Рішення № 80629417, 22.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2019 року № 826/18442/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, вул. Смілянська, 6) (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 № 21688-1305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за 2016 (з 01.01.2016 по 20.07.2016) за платежем «земельний податок з фізичних осіб» (код платежу 18010700).

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що загальна сума податкового зобов'язання, у спірному податковому повідомленні-рішенні за 202 дні 2016 року становить 13802,46 грн.

Не заперечуючи власне обов'язок сплачувати земельний податок, разом з тим, у позовній заяві позивач вказує на те, що контролюючий орган невірно визначив суму грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб керуючись невірними застарілими даними земельного кадастру.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був самостійно, до 01.07.2016 зробити запит до відповідного органу за місцезнаходженням земельної ділянки, та нарахувати суму земельного податку за повний 2016 рік.

Позивач додає, що він, як фізична особа, не зобов'язаний щорічно подавати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку земельного податку податковою службою.

У позовній заяві позивач наголошує, що згідно з листом ДШ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.08.2016 № 5397/8/26-58-13-05-03 обчислення розміру земельного податку проведено з врахуванням наявної в ДПІ довідки про грошову оцінку земельної ділянки № Ю-09045/2002 від 15.01.2002 де зазначена площа земельної ділянки - 111 кв.м. а узагальнюючий локальний коефіцієнт 1,5., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 833615,52 грн.

Разом з тим, позивач зазначив, що ним, для узгодження земельного податку за 2016 рік, самостійно була отримана довідка від 21.07.2016 № Ю-22818/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (Код ділянки 72:013:008) за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», згідно якої площа земельної ділянки дорівнює 107,24 кв.м., а узагальнюючий локальний коефіцієнт 1,07.

Окремо також позивачем звернута увагу суду на те, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Між тим, згідно довідки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік дорівнює 574 502,79 грн., а не 833 615,52 грн,, з огляду на що, за висновком позивача податок за земельну ділянку (код ділянки 72:013:008) справляється у розмірі 17235,08 грн. (574 502,79 грн.*3%).

Крім іншого позивач вказує на те, що за період з 01.01.2016 по 20.07.2016 податок на земельну ділянку з фізичних осіб складає 9512,26 грн. (574 502,79 грн.*3% - 366 202,00 грн.), а не 13802,46 грн. як зазначено у спірному податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2016 № 21688-1305, а відтак розбіжність складає 4290,20 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що нарахування земельного податку здійснено не за цілий 2016 рік, а за окремий період з 01.01.2016. по 20.07.2016, що є прямим порушенням діючого Податкового кодексу України тому, що нова нормативна грошова оцінка землі була затверджена рішенням Київської міської ради № 23/23 ще 03.07.2014 та діє до цього часу.

Відтак позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, представник відповідача зазначає, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 06.10.2001 № 2275 придбав нежитлове приміщення по вул. Єреванська, 23 у м. Києві загальною площею 87,8 кв.м.

Представник відповідача посилаючись на норми ст.ст. 286 та 287 Податкового кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що позивач є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Так, представник відповідача вказав, що у 2016 році розрахунок сум земельного податку за земельні ділянки, які використовуються фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено проведено по ставкам податку встановленими рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» із змінами та доповненнями, в розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07.2015.

Обчислення розміру земельного податку проведено з врахуванням наявної у відповідача довідки про грошову оцінку частки земельної ділянки № Ю-09045/2002, виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів від 15.01.2002 № 9, в якій зазначена площа земельної ділянки - 111 кв.м., а також з урахуванням рішення про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у м. Києві від 07.10.2016 № 6485/3/26-15-10-02-16.

Представник відповідача також вказав, що при прийнятті рішення Головним управлінням ДФС у м. Києві враховано надана ОСОБА_1 копія довідки Департаменту земельних ресурсів КМДА від 21.07.2016 № Ю-22818/2016. Перерахунок земельного податку за 2016 рік здійснено з дати її фактичної видачі.

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 № 21688-1305 щодо нарахування земельного податку за період з 01.01.2016 по 20.07.2016 (з урахуванням довідки від 15.01.2002 № 9) у сумі 13802,46 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 № 21689-1305 про нарахування земельного податку за період з 21.07.2016 по 31.12.2016 (з урахуванням довідки від 21.07.2016 № 9) у сумі 7722,81 грн.

Представник податкового органу додав, що згідно даних державного земельного кадастру земельна ділянка по вул. Єреванська, 23 відноситься до 106 економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони становить 1118,93 грн./кв.м. Сума земельного податку за земельну ділянку площею 111 кв.м. за період з 01.01.2016 по 20.07.2016 становить:

(111 х 1118,93 х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3%) / 366 х 202 = 13802,46 грн., де

111 - площа земельної ділянки;

2,5 - коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 року №6-28-0 22-215/2-15;

1,443 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 року №6-28-0 22-201/2-16;

3% - відсоток ставки земельного податку;

202 - кількість днів.

Підсумовуючи викладене представник відповідача наголошує на правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 4941 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою суду від 10.11.2017 вказану адміністративну справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено до судового розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 25.01.2018 протокольною ухвалою суду здійснено заміну з неналежного відповідача - керівника (заступника керівника) ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Олійника Ю.О. на належного відповідача - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За результатами судового засідання 25.01.2018 ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.10.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 21688-1305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 13 802,46 грн.

Зазначене податкове зобов'язання визначено позивачу як власнику нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 23.

Право приватної власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджується наявним у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.10.2001 № 2275 (том 1 а.с.36-40).

При цьому, у запереченнях відповідач вказав, що земельний податок розрахований згідно даних державного земельного кадастру на земельну ділянку по вул. Єреванська, 23 у м. Києві, яка відноситься до 106 економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони становить 1118,93 грн./кв.м. Сума земельного податку за земельну ділянку площею 111 кв.м. за період з 01.01.2016 по 20.07.2016 становить:

(111 х 1118,93 х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3%) / 366 х 202 = 13802,46 грн., де

111 - площа земельної ділянки;

2,5 - коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 року №6-28-0 22-215/2-15;

1,443 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 року №6-28-0 22-201/2-16;

3% - відсоток ставки земельного податку;

202 - кількість днів.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Так, відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Між тим, положеннями частин. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення закріплені також в частині першій статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Аналіз наведених норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

В той же час, за приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку, є дані державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно п/п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Так, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1статті 286 ПК України).

При розрахунку земельного податку відповідачем було застосовано ставку земельного податку у розмірі 3% відповідно до статті 274 ПК України.

В матеріалах справи міститься довідка № Ю-22818/2016 від 21.07.2016 № 326 (том 1 а.с. 9) Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розмір нормативної грошової оцінки чистини земельної ділянки (код ділянки 72:013:008), розташованої за адресом: м. Київ, Солом'янський район, вул. Єреванська, 9-27, 31/1, вул. Уманська, 29,31.

Зі місту такої довідки видно, що площа земельної ділянки становить 107,24, кв.м. (за даними відповідача 111); коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки становить - 2,5 (за даними відповідача - 2,5); узагальнюючий локальний коефіцієнт - 1,07 (за даними відповідача - 1,5); коефіцієнт індексації грошової оцінки - 1,249 (за даними відповідача - 1,249); коефіцієнт індексації грошової оцінки - 1.433 (за даними відповідача - 1,433); нормативно грошова оцінка частини земельної ділянки - 574 502,79 грн.

Тобто, порівнюючи показними нормативно грошової оцінки надані позивачем, у формі офіційного документу, а саме: довідки № Ю-22818/2016 від 21.07.2016 № 326 (том 1 а.с. 9), виданої Департаментом земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) та показники розрахунку податкового повідомлення-рішення, які зазначені відповідачем у запереченнях на позовну заяву, суд зазначає, що такі показники є різними.

Відповідачем у даному випадку використовував застарілі дані про розмір ділянки, та коефіцієнт.

При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем так і не надано суду витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України), які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності нарахування податковим органом позивачу грошового зобов'язання з земельного податку фізичних осіб за 2016 рік.

Водночас суд враховує, що в силу п. 286.1. ПК України на позивача не покладено функцій оновлення інформації відносно оцінки землі та складових формули нарахування, ці дані отримуються формуються за профільними органами та за запитом фіскальних органів. Нездійснення таких запитів, невикористання оновленої інформації, наявність якої є очевидною, не може покладати на платника податків додаткових податкових зобов'язань, вчинених на підставі застарілої інформації.

Таким чином, беручи до уваги викладені обставини, в контексті зазначених норм діючого законодавства на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшла висновку, що податковим органом невірно розраховано суму податкового зобов'язання, встановленого оскаржуваним рішенням.

Аналогічна позиція викладене у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі № 826/15139/16 (К/9901/1450/17).

Суд зазначає, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій у випадку заперечення проти позову.

За таких обставин суд вказує на те, що ДПІ у Солом'янському районі не було обґрунтовано розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що на суд не покладено функцій перерахунку чи розрахунку податку, обов'язок щодо чого в силу вищенаведеного був покладений на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та не доведено обґрунтованості розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб, визначеному у такому податковому повідомленні-рішенні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 № 21688-3305, прийняте Державною податковою інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДР: 39471390) сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін