійснена;

- рахунок № 14428/6а від 30.06.2018 р. на суму 287251,44 грн. (за червень 2018 р., спожито 170983 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 06.07.2018 р.; оплата відповідачем не здійснена;

- рахунок № 14428/7а від 31.07.2018 р. на суму 151532,64 грн. (за липень 2018 р., спожито 90198 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 06.08.2018 р.; оплата відповідачем не здійснена;

- рахунок № 14428/8а від 31.08.2018 р. на суму 176536,08 грн. (за серпень 2018 р., спожито 105081 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 07.09.2018 р.; оплата відповідачем не здійснена.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 14428 підтверджено матеріалами справи.

Після відкриття провадження у дійсній справі, відповідачем було проведено оплату: 20.11.2018 р. рахунку № 14428/3а у сумі 22839,44 грн.; 15.01.2019 р. рахунку № 14428/4а у сумі 98298,48 грн., про що позивачем заявлено у заяві про збільшення розміру позовних вимог та враховано у ціну позову.

Після закриття підготовчого провадження у дійсній справі, відповідачем 26.02.2019 р. було здійснено часткову оплату рахунку № 14428/6а у сумі 141534,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне провадження у справі щодо стягнення 141534,96 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З урахуванням часткової оплати відповідачем суми 141534,96 грн., сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію становить 783167,28 грн.

Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача стягується 783167,28 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві та письмовому запереченні на позов, виходячи з такого.

Питання стосовно не реєстрації позивачем податкових накладних та завдання у зв’язку з цим збитків відповідачу було предметом дослідження у справах №№ 908/638/18, 908/640/18, 908/642/18. Згідно судових рішень у даних справах ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Враховуючи підставу на предмет позову у дійсній справі, суд не розглядає питання щодо реєстрації/не реєстрації позивачем, як постачальником електричної енергії за договором № 14428, податкових накладних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про неправильність, на його думку, визначення позивачем фактичного обсягу спожитої відповідачем електроенергії та, відповідно, неправильного здійснення нарахувань.

Згідно пункту 6 Додатку № 4 до договору № 14428 сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з фактичного обсягу спожитої електроенергії, згідно наданих споживачем актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

Згідно пункту 11 даного Додатку, якщо споживач не надав акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електричної енергії та надає споживачу рахунок для сплати, виходячи з середньодобового обсягу споживання електричної енергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

У матеріалах справи містяться складені відповідачем акти про спожиту електроенергію за березень, квітень, червень, липень, серпень 2018 р.

Позивач зазначив, що починаючи з червня 2018 р. відповідач перестав подавати акти про спожиту електроенергію за об’єктами, які підключені до ТП-2203.

Суд враховує, що відповідно до пп. 13 п. 5.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою від 14.03.2018 р. № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, споживач електричної енергії має право: на доступ до встановлених поза межами об’єкта споживача розрахункових засобів вимірювання та інформації, яка зберігається в первинній базі даних електронних багатофункціональних розрахункових засобів вимірювання; отримувати від відповідного електропостачальника інформацію, передбачену законодавством та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу.

У разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред’явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача (пункт 2.3.5 вказаних Правил).

З матеріалів справи не вбачається листування з боку відповідача щодо незгоди зі здійсненими позивачем нарахуваннями за спожиту відповідачем електроенергію щодо рахунків, які покладені у підставу позову. Відповідачем не подано суду доказів здійснення позивачем подвійного нарахування за електроенергію за об’єктами, до яких підключені інтернет-провайдери. Зокрема, з матеріалів справи вбачається укладення позивачем з інтернет-провайдерами окремих договорів про постачання електричної енергії.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про відмову позивача вилучити з договору № 14428 багатоквартирні будинки №№ 1-65, 82 по вул. Військбуд, внаслідок чого відповідач несе збитки, оскільки співвласники вказаних будинків відмовилися від послуг ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».

11.06.2017 р. набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії” та втратив чинність Закон України “Про електроенергетику”.

Відповідно до п. 22 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України “Про електроенергетику”, діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.

Станом на день укладення сторонами договору № 14428 діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі – ПКЕЕ, Правила).

Згідно ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Як слідує з матеріалів справи, у Додатку № 5 до договору № 14428 сторони визначили перелік точок обліку споживача (відповідача), серед яких наявні об’єкти: будинки №№ 1-65, 82 по вул. Військбуд (загальнобудинковий облік).

Доказів внесення змін до Додатку № 5 у частині виключення з точок обліку вказаних об’єктів матеріали справи не містять.

Суд враховує, що умови, погоджені сторонами у договорі, - це завжди умови, щодо яких досягнуто згоди за взаємною домовленістю сторін, і які знайшли своє відображення у вигляді їх закріплення сторонами у договорі. Такі умови зберігають свою чинність протягом усього строку (терміну) дії договору. Суд не може замінювати сторону та її волевиявлення.

Враховуючи викладене, суд не приймає вказані вище заперечення відповідача до уваги, виходячи з предмету та підстав заявленого позову. Спір (за наявності такого) стосовно виключення з договору певних об’єктів може розглядатися судом в іншому провадженні.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 183209,84 грн., нарахованої за загальний період із 19.12.2017 р. по 31.10.2018 р.

У судовому засіданні 18.03.2019 р. позивач заявив, що ним зроблений оновлений розрахунок пені, яка становить 182146,62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Факт прострочення відповідачем зобов’язання з оплати поставленої активної електричної енергії матеріалами дійсної справи доведено.

Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку пені позивачем допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, у межах визначеного позивачем періоду, складає суму 182146,62 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У задоволенні 1063,22 грн. пені суд відмовляє.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 15715,66 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 19.12.2017 р. по 31.10.2018 р., та 18193,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період із липня по вересень 2018 р. включно.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується 18193,35 грн. інфляційних втрат.

При розрахунку 3% річних позивачем допущені помилки при визначенні періодів нарахування. Суд здійснив перерахунок 3% річних, які у межах заявленого позивачем періоду склали суму 15622,53 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 15622,53 грн. 3% річних, у стягненні 93,13 грн. 3% річних судом відмовляється.

Таким чином, позовні вимоги у цілому задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві про збільшення позовних вимог позивачем викладено клопотання про повернення з Державного бюджету України 3523,23 грн. судового збору внаслідок здійсненої переплати.

Враховуючи приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне видати ухвалу про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж суми 3523,23 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13В, код ЄДРПОУ 40413159) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030318338156 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957) 783167 (сімсот вісімдесят три тисячі сто шістдесят сім) грн. 28 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13В, код ЄДРПОУ 40413159) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, рахунок № 2600010766801 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582) 182146 (сто вісімдесят дві тисячі сто сорок шість) грн. 62 коп. пені, 15622 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 53 коп. 3% річних, 18193 (вісімнадцять тисяч сто дев’яносто три) грн. 35 коп. втрат від інфляції, 14900 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот) грн. 76 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі щодо стягнення суми 141534 (сто сорок одна тисяча п’ятсот тридцять чотири) грн. 96 коп. основного боргу закрити.

Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж суми 3523,23 грн. зайво сплаченого судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 22 березня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко